Справа № 463/5320/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/783/5293/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А.,Шандри М.М.,

секретаря: Симець В.І.

за участю: представника ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Личаківського районного суду м.Львова у складі судді Гирича С.В. від 12 червня 2017 року у справі за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №910.15508, укладеним між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_4 в сумі 325253,06 грн.; звернення стягнення в рахунок погашення кредитних зобов'язань за кредитним договором на автомобіль TOYOTA Avensis 1.8, 2008 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, актуальний реєстраційний № НОМЕР_1; вилучення у ОСОБА_3 або в інших осіб, у яких може знаходить транспортний засіб, який є предметом застави автомобіль TOYOTA Avensis 1.8, 2008 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, актуальний реєстраційний № НОМЕР_1 та передачу його ПАТ «Ідея Банк» на період його реалізації.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 12 червня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором №910.15508, укладеним між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_4, в розмірі 325 253,06 грн. (триста двадцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят три гривні шість копійок)

В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) судові витрати в розмірі 4 878,8 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень вісімдесят копійок)

Дане рішення суду оскаржило ПАТ "Ідея Банк" подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення та вилучення у ОСОБА_3 предмету застави та передання такого в управління позивачу, банк вважає незаконним та таким, що прийняте на підставі неправильного застосування судом норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Не погоджується з висновком суду, що відповідач ОСОБА_3 придбав автомобіль на відплатній основі, щодо якого на час продажу автомобіля застережень чи заборони його відчуження не було у зв`язку із попередным зняттям з обліку. Вказує, що не заперечує факту, що під час процедури зняття з обліку автомобіля були видані тимчасові номерні знаки, однак всі інші ідентифікуючі дані автомобіля залишились без змін. Так вказує, що реалізація майна, що є предметом застови, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи. Тому обтяження та відповідне право на спірний автомобіль виникло у ПАТ «Ідея Банк» з моменту укладення договору застави, договір застави є чинним, відомості про обтяження не виключені з Реєстру обтяжень, позивач є чинним заставодержателем спірного автомобіля, а ОСОБА_3 є особою, щодо якої застава зберегла чинність і позивач має право звернути стягнення на цей автомобіль та вилучити його.

Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м.Львова від 12 червня 2017 року в частині відмови та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №910.15508 від 06.06.2012 року (а.с.10-11), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 192508 грн. на купівлю автомобіля за умови погашення заборгованості у відповідності до графіку щомісячних платежів із сплатою річної процентної ставки у розмірі 21,99%.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем були надані позичальнику кошти на придбання автомобіля та страховий платіж, проте відповідачем свої обов'язки за договором виконані не були, кошти у відповідності до графіку щомісячних платежів банку не надані, останній платіж було здійснено 06.09.2012 року та як вбачається із розрахунків заборгованості (а.с.28), загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_5 перед позивачем за вказаними вище договорами становить 325 253,06 грн. та складається із: основного боргу - 133 335,07 грн., простроченого боргу - 57 192,01 грн., прострочених процентів - 132 705,15 грн., строкових процентів - 2 020,83 грн.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, заборгованість за кредитом та проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 325 253,06 грн.

Після укладення кредитного договору 17.07.2012 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір застави транспортного засобу - «TOYOTA Avensis» 1.8, 2008 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3 на забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_4 перед ПАТ "Ідея Банк" (а.с.15-16).

З витягу з реєстру вбачається, що 11.10.2012 року до реєстру обтяжень було внесено дані про заставу автомобіля «TOYOTA Avensis» 1.8, 2008 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, номер державної реєстрації НОМЕР_3.

Однак, ще до укладення договору застави від 17.02.2012 року, 08.06.2012 року було здійснено операцію зняття з обліку автомобіля «TOYOTA Avensis» 1.8, 2008 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, номер державної реєстрації НОМЕР_3. 14.11.2012 року було здійснено операцію реєстрації транспортного засобу придбаного на прилюдних торгах за ОСОБА_3, що стверджується відповіддю Головного сервісного центру МВС України та виписки про власників та операції Головного сервісного центру МВС України (а.с.240, 206-210).

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача в частині звернення стягнення на предмет застави та вилучення у відповідача ОСОБА_3 спірного автомобіля районний суд прийшов до висновку що право власності на автомобіль набуто ОСОБА_3 на підставах, не заборонених законом та такий є добросовісним набувачем. Дії відповідача ОСОБА_3 при оформленні права власності на автомобіль відповідають вимогам Порядку, протилежних даних суду не надано.

Як і не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 було відомо на час придбання спірного автомобіля про наявність обтяжень на нього.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.

Окрім того як встановлено судом, що між ОСОБА_3 та позивачем не було договірних відносин, відповідно до яких він надавав згоду виступати майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_4

Відповідно до положень ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Крім того, як встановлено ст.328 ЦК України, право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Відповідно до ст. 388 ЦК України добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що продавець немає права на відчуження майна.

Відповідно до ст..10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного

рухомого майна.

Відповідно до положень ч.2 ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_3 придбав автомобіль на відплатній основі, щодо якого на час продажу автомобіля застережень чи заборони його відчуження не було у зв'язку із попереднім зняттям з обліку. Жодних даних про визнанню недійсність угоди укладеної на купівлю транспортного засобу позивачем суду не надано

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 12 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 19.09.2018 року.

Головуючий

Судді