Справа №2-1681\08р.

РІШЕННЯ

ІМ ЯМ УКРАЇНИ

26 березня 2008 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко A.M.
При секретарі     Найда О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП « Лізингтехтранс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Лізингтехтранс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги і вказала, що вона працювала в Київському державному дослідному інституті «Еталон» з 6.09.2004 року по 24.06.2007 року. Наказом Міністерства транспорту та зв язку від 2.04.2007 року завод «Еталон» реорганізовано в «Київський завод «Еталон» ДП «Лізингтехтранс» . Відповідач став правонаступником всіх прав та обов'язків.

24.06.2007 року за наказом № 42-к від 22.06.2007 року на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України її звільнити у зв'язку із скороченням чисельності працюючих. На момент звільнення їй була нарахована заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні, всього 10 854 грн 74 коп. З моменту звільнення по 13.11.2007 року їй із нарахованих коштів виплатили 7768 грн 07 коп . Вона просить стягнути з відповідачів на її користь невиплачену заборгованість в розмірі 3086 грн 67 коп та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Представник відповідача позовні вимоги визнала повністю. Пояснила, що відповідач визнає, що позивачці при звільненні не виплачено 2853 грн 17 коп, що становить заборгованість підприємства перед позивачкою. Оскільки така заборгованість виникла у зв'язку із реорганізацією підприємства , що вплинуло на матеріальне становище відповідача, то вона просить урахувати вказані обставини і відмовити позивачці в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка працювала на Київському державному дослідному заводі «Еталон» з 6.09.2004 року по 24.06.2007 року на посаді заступника головного бухгалтера.- копія трудової книжки (а.с.8)

КДДЗ «Еталон» на підставі наказу Міністра транспорту та зв'язку за № 248 від 2.04.2007 року було реорганізовано у філію «Київський завод «Еталон» ДП «Лізингтехтранс», який став правонаступником заводу «Еталон»

24.06.2007 року згідно наказу № 42-к від 22.06.2007 року позивачка була звільнена з посади у зв'язку із скороченням чисельності працюючих.

Позивачка вказала, що їй було нараховано при звільненні заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні, всього 10854 грн 74 коп.

Однак, за період з моменту звільнення по час розгляду справи виплачено лише 7768 грн 07 коп, тому вона просить стягнути з відповідача на її користь 3086 грн 67 коп, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Суд перевірив доводи позивачки і встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 2853 грн 17 коп., що визнається обома сторонами по справі, тому не потребує додаткового доказування.

Представник відповідача посилається на тяжке матеріальне становище підприємства, тому просить відмовити позивачці в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Проаналізувавши та оцінивши вищевикладені обставини у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені в ст.116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що розрахунок при звільненні позивачці не виплачено з вини відповідача. Спір про нараховану суму виплат між сторонами був відсутній, тому підстав для зменшення суми стягнення у суду немає.

Посилання відповідача на тяжке матеріальне становище, на думку суду, не є підставою для звільнення відповідача від виплати позивачці середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Як вбачається із довідки, наданої представником відповідача, про середньоденний заробіток позивачки він становить 121 грн 74 коп.

Повний розрахунок при звільненні був затриманий з 24.06.2007 року по момент постановления рішення суду, тобто на 195 робочих днів, тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 121,74 х 195 = 23739 грн 30 коп.

Оскільки суд задовольняє вимоги позивача, то з відповідача на користь держави стягує державне мито в сумі 265 грн 92 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України,

ВИРІШИВ:

Стягнути з Державного підприємства «Лізингтехтранс» на користь ОСОБА_1 2853 грн 17 коп заборгованості по заробітній платі, 23 739 грн 30 коп середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з ДП «Лізингтехтранс» на користь держави державне мито в сумі 265 грн 92 коп.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення суду. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються через суд першої інстанції.