Справа №22-5857-2006 р.                          Головуючий в 1 інстанції Гайдар А.В.

Категорія- 34                                            Доповідач   Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2006 року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого       Стельмах Н.С.

суддів   Звягінцевої О.М., Солодовник О.Ф.

при секретарі Коваленко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 17 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та відібрання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-я особа Орган опіки та піклування Вугледарської міської ради, про визначення місця проживання дитини і

ВСТАНОВИВ:

в апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість рішення суду, просить його скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог його довірительниці та відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 за порушенням судом при розгляді справи норм процесуального закону, і, зокрема, невідповідністю рішення вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України, однобічною оцінкою доказів.

В засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування рішення суду, ухвалення нового про задоволення позовних вимог його довірительниці та відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, а відповідач ОСОБА_3, його представник за довіреністю ОСОБА_4, представник опікунської ради Мальченко Т.І. заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити, рішення суду залишити без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

18.10.2005 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, зазначала, що з 3.10.2003 р. перебуває з ним у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітню дитину- дочку ОСОБА_5, 4.11.2003 року народження. У грудні 2004 р. у зв'язку з суперечками з чоловіком, свекрухою вона переїхала до своєї матері до АДРЕСА_1, Волновахського району Донецької області разом з дочкою, припинила спільне проживання з відповідачем. У грудні 2004 р. відповідач разом зі своїми батьками відібрали у неї дочку.

Тому просила ухвалити рішення про розірвання шлюбу з відповідачем, відібрання у нього дитини і повернення їй (а.с.3-4).

28.11.2005 р. відповідач ОСОБА_3. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, зазначав, що вона 9.12.2004 р. добровільно передала йому дочку у

присутності свідків, з цього часу припинила брати участь у вихованні дитини, піклуватися про її здоров'я, навідувати її. Вважає, що зміна місця проживання дитини може негативно вплинути на її стан здоров'я, фізичний, моральний розвиток, оскільки відповідачка не має постійного місця проживання і роботи, джерела доходів, негативно впливає своєю поведінкою на розвиток дитини.

Тому просив суд визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 разом з ним за місцем його проживання: м. Вугледар Донецької області, АДРЕСА_2.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 17 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, розірвано шлюб між ОСОБА_1, 19.02.1983 р.н., та ОСОБА_3, 1.05.1983 р.н., зареєстрований 3 жовтня 2003 року у відділі РАЦСу в м. Вугледарі, актовий запис №НОМЕР_1, відмовлено у задоволенні решти її позовних вимог. Задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5, 4.11.2003 р.н., разом з батьком ОСОБА_3 за місцем його проживання: Донецька область, м. Вугледар, АДРЕСА_2. При реєстрації розірвання шлюбу в органі РАЦСу стягнуто з ОСОБА_3 державне мито в сумі 17 грн., ОСОБА_1 звільнено від сплати державного мита. Стягнуто з ОСОБА_1 державне мито на користь держави в сумі 8 грн.50 коп.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір.

Відповідно до вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до вимог ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина спір між ними може вирішуватися судом.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони за законом мають рівні права та обов'язки щодо малолітньої дитини ОСОБА_5, 4 листопада 2003 року народження, обоє мають можливість її виховувати.

Однак, батько дитини ОСОБА_3. на сьогоднішній день має постійне місце роботи та проживання, де дитина проживає від народження, у той час як робота матері ОСОБА_1 пов'язана з переїздом в м. Київ, де вона не має постійного місця проживання.

Крім цього, апеляційний суд враховує, що дитина від народження постійно проживає з батьком та протягом останніх 1,5 років- без матері.

Доводи ОСОБА_1 про те, що дитину 9.12.2004 р. було відібрано силомиць, підтвердження не знайшли, оскільки свідок селищний голова ОСОБА_6 підтвердив в суді, що ОСОБА_1 сама передала дитину батькові, проти чого заперечувала її мати ОСОБА_7.

Судом обгрунтовано взято до уваги письмовий висновок органу опіки та піклування про те, що в інтересах дитини є доцільним визначення місця її проживання з батьком ОСОБА_3

Апеляційний суд вважає, що визначення місця проживання дитини з матір'ю на сьогоднішній день пов'язано з можливим стресом для дитини, яка відповідно до медичних документів страждає на захворювання серця.

Таким чином, рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з її батьком ОСОБА_3 прийнято судом всеціло тільки з урахуванням інтересів дитини. Доводи скарги не спростовують правових висновків суду.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального законів, або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, підстав для скасування рішення суду і ухвалення нового немає.

Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 відхилити , рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 17 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.