Справа №22- 5105/ 2006 Головуючий по 1 -й інстанції:
Категорія-1 9 судця - Реутова В.І.
Доповідач: суддя - Сукманова Н.В.
РІ Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2006року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого:
судді Новодворської О.І.
судців: Сукманової Н.В., Кіянової С.В.
при секретарі Писарєвої Ю.Г. З участю представника відповідача Ляхова В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення апеляційного суду в м. Донецьку цивільну справу по апеляції Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально- Міському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Центрально- Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди ,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійни х захворювань України у Центрально- Міському районі м. Горлівки Донецької області подав апеляційну скаргу на рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 березня 2006 року , яким частково задоволені позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві.
Суд стягнув з відповідача на користь позивача в відшкодування моральної шкоди 25000гривень, тоді як позивач просив стягнути на свою користь - 62000 гривень.
Відповідач вважає, що рішення підлягає скасуванню , оскільки, не доведений факт спричинення моральної шкоди.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу , перевіривши матеріали цивільної справи , апеляційний суд, приходить до наступних висновків.
Задовольнаючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час працює на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості , та отримав професійне захворювання хронічну вертеброгенну пояснично- крестцову радікулопатію.
Висновком МСЕК від 29.11.2004 року йому вперше було встановлено 40 % втрати професійної працездатності по вищезазначеному професійному захворюванню , безстроково, визнаний інвалідом Ш групи.
У зв'язку з професійним захворюванням порушені нормальні життєві
зв'язки позивача , він терпить фізичний біль, змушений проходити курси лікування, не може працювати по основній спеціальності , для відновлення звичного порядку життя йому необхідно докладати додаткових зусиль - все це спричинило моральну шкоду.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі - Закон) і є одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „є" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.
В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК про встановлення ступеню втрати працездатності, поясненнями позивача, медичними документами.
Апеляційний суд не приймає довід відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу. Такий висновок МСЕК відповідно до вимог ст. 34 п. З Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди в результаті отриманого профзахворювання , однак, визначивши розмір моральної шкоди у сумі 25000 гривень, не врахував ту обставину, що ОСОБА_1 визнаний інвалідом ПІ групи і до теперішнього часу продовжує працювати , таким чином, неповно з*ясував обставини, що мають значення для справи, а це відповідно до ст. 309ч.1п.1 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду , слід зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 20000 гривень.
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307ч.1п.3,309 ч.іп.1 , 313-316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально- Міському районі м. Горлівки Донецької області - задовольнити частково.
Рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 березня 2006 року - змінити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у
Центрально- Міському районі м. Горлівки Донецької області на користь
ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди 20000 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.