КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 вересня 2018 року м. Київ №2340/2715/18

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Ключковича В.Ю. та суддів Губської О.А., Сорочка Є.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки така не відповідала вимогам п.1 ч.5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року в розмірі 1762 грн. Надано апелянту строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали КААС від 06.09.2018.

Згідно зворотного поштового повідомлення, яке повернулося на адресу Київського апеляційного адміністративного суду, копію ухвали КААС від 06 вересня 2018 року, отримано ОСОБА_2 - 13 вересня 2018 року, а тому останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до ухвали КААС від 06.09.2018 фактично є 24.09.2018.

18 вересня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_2 про усунення недоліків, у якій апелянтом зазначено, що така звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» і не потребує для цього додаткового рішення суду. В заяві апелянт зазначає, що хоча позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та заявлені до суб'єкта владних повноважень щодо дій з виконання владних управлінських функцій, позивач, як вкладних неплатоспроможного банку, є споживачем фінансових послуг в розумінні законодавства про захист прав споживачів, і користується відповідними правами споживача, встановленими законодавством про захист прав споживачів. Також в заяві зазначено, що порушення права позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання гарантованого відшкодування за його вкладом в неплатоспроможному банку є порушенням прав споживачів в розумінні законодавства про захист прав споживачів, незалежно від того, який суб'єкт права ці права порушив (банк чи ФГВФО) і ці порушені права підлягають судовому захисту на підставі норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Закону України «Про захист прав споживачів» та інших норм законодавства. В заяві зазначено, що Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №761/24881/16-ц за позовом вкладника до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист порушених Фондом прав вкладника як споживача фінансових послуг, яке полягало в неповній та/або несвоєчасні виплаті коштів гарантованого відшкодування - дійшла висновку про застосування законодавства про захист прав споживачів до правовідносин, що виникли між вкладником та Фондом.

Проаналізувавши доводи, зазначені в заяві, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами КАС України та ЗУ «Про судовий збір».

При цьому процесуальна норма частини другої статті 132 КАС України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону.

Відповідно до преамбули Закону України «Про судовий збір» цей закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, відтак, з огляду на вказане, саме нормами цього Закону, як спеціального, визначається питання звільнення від сплати такого збору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Об'єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Такими об'єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга цієї статті).

Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, стаття 4 Закону України «Про судовий збір» установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).

Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір», а статтею 8 цього ж Закону визначено умови, за яких суд вправі звільнити особу від сплати судового збору. Інших випадків, які б визначали підстави для звільнення особи від сплати судового збору та регулювалися іншими законодавчими актами вказаний Закон не містить.

Вказані норми статей 5 та 8 Закону України «Про судовий збір» є імперативними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Пункт сьомий статті 5 Закону України «Про судовий збір» у первісній редакції передбачав звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав, однак, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовною заявою, такий пункт виключено.

Додатково суд зазначає, що частина 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Однак, спір, що виник між ОСОБА_2 та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, не є спором про захист прав позивача як споживача послуг.

Щодо зазначення заявником необхідності врахування правової позиції, що викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №761/24881/16-ц, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, зважаючи на те, що спірні правовідносини між вкладником та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб були предметом розгляду цивільної справи №761/24881/16-ц, колегія суддів приходить до висновку, що такі виникли за інших обставин та врегульовані іншими нормами права, а відтак висновок Верховного Суду, який зазначає позивач, не може бути застосований до спірних правовідносин саме у даній адміністративній справі.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта, зазначені у заяві про усунення недоліків, не знайшли свого підтвердження.

Станом на 21 вересня 2018 року ОСОБА_2 недоліки апеляційної скарги не усунуто, а саме: не сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.298 КАС до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

Враховуючи те, що апелянтом в установлений судом строк, недоліки в апеляційній скарзі не усунуто, то апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Сорочко Є.О.