АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/603/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1630/18Головуючий у 1-й інстанції Антонов А. А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Абрамова П.С., при секретарі: Діхтяр Т.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієна іншуранс груп» про стягнення матеріальної і моральної шкоди, що заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Українська СК «Княжа вієнна іншуранс груп» (надалі - ПАТ), про стягнення матеріальної і моральної шкоди, що заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17.04.2015 р. близько 23 год. 35 хв. на автодорозі Київ-Харків сталась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП): зіткнулись автомобіль «Volkswagen Passat», ДНЗ НОМЕР_1, яким керував власник даного автомобіля ОСОБА_2, та автомобіль ВАЗ-2105, ДНЗ НОМЕР_2, яким керував власник даного автомобіля ОСОБА_3 Згідно висновків експертів від 16.02.2016 р. та від 08.12.2017 р. у даній ДТП винні обидва водія вказаних автомобілів і розмір їх вини є рівними. Позивач зазначає, що внаслідок ДТП належний йому автомобіль ВАЗ-2105 отримав механічні пошкодження і розмір матеріальної шкоди складає 25 598 грн. 30 коп. Також, позивач вважає, що йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 5000 грн. Тому, враховуючи, що в ДТП є обопільна вина як його так і відповідача, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 12 799 грн. 15 коп. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, 2500 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 12 799 грн. 15 коп. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, 2000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, 2 175 грн.20 коп. в рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз та 992 грн. 16 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, а всього 17 966 грн. 51 коп.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року скасуватита прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, судом неповно з'ясовано та недоведенообставини справи, що мають значення для справи, а тому вважає, що рішення місцевого суду є незаконним та необґрунтованим.

Судове засідання проводилося в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін згідно положень передбачених ч.13 ст.7 ЦПК України, та ч.1 ст. 369 ЦПК України, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що17.04.2015 р. близько 23 год. 35 хв. на 389 км. автодорозі Київ-Харків в смт. Чутове за участю автомобіля «Volkswagen Passat», ДНЗ НОМЕР_1, яким керував власник даного автомобіля ОСОБА_2, та автомобіля ВАЗ-2105, ДНЗ НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, сталась ДТП, в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Чутівського районного суду Полтавської області від 20.05.2015 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке мало місце 17.04.2015 р., і до нього було застосовано стягнення у виді штрафу.

Згідно висновку спеціаліста №2 від 16.02.2016 р., проведеного старшим судовим експертом Полтавського НДЕКЦ МВС України, у вищевказаній дорожній обстановці: в діях водія ОСОБА_3 вбачається порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху (надалі - ПДР); в діях водія ОСОБА_2 вбачається порушення п. 12.3 ПДР; при дотриманні ПДР обидва водія мали технічну можливість уникнути вказаної ДТП.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №1714 від 08.12.2017 р., проведеної старшим судовим експертом Полтавського відділення Харківського НДІСЄ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса у вищевказаній дорожній обстановці: дії водія ОСОБА_3 не відповідають вимогам п. 10.1 ПДР; дії водія ОСОБА_2 не відповідають вимогам п. 12.3 ПДР; ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мали технічну можливість уникнути ДТП.

У звіті про оцінку транспортного засобу №5/5 від 30.05.2016 р., проведеного ФОП експертом ОСОБА_5, встановлено, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля ВАЗ 2105, ДНЗ 210-17 СК, становить 25 598 грн. 30 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що у зазначеній ДТП винні як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2, і ступінь їх вини є рівною, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 12 799 грн. 15 коп. - в рахунок заподіяної матеріальної шкоди, що складає 50% заподіяної позивачу матеріальної шкоди (25 598, 30 грн.); 2000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, 2175, 20 грн. - в рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз та 992 грн. 16 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, а всього 17 966 грн. 51 коп.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Згідно п.3 ч.1ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи, що у зазначеній ДТП винні як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 та ступінь їх вини є рівною, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 12 799 грн. 15 коп., що складає 50% заподіяної позивачу матеріальної шкоди (25 598 грн. 30 коп).

Доводи апелянта, щодо неналежності відповідача та що відповідальність повинна нести страхова компанія, є необгрунтованими та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного цивільного законодавства, якими передбачено абсолютне право потерпілого на вибір особи, яка повинна нести відповідальність і право винної особи пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Доводи апелянта, щодо не доведення позивачем наявності причинного зв'язку між наявними пошкодження автомобіля позивача на суму 25598.30 грн. та ДТП, спростовуються матеріалами справи, не містять відповідних належних підтверджень, а тому не можуть вбратися до уваги.

Разом з цим, місцевий суд правильно зазначив, що окрім матеріальної шкоди, ОСОБА_3 зазнав також і моральної шкоди, яка полягає в глибині душевних страждань, ступеня вини учасників у ДТП, позбавленні можливості користуватися автомобілем, який зазнав механічних пошкоджень.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості

Згідно з ч. 1 ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тому, враховуючи обставини порушення прав позивача, виходячи з засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського судуз прав людини усправі «Проніна проти України»від 18липня 2006року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ С.А. Гальонкін /підпис/ П.С. Абрамов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: