.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
12 січня 2010 року справа № 2-а-26153/09/1270
зал судових засідань № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханова Р.Ф
суддів: Василенко Л.А.
Старосуд М.І.
при секретарі судового засідання Чуріковій Я.О.
за участю представників від:
позивача: ОСОБА_1 за дов. б/н від 04 січня 2010 року
першого відповідача: Гавриш М.Г. за дов. № 84/10 від 27 серпня 2009 року
другого відповідача : не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
на постанову Луганського
окружного адміністративного суду
від 14 жовтня 2009 року (повний текст підготовлений 19 жовтня 2009 року)
по адміністративній справі № 2-а-26153/09/1270 (суддя Твердохліб Р.С.)
за позовом Приватного підприємства «Етана»
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції
Головного управління Державного казначейства України в Луганській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетної заборгованості, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року по справі № 2а-26153/09/1270 (арк. справи 133-135) були задоволені позовні вимоги приватного підприємства «Етана» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000742360/0 від 09 вересня 2009 року та стягнення з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 360008,00 грн.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року вмотивовано виконанням позивачем всіх обов’язкових умов для отримання суми бюджетного відшкодування, визначених підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підтвердженням визначеного позивачем розміру податкового кредиту. В оскаржуваній постанові зазначено про незастосування до спірних правовідносин пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 243 від 01 березня 2002 року «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» через те, що зазначеною Постановою не врегульовуються питання визначення ставки оподаткування податком на додану вартість та порядок визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Перший відповідач, не погодившись із прийнято. Луганським окружним адміністративним судом постановою, надав апеляційну скаргу (арк. справи 143-144) до Донецького апеляційного адміністративного суду, в якій, посилаючись на порушення застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Із змісту наданої апелянтом апеляційної скарги порушення норм матеріального права вбачаються апелянтом у порушенні застосування підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», незастосуванні положень постанови Кабінету Міністрів України № 243 від 01 березня 2002 року, якою передбачено обов’язковість наявності відмітки про вивезення товарів за межі митної території України для здійснення відшкодування суми податку на додану вартість, пов’язаного із здійсненням експортних операцій.
Другий відповідач у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Позивач є юридичною особою, зареєстрований та обліковується як платник податків у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100038830 від 04 травня 2007 року (арк. справи 23).
20 травня 2009 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-Груп-Марк» був укладений договір № 1/05 (арк. справи 24-31), за умовами якого позивач зобов’язався придбати вугільну продукцію відповідно до умов специфікацій та додаткових угод до договору на умовах FCA ст. Ровеньки Донецької залізниці. Товар, постачання якого було обумовлено умовами договору № 1/05 від 20 травня 2009 року був отриманий позивачем у червні 2009 року, що не заперечується сторонами. На підставі укладеного контракту № 1-05/09 від 22 травня 2009 року, укладеного із MASCOT PRODUCTIONS LIMITED (арк. справи 45-57) протягом червня та липня 2009 року позивачем здійснювалося експортування товару на користь юридичної особи нерезидента.
За змістом наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року № 64732 (арк. справи 76-78) позивачем було задекларовано викладене нижче.
Відповідно до рядку 2.1. декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року загальний обсяг здійснених позивачем експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою склав 3333313,00 грн. зазначена сума була визначена позивачем на підставі даних, що містяться в митних деклараціях, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 58-75). Сума податкового кредиту відповідно до рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року складає 659263,00 грн. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, зазначена сума податкового кредиту була сформована позивачем на підставі податкових накладних (арк. справи 34-44), отриманих від ТОВ «Трейд-Груп-Марк» через виконання умов прийнятих зобов’язань за договором № 1/05 від 20 травня 2009 року (арк. справи 24-31).
Відповідно до рядку 18.2 декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року сума від’ємного значення податку звітного податкового періоду складає 659263,00 грн. Сума від’ємного значення податку у розмірі 659263,00 грн. було включено до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду.
