ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5612/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Костіва М.В., Кушнерика М.В.

за участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду прийняте суддею Калинич Я.М. в місті Ужгороді о 11 годин 23 хвилини у справі № 299/422/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1567 Сухопутних військ Міністерства оборони України, Військової частини А1927 Сухопутних військ Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до військової частини А1567 Сухопутних військ Міністерства оборони України (Відповідач 1), військової частини А1927 Сухопутних військ Міністерства оборони України (Відповідач 2), в якій просить (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог):

- визнати протиправними дії Відповідача 1, щодо невиплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача 2, щодо невиплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

- зобов'язати Відповідача 2, видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, станом на 10 листопада 2017 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Суд виходив з того, що позивач звернувся до суду після закінчення місячного строку для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, на дані правовідносини не поширюються строки позовної давності щодо стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, сторона позивача просить його скасувати та постановити нове, яким скерувати справу на продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання сторони позивача маються на те, що даний спір відноситься до категорії оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки відповідачами по справі не дотримано приписів абз. 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України, позаяк оформлення виплати грошової компенсації за неотримане речове майно не обов'язково повинно проводитись за наказом про виключення військовослужбовця зі списку особового складу військової частини.

Відтак, після звільнення з військової служби у апелянта виникло право на отримання предметів речового майно відповідно до норм забезпечення. Неналежне виконання своїх обов'язків відповідачами потягнуло за собою порушення матеріальних прав апелянта, - невиплату грошової компенсації за неотримане майно. Отже, до даних правовідносин встановлюється шестимісячний строк звернення у відповідності до ч. 2 ст. 122 КАС України.

09.08.2018 року на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду поступив відзив на апеляційну скаргу, покликання якого маються на те, що апелянт оскаржуючи бездіяльність відповідачів жодних дій задля отримання грошової компенсації за неотримане речове майно не вчинив рапорти або заяви ним не подавались. Доказів пропуску строку з поважних причин не надано, клопотання про поновлення строку також відсутнє.

17.09.2018 від представника позивача отримано пояснення на відзив, де зазначається, що сам факт звільнення тільки обумовив право апелянта на отримання предметів речового майна. Згідно п. 3 постанови КМУ від 16.03.2016 року № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби. Водночас просить справу розглянути за відсутності сторони позивача.

Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, потрактував процесуальні норми.

Судом встановлено, що предметом даного спору є отримання довідки позивачем на підставі якої йому б мала здійснюватись виплата грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні та зобов'язану таку виплатити.

Наказом начальника регіонального центру радіоелектронної розвідки «Захід» від « 07» листопада 2017 року №26-РС (по особовому складу) солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від « 25» березня 1992 року з урахуванням частини 8 цієї статті цього самого Закону.

Позивача з 10.11.2017 року виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому строк у шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи положення п. 3 постанови КМУ від 16.03.2016 року № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з державної служби, відтак колегія суддів вбачає порушення права позивача на отримання предметів речового майна за захистом якого встановлено шестимісячний строк у відповідності до ч. 2 ст. 122 КАС України.

Зазначена позиція не суперечить практиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 07.03.2018 року (справа №825/1174/17 провадження №К/9901/725/17) та яка є обов'язковою в застосуванні.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 299/422/18

Скерувати справу на продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді М. В. Костів

М. П. Кушнерик

Повне судове рішення складено 21.09.2018 року.