справа №2а-130/09

                ПОСТАНОВА

              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

      головуючого судді                 Смолки І.О.,

      при секретарі                     Боєвій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

      ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплати державної соціальної допомоги на дітей війни,

                   В С Т А Н О В И В :

     ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, в якому просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року, стягнути з відповідача на свою користь невиплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у сумі 4 791,01 грн.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилався на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

    Верховною Радою України 20 грудня 2005 року був прийнятий Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік” та 19 грудня 2007 року був прийнятий Закон України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими була призупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про збільшення розміру пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Відповідач, всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р., яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

    Позивачка у судовому засіданні на позові наполягає.

    Представник відповідача у судовому засіданні відсутній, хоча належним чином був сповіщений про судове засідання, про що свідчить розписка про отримання повістки, причина неявки не відома. Приймаючи до уваги те, що відповідач повідомлений про судове засідання належним чином, в матеріалах справи є відгук на позов, з якого вбачається, що відповідач проти позову заперечує, суд вважає можливим розглянути позов у відсутності представника відповідача. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Дія зазначеної статті була зупинена на підставі Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” та Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”.  Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. зазначені положення визнані неконституційними, отже ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" щодо виплати підвищення пенсій дітям війни відновила дію з 09.07.2007 р.

    Але органами Пенсійного Фонду України вказане підвищення пенсій виплачується тільки з 01.01.2008 року з урахуванням вимог Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

    Підстави для здійснення перерахунку та призначення виплати вказаного підвищення пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у органів Пенсійного Фонду України відсутні, оскільки фінансування виплат за Законом України „Про соціальний захист дітей війни проводиться з Державного бюджету України, а у зв”язку з відсутністю фінансування Пенсійного фонду з Державного бюджету України для здійснення виплати цього підвищення, дії останнього щодо відмови у виплаті щомісячного підвищення до пенсії „Дітям війни” не порушують діюче законодавство.  

    Також відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

    З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

    Позивачка має статус «Дитини війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.

    Враховуючи зазначений статус позивачки, вона відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Із заперечень УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, встановлено,  що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього відповідного фінансування з Державного бюджету України та пропущенням позивачем строку звернення до суду.

    Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Отже, вимоги позивача щодо виплати надбавки до пенсії у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком законні, та передбачені діючим законодавством України.

    Щодо відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 рік, то зазначена вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

    Відповідно ч.2 до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

    Як зазначила позивачка у позові, про факт порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених фактів у пресі,  тому просить відновити пропущений строк для звернення до суду.

    Суд вважає, що відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав за минулі роки, оскільки Закон України від 18.11.2004 року №2195 „Про соціальний захист дітей війни”, на підставі якого позивач має право на надбавку до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, вступив в дію з 01.01.2006 р., та відповідно до діючого законодавства України був оприлюднений в „Урядовому кур’єрі” та в „Пенсійному віснику”. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ніщо не заважало позивачці звернутися до суду за захистом свої порушених прав у 2006-2007 роках, тому у задоволенні вимог позивачки щодо виплати їй надбавки  до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2007 роки необхідно відмовити.

    Що стосується вимог позивачки про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги часткою обґрунтованими, виходячи з наступного.

    Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та. про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 14, 6-22. 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та Змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги, щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

    Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

    Щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком для застосування до спірних правовідносин суд вважає, що необхідно застосувати ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи з наступного.

    Сторонами по справі не заперечується, що позивачка має статус дитя війни, та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

    Суд також приходить до висновку, що саме на Пенсійний Фонд України покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивачки.

      Керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 159-161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                    ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя  про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплати державної соціальної допомоги на дітей війни - задовольнити частково.                                                                            

    Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя.                                                                              

    Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне, страхування" та провести відповідні виплати за 2008 рік - з 22.05.08 р. по 31.12.08 р.

    В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

     Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня виготовлення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

     Строк виготовлення постанови в повному обсязі – 23.06.09 р.

     Суддя                                   Смолка І.О.