Відповідно до рядку 2.1. податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2009 року, наданої платником до податкового органу 20 серпня 2009 року (арк. справи 79-84) загальний обсяг здійснених позивачем експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою склав 5965169 грн. Сума податкового кредиту відповідно до рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2009 року складає 1189108 грн. Відповідно до рядку 18.2 декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2009 року сума від’ємного значення податку звітного податкового періоду складає 1189108 грн. Відповідно до рядку 24 декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2009 року залишок від’ємного значення податку попереднього податкового періоду складає 659623,00 грн. Сума визначеного позивачем бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку складає 360008,00 грн.
В період з 27 серпня 2009 року по 09 вересня 2009 року першим відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2009 року та липень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення податку, задекларованого у березні та червні 2009 року, за наслідками проведення якої податковим органом був складений Акт № 787/23-616/34642719 від 09 вересня 2009 року (арк. справи 86-117). Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки від 09 вересня 2009 року, податківцями було встановлено порушення підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», Наказу Державної податкової адміністрації України № 418 від 05 вересня 2002 року «Про затвердження податкового роз’яснення щодо порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України», підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 166 від 30 травня 1997 року, що призвело до завищення позивачем обсягу експортних операцій за червень 2009 року на суму 3333313,00 грн., та за липень 2009 року на суму 1604381,00 грн., у зв’язку із чим на думку податкового органу платником було завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2009 року на суму 360008,00 грн.
09 вересня 2009 року, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки № 787/23-616/34642719 податківцями було складено податкове повідомлення-рішення № 0000742360/0, яким на підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» було зменшено суму бюджетного відшкодування визначеного платником податків за звітний податковий період липень 2009 року в сумі 360008,00 грн.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються положеннями закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Порядок формування суми податкового кредиту звітного податкового періоду
Порядок формування платником податку податкових зобов’язань та податкового кредиту визначений пунктами 7.2- 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг, ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Із змісту наявних в матеріалах справи документів вбачається, що причиною висновків першого відповідача про заниження позивачем суми бюджетного відшкодування стало визначення позивачем обсягу поставок, що оподатковуються за нульовою ставкою у звітних податкових періодах червня та липня 2009 року. Водночас, колегія суддів зазначає, що за змістом додатків до акту перевірки від 09 вересня 2009 року першим відповідачем не було встановлено будь-яких розбіжностей, що стосуються визначення позивачем суми податкових зобов’язань за звітні податкові періоди червень та липень 2009 року – рядок 9 декларацій з податку на додану вартість (арк. справи 105), визначення позивачем сум податкового кредиту звітних податкових періодів червня та липня 2009 року (арк. справи 106), суми фактично сплаченого податку за звітний податковий період – червень 2009 року, із застосуванням показників яких за приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платником визначається сума належного бюджетного відшкодування. Колегія суддів зазначає на відсутності впливу встановлення податковим органом факту завищення позивачем суми операцій позивача, що оподатковуються за нульовою ставкою у звітних податкових періодах червні та липні 2009 року на визначенні суми належного платнику податків бюджетного відшкодування за звітний податковий період липень 2009 року.
Стосовно посилань апелянта на положення підпункту 7.2.7. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель, слід зазначити, що зазначений підпункт не поширюється на правові відносини, пов’язані із здійсненням експортних операцій та спірні правовідносини, що виникли між сторонами не стосуються формування податкового кредиту позивачем.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що першим відповідачем не було доведено протягом судового розгляду цієї справи наявність підстав для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000742360/0 від 09 вересня 2009 року та відповідність зазначеного повідомлення-рішення вимогам чинного податкового законодавства України.
Враховуючи наведене вище поняття бюджетного відшкодування, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджує висновки Луганського окружного адміністративного суду щодо дотримання позивачем всіх умов встановлених положеннями підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за для отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнята законна та обґрунтована постанова.
Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Постанова Донецького окружного адміністративного суду винесена за умови правильного застосування норм матеріального та процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин, що за положеннями статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року у справі № 2а-26153/09/1270 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року у справі № 2а-26153/09/1270 залишити без змін.
Ухвала складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 12 січня 2010 року у присутності представників сторін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий : Р.Ф. Ханова
Судді: (підписи) Л.А. Василенко
М.І. Старосуд