АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/329/18 Номер провадження 22-ц/786/1789/18Головуючий у 1-й інстанції Рябченко В. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Абрамова П.С., при секретарі: Діхтяр Т.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 05 червня 2018 року (прийняте суддею Рябченко В.В.,відомості щодо дати виготовлення повного тексту судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» Шишацького району Полтавської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2018 року ОСОБА_2, звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача СТОВ «Воскобійники» Шишацького району Полтавської області, про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 31 березня 2014 року по 24 травня 2017 року в сумі 118400,00 (сто вісімнадцять тисяч чотириста) гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював на посаді робітника низько кваліфікованих ручних робіт і за весь час роботи на вказаному підприємстві відповідач не виплачував йому належну заробітну плату, його неодноразові звернення до адміністрації підприємства про видачу довідки про розмір його заробітної плати та посади, виявилися безрезультатними. Розмір заборгованості по заробітній платі позивач обґрунтовує та рахує виходячи з мінімальної заробітної плати за один місяць в сумі 3200 (три тисячі двісті) гривень, а так як заробітна плата не виплачувалася з 31 березня 2014 року по 24 травня 2017 року то утворилася заборгованість за 37 місяців: 3200 х 37 = 118400,00 гривень. Позивач вважає, що порушено його права та вимоги ст.116 КЗпП України, а тому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборговану заробітну плату в розмірі 118400,00 гривень та допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з відповідача на його користь заробітної плати за один місяць в сумі 3200,00 гривень на підставі ст. 430 ч.1 п.2 ЦПК України.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 05 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» Шишацького району Полтавської області про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовлено в повному обсязі.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 05 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, суд першої інстанції не дослідив докази надані йому відповідачем, не витребував фінансових документів щодо нарахування, обчислення і видачі йому зарплати. Вказує на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідачем по справі подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній підтримуючи висновки суду першої інстанції та вказуючи на необґрунтованість доводів апелянта, прохав рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підтвердження доказів поданих при розгляді справи, відповідачем надано додаткові документальні дані, щодо їх належності та достатності.

Судове засідання проводилося в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін згідно положень передбачених ч.13 ст.7 ЦПК України, та ч.1 ст. 369 ЦПК України, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_2 періодично працював у СТОВ «Воскобійники» на низько кваліфікованих ручних роботах в 2011, 2014, 2015, 2016 та 2017 роках, що підтверджується наказами про його прийняття на роботу та звільнення з роботи, а також розрахунковими листками про нарахування заробітної плати (а.с. 22- 68, 70-76).

Так, згідно запису в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_2, вбачається що останній 31.03.2014 року був прийнятий СТОВ «Воскобійники» робітником на низько кваліфіковані ручні роботи та 01.07.2014 року був звільнений по ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). За вказаний період часу ОСОБА_2 була нарахована та виплачена заробітна плата у розмірі 2 609,87 грн. (а.с.3, 68).

З останнього запису в трудовій книжці вбачається, що 23.02.2015 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в СТОВ «Воскобійники» робітником на низько кваліфіковані ручні роботи та 03.10.2016 року був переведений сторожем на МТФ №4 (а.с.3).

Наказом №223-к від 19.12.2017 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, і зобов'язано бухгалтерію підприємства здійснити повний розрахунок відповідно до чинного законодавства (а.с.75).

Підставою звільнення з роботи позивача стало те що: позивач з липня по грудень місяць 2017 року пропрацював лише один день 7 годин, що підтверджується розрахунковими листами (а.с.55-60). Згідно довідки про доходи (а.с.68) вбачається, що ОСОБА_2 за період роботи з 23.02.2015 по 19.12.2017 року СТОВ «Воскобійники» було нараховано та виплачено 47 218,16 грн. (за винятком аліментів).

Відповідно до довідки СТОВ «Воскобійники» вих. №257 від 02.05.2018 вбачається, що заборгованість з виплати заробітної плати позивачу відсутня, натомість ОСОБА_2 має заборгованість перед товариством за надання йому безпроцентної поворотно-фінансової допомоги, яка, станом на 02 травня 2018 року складає 3763 (три тисячі сімсот шістдесят три) гривні 32 коп (а.с.69).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість з виплати заробітної плати у відповідача перед позивачем відсутня, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтею 47 Кодексу Законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ст. 95 КЗпП України та ст. 3 ЗУ «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Згідно Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Так, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 вказував, що за період його роботи з 31.03.2014 по 24.05.2017 року на підприємстві відповідач СТОВ «Воскобійники» не виплачував належну йому заробітну плату, про що виникла заборгованість. Визначаючи розмір заборгованості позивач виходив з того, що мінімальна заробітна плата за 1 місяць складає 3200, а тому враховуючи, що заробітна плата йому не виплачувалася протягом 37 місяців, вважає що з відповідача слід стягнути на його користь 118400 грн. (3200х37=118400).

Однак, проведений позивачем розрахунок заборгованості по заробітній платі не відповідає нормам Закону про Державний бюджет на відповідний рік.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата у 2014 році встановлена у місячному розмірі - 1218 гривень, у погодинному розмірі - 7,3 гривні та протягом 2014 року не переглядалася.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року встановлена у місячному розмірі - 1218 гривень (на рівні 2014 року), та збільшена лише з 1 вересня 2015 року до 1378 гривень на місяць.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 року встановлена у місячному розмірі - 1378 гривень (на рівні 2015 року), збільшення передбачено з 1 травня 2016 року до 1450 гривень на місяць та з 1 грудня 2016 року - 1600 гривень, у погодинному розмірі: з 1 січня - 8,29 гривні, з 1 травня - 8,69 гривні, з 1 грудня - 9,59 гривні.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2017 року встановлена у місячному розмірі 3200 гривень; у погодинному розмірі : з 1 січня - 19,34 гривні.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що мінімальна заробітна плата в період з березня 2014 року по грудень 2017 року збільшувалася поступово. Отже розрахунок позивача (з березня 2014 року по грудень 2017 року) мінімальної заробітної плати у місячному розмірі - 3200 грн. є не правильним, оскільки не відповідає нормам Закону.

Крім того, з наданих матеріалів справи вбачається, що позивач з липня по грудень 2017 року пропрацював лише 1 день - 7 годин, про що свідчать розрахункові листи (а.с. 55-60). Будь-яких заяв, пояснень, лікарняних листів зі сторони позивача, які б вказували на поважність його відсутності у вказаний період часу матеріали справи не містять. У зв'язку з чим дирекцією СТОВ «Воскобійники» за погодженням голови профспілкового комітету 18.12.2017 року було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2, підсобного робітника з 19 грудня 2017 року через відсутність на роботі протягом липня-грудня 2017 року без поважних причин, згідно п.4 ст. 40 КЗпП України (Витяг з протоколу №9 засідання дирекції СТОВ «Воскобійники»).

Наказом про звільнення №223-к від 19 грудня 2017 року зобов'язано бухгалтерію провести з ОСОБА_2 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства. Разом з цим у грудні 2017 року позивачу була нарахована компенсація за відпустки при звільненні в сумі 952,60 грн., з них утримано: 422 грн.44 коп. (ПДФО-18%); військовий збір - 1,5% та повернення боргу товариству (в розрахунковому листі «Кредит» - безпроцентна поворотна фінансова допомога).

Доводи апелянта про те, що він не отримував заробітної плати за період часу з 31.03.2014 по 24.05.2017 не мають будь-якого підтвердження, спростовуються доказами поданими відповідачем, а тому є необґрунтованими.

Розглядаючи спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, вони на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 05 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ С.А. Гальонкін /підпис/ П.С. Абрамов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: