АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3767/2018 р. Головуючий у 1 інстанції - Арапіна Н.Є.

Справа №755/1030/17 Доповідач - Мараєва Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5.09.2018 р. Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду

цивільних справ :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1.03.2018 р.

в справі за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 1.03.2018 р. задоволено позов ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитим договором № 004-2008-170 від 5.02.2008 р. в сумі 36 360,00 дол.США;

стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитим договором № 004-2008-170 від 5.02.2008 р. сумі 36 360,00 дол.США;

стягнуто також з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Універсал Банк" витрати по сплаті судового збору по 4852,67 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить це рішення скасувати і постановити нове рішення, яким відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIIІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративної-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одинець), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 5.02.2008 р. між позивачем ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 004-2008-170, відповідно до умов якого відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 43 000,00 дол.США зі сплатою 12,45% за користування кредитом на строк до 1.02.2028 р. (а.с.6-11, 12, 13, 14-16).

Згідно п.1.1.1 кредитного договору за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення) нараховується процентна ставка у розмірі 37,5 % річних. Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника.

03 лютого 2009 р. між позивачем та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди до кредитного оговору № 004-2008-170 від 05 лютого 2008 р. про встановлення ануїтетного графіку погашення кредиту з 03 лютого 2009 р. (а.с. 17).

24 квітня 2014 р., 03 листопада 2014 р., 02 липня 2015 р. та 02 лютого 2016 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до кредитного договору № 004- 2008-170 від 05 лютого 2008 р., згідно якими змінено розмір плати за користування кредитом: з 24 квітня по 30 вересня 2014 р. встановлювалася ставка за користування кредитом на рівні 7, 39% річних, з 01 жовтня по 02 листопада 2014 р. - 13,67% річних; з 02 листопада 2014 р. по 30 квітня 2015 р. -7,65% річних; з 01 травня по 01 липня 2015 р. - 13,66 % річних; з 02 липня по 31 грудня 2015 р. - 6,00 % річних; а з 01 січня по 01 лютого 2016 р. - 13,66 % річних; з 02 лютого по 30 квітня 2016 р. - 0,5 % річних; з 01 травня 2016 р. - 13,66 % річних (а.с.18-33, 34-37, 38-53, 54- 55, 56-71, 72-73, 74-75, 76-91, 92-93, 94-95).

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, То воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, і строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 5.2.5 кредитного договору передбачено, що відповідно до ст.ст.525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, вказаних у кредитному договорі, та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, умови договору позичальником належним чином не виконані, в передбачені договором строки кредит не погашений.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 004-2008-170 від 05 лютого 2008 р. загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 за невиконання умов договору станом на 06 грудня 2016 р. - в розмірі 40873,96 дол.США, що складається з суми заборгованості по кредиту у розмірі 36523,67 дол.США, заборгованості по відсоткам у розмірі 4248,24 дол.США, заборгованості по підвищеним відсоткам у розмірі 102,05 дол.США (а.с. 114-117, т.1).

З матеріалів справи також вбачається, що 5 жовтня 2016 р відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було отримано вимоги про погашення заборгованості перед банком за кредитним договором № 004-2008-170 від 05 лютого 2008 р. (а.с. 130, 132, 133, т.1).

Згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові по справі за № 6-145цс14 від 24 вересня 2015 р., - грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст.ст.192, 533 ЦК України та ст.5 Декрету КМ України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен встановити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,- стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п.12 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і Кримінальних справ від 30 березня 2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

20 січня 1994 р. Національним банком України видано Відкритому акціонерному товариству «Універсал банк» банківську ліцензію № 92 (а.с.203, т.1) та дозвіл (а.с.204,205-206, т.1), якими позивач уповноважений здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, шо .прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, умови договору позичальником належним чином не виконані, в передбачені договором строки кредит не погашений.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення частини заборгованості за кредитним договором, а саме : частини від загальної суми заборгованості у розмірі 36 360,00 дол.США, яка складається з простроченої заборгованості по тілу кредиту - 2 346,95 дол.США та частини дострокового стягнення суми тіла кредиту - 34 013,05 дол.США (а.с.4, 5 т.1).

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ця сума, розрахунок, якої перевірено судом, підлягає стягненню як заборгованість по кредиту у розмірі 36 360,00 дол.США.

Також, позивач просив про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно ч.1, 2 ст.554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини).

Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, 02 лютого 2016 р. між позивачем та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання зобов'язань позичальником, які передбачені кредитним договором (а.с.96-104).

3 листопада 2014 р. між позивачем та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання зобов'язань позичальником, які передбачені кредитним договором (а.с.105-113).

Згідно п.2.1 договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором кредитом має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем з дати відправлення кредитором вимоги та/або з дати її вручення поручителю.

Згідно п. 1.4 договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Згідно ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно п. 4.2 договору порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку/терміну виконання боржником основного договору зобов»язання за основним договором не пред»явить вимоги до поручителя.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

11січня 2017 р. пред»явлено позов до суду, останній платіж за кредитним договором позичальник здійснив по тілу кредиту та відсоткам 02 червня 2016 р., 5 жовтня 2016 р відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було отримано вимоги про погашення заборгованості перед банком (а.с. 233-245, т.1, а.с. 1-157, т.2).

Отже, вимогу до поручителів про виконання взятого ними зобов»язання було пред»явлено в межах строку дії договору поруки.

Виходячи з наведеного, суд правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити повністю, і стягнути солідарно із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 36 360 дол.США та з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 солідарно - 36 360 дол.США. Також, суд правильно вважав розподілити судові витрати по 4852 грн. із кожного відповідача.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1.03.2018 р. - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 21.09.2018 р.

Головуючий :

Судді :