Справа №468/655/18-ц 20.09.2018

Провадження №22-ц/784/1452/18

Категорія 33 Доповідач в апеляційній інстанції Лівінський І.В.

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 вересня 2018 року м. Миколаїв

справа№468/655/18-ц

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

секретар судового засідання: Горенко Ю.В.,

за участі: позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Луценко Л.А.,

прокурора Хамідової Е.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Прокуратури Херсонської області, Державної казначейської служби України, третя особа Херсонський відділ поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду та визнання незаконною постанови Херсонського відділу поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області про відшкодування шкоди,

за апеляційними скаргами

Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) та

Головного управління національної поліції в Херсонській області (далі - ГУНП в Херсонській області )

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 11 липня 2018 року під головуванням судді Муругова В.В. в приміщенні цього ж суду,

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом, який уточнив, до ГУНП в Херсонській області, Прокуратури Херсонської області, ДКСУ про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду та визнання незаконною постанови Херсонського відділу поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області про відшкодування шкоди.

Позивач зазначав, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 4 грудня 2017 року, яким змінено рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2017 року, на його користь стягнуто 100 800 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

В грудні 2017 року він звернувся до Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області із заявою про відшкодування йому матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного тримання під вартою, незаконного перебування під слідством та судом.

Однак, ні постанови, ні будь-якої відповіді на його звернення він не отримав.

В січні 2017 року він оскаржив неправомірну бездіяльність Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області до Миколаївського окружного адміністративного суду.

10 квітня 2018 року адміністративний суд визнав неправомірною бездіяльність Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області та зобов'язав ВП прийняти за зверненням позивача постанову про розмір відшкодування шкоди.

2 травня 2018 року Херсонським ВП ГУНП в Херсонській області було винесено постанову, якою ОСОБА_2 відмовлено у відшкодуванні шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за кримінальним провадженням № 12013230040004305.

Посилаючись на необгрунтованність та незаконність вказаної постанови, позивач просив суд визнати її незаконною та стягнути за рахунок державного бюджету на його користь завдану йому Суворовським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області, прокуратурою Суворовського району м. Херсона, матеріальну шкоду у розмірі 32969 грн., а саме, 1820 грн. витрат, пов'язаних з проїздом до суду та 31149 грн. витрат, пов'язаних із поданням йому юридичної допомоги.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано незаконною постанову Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області про відшкодування шкоди від 02 травня 2018 року в частині відмови у відшкодуванні сум, сплачених ОСОБА_2 у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_4

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди (сум, сплачених у зв'язку з поданням юридичної допомоги) на користь ОСОБА_2 18662 гривні.

В задоволенні позовних вимог про відшкодування суми завданої матеріальної шкоди в більшому розмірі відмовлено.

В апеляційній скарзі ДКСУ, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ГУНП в Херсонській області, посилаючись на незаконність та необгрунтованність рішення в частині задоволених вимог, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просило рішення в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове, яким в цій частині вимог відмовити.

Відзивів на апеляційні скарги в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від відповідних учасників справи до апеляційному суду не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2012 року ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст.115 КПК України та згідно постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2012 року продовжено строк затримання ОСОБА_2 до десяти діб.

Постановою Суворовського районного суду міста Херсона від 19 квітня 2012 року обрано відносно позивача запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

30 липня 2012 року прокурором Суворовського району м. Херсона затверджено обвинувальний висновок. Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 направлена до суду в порядку ст.232 КПК України (у редакції 1960 року).

Постановою Дніпровського районного суду міста Херсона від 16 квітня 2013 року кримінальна справа направлена прокурору Суворовського району міста Херсона для проведення додаткового розслідування, а запобіжний захід обраний ОСОБА_2 у вигляді «тримання під вартою» замінено на «підписку про невиїзд».

Постановою прокурора Херсонської місцевої прокуратури про закриття кримінального провадження від 12 липня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013230040004305 від 08 серпня 2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.198,289 ч.2 КК України стосовно ОСОБА_2 закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, яка передбачає можливість закриття кримінального провадження у разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Отже, встановлене свідчить про те, що у період з 10 квітня 2012 року до 12 липня 2016 року позивач перебував під вартою, на підписці про невиїзд та під слідством.

Згідно частини 3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у справі № 468/901/17-ц рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 4 грудня 2017 року, яким змінено рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2017 року в частині задоволених вимог, на користь ОСОБА_5 стягнуто моральну шкоду в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Частинами першою та другою статті 12 Закону № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

За відшкодуванням матеріальної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, а саме, витрат у зв'язку із поданням йому юридичної допомоги та у зв'язку із проїздом до суду, позивач звернувся до Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області.

Постановою Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області від 2 травня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у відшкодуванні заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності матеріальної шкоди.

Не погоджуючись із цією постановою, оскаржуючи її, позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем дотримана процедура та строки звернення з вимогами про відшкодування шкоди, встановлені Законом № 266/94-ВР та пунктом 11 Положення про застосування цього Закону, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41 (далі - Положення).

За такого, доводи апеляційної скарги ДКСУ щодо порушення ОСОБА_2 визначеного порядку звернення з вимогами про відшкодування шкоди є безпідставними, виходячи з вищенаведеного.

Згідно з пунктом 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені ним у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.

Відповідно до пункту 10 Положення до цих сум відносяться суми, сплачені громадянином адвокатському об'єднанню (адвокату), за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Позивачем надані докази (копія договору про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_4 від 5 вересня 2012 року та копії квитанцій до прибуткового касового ордера від 5 вересня, 12 грудня 2012 року та 4 квітня 2013 року), з яких вбачається, що в період незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому надавалась юридична (правова) допомога адвокатом ОСОБА_4, якому він сплатив 18662 грн.

Як вбачається зі змісту статті 1 Закону № 266/94-ВР, завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Таким чином, зазначене законодавство передбачає відшкодування шкоди (витрат), понесених громадянином у зв'язку із поданням йому юридичної допомоги, у повному обсязі.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання постанови незаконною та відшкодування суми, сплаченої позивачем у зв'язку із поданням йому юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_4 в розмірі 18662 грн.

Рішення в частині відшкодування витрат у розмірі 1820 грн., пов'язаних з проїздом до суду та витрат у розмірі 12487 грн., понесених на оплату послуг захисника ОСОБА_6, сторони не оскаржували, а тому в цій частині колегія суддів рішення не перевіряє.

Доводи апеляційної скарги ДКСУ про те, що правова допомога адвоката не є матеріальною шкодою в розумінні ст. 22 ЦК України, а тому й не підлягає відшкодуванню, не приймаються до уваги, оскільки є наслідком помилкового тлумачення норм чинного законодавства щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Твердження в апеляційній скарзі ГУНП в Херсонській області про те, що адвокат ОСОБА_4 у своїй декларації особисто вказав, що ним у 2012 році будь-які доходи взагалі не отримувались, а отже й відсутні відповідні докази того, що ОСОБА_2 сплачував гонорар захиснику ОСОБА_4 в цей період, досліджувались судом першої інстанції та колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що відсутність у поданій адвокатом декларації будь-яких відомостей про отримання доходів від зайняття професійною діяльністю не вказують на той факт, що ОСОБА_2 не сплачував вказаному адвокату кошти за надані юридичні послуги та не можуть бути достатньою підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління національної поліції в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська