КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 06.06.07 р.          № 28/244-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Лосєва  А.М.

 суддів:                                           

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Цихмейструк О.В. – дов. від 25.07.2006р.;

 від відповідача - Бутріменко Л.М. – дов. №4558/9/10-114 від 17.10.2006р.;

                                   Демченко О.О. – дов. №250/9/10-114 від 23.01.2007р.;  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському р-ні м.Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2006  

 у справі № 28/244-А  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоінвест"

 до                                                   Державної податкової інспекції у Шевченківському р-ні м.Києва

             

                       

 про                                                  скасування податкового повідомлення-рішення

 

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2007р. змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у наступному складі: головуючий суддя Лосєв А.М., судді: Гарник Л.Л., Зубець Л.П.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про скасування Акту перевірки №369/1511 від 29.06.2006р. та податкового повідомлення-рішення №0000006734/15-11 від 14.07.2006р., прийнятих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

Заявою б/н від 14.12.2006р. позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0000006734/15-11 від 14.07.2006р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 968 035,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача не було законних підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки станом на 27.09.2005р. податковий кредит позивача з податку на додану вартість за поточний місяць становив 778 210,00 грн., а залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, складав 1 002 228,00 грн.

У вересні 2005р. відповідач звернувся до позивача з проханням відкоригувати рядки 23, 23.1, 24 та 26 податкової декларації за липень 2005р., у зв’язку з тим, що при переведенні системи у відповідність з Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005р. №702/10982 сума податкового кредиту в розмірі 2 000 000,00 грн. відобразилась двічі - на підставі уточнюючого розрахунку за червень 2005р. та на підставі декларації за липень 2005р.

У вересні 2005р. позивачем був поданий уточнюючий розрахунок, в якому зменшено суму податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню за липень 2005р., з урахуванням наступних податкових періодів.

Позивач зазначає, що в червні 2006р. відповідач звернувся до нього з вимогою ознайомитись з актом перевірки, в зв’язку із несвоєчасною сплатою податку на додану вартість у вересні 2005р., не надавши при цьому жодних пояснень щодо визначеної суми податкових зобов'язань. Окрім того, в травні 2006р. позивач подав уточнюючий розрахунок за липень 2005р., вказавши значення рядків 23, 23.1, 24, 26, які були зазначені в декларації за липень 2005р.

На думку позивача, здійснивши камеральну перевірку та нарахувавши штрафні санкції в розмірі 968 035,00 грн., відповідач порушив Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивач подав уточнюючі розрахунки з порушенням вимог Наказу Державної податкової адміністрації  України №166 від 30.05.2005 року, що призвело до подвоєння суми бюджетного відшкодування по картці особового рахунку платника.

Постановою Господарського суду міста Києва від 14.12.2006р. у справі №28/244-А позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0000006734/15-11 від 14.07.2006р. та присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 03,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеною Постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із заявою про апеляційне оскарження №402/9/10-114 від 09.02.2007р. та апеляційною скаргою №637/9/10-144 від 01.03.2007р., в якій просить скасувати Постанову Господарського суду міста Києва від 14.12.2006р. у справі №28/244-А та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови по справі №28/244-А було порушено норми матеріального права, а саме пп.5.3.1 п.5.3 ст.5, пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та абз.2 пп.7.7.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2007р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2007р. вказану апеляційну скаргу було призначено до розгляду у судовому засіданні 25.04.2007р.

Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства, у судовому засіданні 25.04.2007р. було оголошено перерву до 23.05.2007р., з 23.05.2007р. до 06.06.2007р.

12.04.2007р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу вих.№3/4-н від 09.04.2007р.

У судовому засіданні 06.06.2007р. представником відповідача були надані письмові пояснення по справі №1932/9/10-114 від 06.06.2007р., в яких позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, зазначаючи, зокрема, що фактично позивач мав суму податкового кредиту, яка перевищувала суму податкових зобов'язань, тому відповідно до п.1.3 ст. 1, п.5.1, п.5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.1.6, п.1.8 ст. 1, п.4.5 ст. 4, п.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку на додану вартість у розмірі 1 940 085 грн. не може бути визначена як сума податкового боргу,

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити та скасувати Постанову Господарського суду міста Києва від 14.12.2006р. у справі №28/244-А, прийнявши нову, якою в задоволенні позову відмовити.  

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених в запереченнях на апеляцій скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні і залишити без змін Постанову Господарського суду міста Києва від 14.12.2006р. у справі №28/244-А як таку, що прийнята з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно з преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.2  ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.11 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Наказом Державної податкової адміністрації України №166 (із змінами та доповненнями) "Про затвердження форми податкової декларації та порядку заповнення та подання" передбачено, що якщо в результаті розрахунку отримано значення різниці рядків 18 і 19 більше 0, то платник повинен заповнити рядок 20 декларації; якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації; сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації; платник податку, який має суми заниження заявленого ним бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону, та/або суму бюджетного відшкодування минулих звітних періодів, яка зараховується у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, заповнює Розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість); якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду); якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду,  має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

В червні 2005р. позивач подав до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість, де визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59 915,00 грн.

В липні 2005р. позивач надав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно з яким збільшив суму податкового кредиту на 2 000 000 грн. При цьому, в рядку 8.1. уточнюючого розрахунку "зарахування у зменшення суми податкового боргу з ПДВ" була зазначена сума 1 940 085,00 грн.

В податковій декларації за липень 2005р. позивач визначив суму податкових зобов'язань в сумі 235 417,00 грн., при цьому залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, визначено в сумі 1 940 085,00 грн., а залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, визначено в розмірі 1 704 668,00 грн.

В серпні 2005р. позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, визначено в сумі 1 704 668,00 грн., залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, визначено в розмірі  1 002 228,00 грн.

У вересні 2005р. в податковій декларації з податку на додану вартість залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду визначено в сумі 1 002 228,00 грн., залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, визначено в розмірі 1 002 228,00 грн.

26.09.2005р. позивач подав уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за липень 2005р., яким зменшив суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в липні 2005р. на 1 940 085,00 грн.

В жовтні 2005р. залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду визначено в сумі 1 780 438,00 грн., залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, визначено в розмірі 1 623 853,00 грн.

20.10.2005р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2005р., відповідно до якої різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду складає від'ємне значення у розмірі 778 210 грн. (рядок 18.2); залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту складає 1 002 228 грн. (рядок 23); сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду відсутня (рядок 27).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зазначає, що у позивача відсутня сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2005р., яка підлягає сплаті до бюджету, а отже позивач не порушував пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” при поданні платіжних доручень до установи банку з податку на додану вартість за вересень 2005р.

Відповідачем було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень та липень 2005р. (уточнений розрахунок), за результатами якої складено Акт №111/1511 від 26.12.2005р. (далі за текстом – Акт камеральної перевірки).

За результатами камеральної перевірки було зменшено суму від'ємного значення, нарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на               1 940 085 грн., та збільшено суму, яка підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів на 1 940 085 грн.

В травні 2006р. позивач подав до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва уточнюючий розрахунок до податкової декларації за липень 2005р., яким збільшив суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Механізм виправлення помилок щодо податку на додану вартість шляхом подання уточнюючого розрахунку передбачено п.5.1 ст. 5 і п.17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також описано в Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. (далі - Порядок №166).

Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до п.17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який регулює порядок виправлення помилки, що призвела до заниження податкового зобов'язання і як наслідок - до недоплати, та відповідно до п.4 Порядку №166, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих періодів, має право: направити уточнюючий розрахунок; сплатити при цьому (до подання уточнюючого розрахунку) суму такої недоплати і штраф у розмірі 5% від її суми.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача щодо подання уточнюючих розрахунків були правомірними та не призвели до виникнення у нього податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які підлягали сплаті до бюджету і за порушення строку сплати яких до позивача застосовані штрафні санкції.

Окрім того, в оскаржуваній постанові суд зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України №276 від 18.07.2005р., з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, вносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Для перевірки правильності виконання зазначених процедур підрозділом адміністрування облікових показників та звітності проводиться звірка сум, рознесених до карток особових рахунків, на відповідність сумам, занесеним до баз електронної звітності. За результатами звірки на підставі карток особових рахунків формуються реєстри рознесених сум у двох примірниках. Один примірник з відміткою інспектора зазначеного підрозділу передається до галузевого підрозділу для зберігання, другий примірник з відміткою галузевого підрозділу про отримання зберігається у підрозділі адміністрування облікових показників та звітності. Підсумкова перевірка щодо наявності нерознесених сум податкових зобов'язань, термін сплати за якими припадає на поточний місяць, здійснюється перед формуванням зведених показників інформаційної системи за станом на перше число наступного місяця. Перевірка виконується підрозділом адміністрування облікових показників та звітності з формуванням протоколу розбіжностей.

Суд першої інстанції відзначає, що вся інформація, яка подається платником податків в деклараціях або уточнюючих деклараціях, підлягає внесенню до електронної бази даних і при поданні уточнюючих розрахунків попередні показники анулюються. До того ж, відповідач не заперечував, що декларації з податку на додану вартість з липня 2005р. по липень 2006р., по яких вівся облік податкового кредиту, заповнені вірно, а посилався лише на той факт, що в результаті проведення відповідних коригувань шляхом подання уточнюючих розрахунків позивачем безпідставно збільшено переплату по картці особового рахунку платника на 1 940 085 грн., що призвело до порушення п.5.11 ст. 5 Порядку. Для виправлення зазначеної помилки, а саме зменшення переплати по картці особового рахунку платника податків, позивачем було подано новий уточнюючий розрахунок, однак помилка виправлена не була, а навпаки, зазначені дії призвели до подвоєння суми по картці особового рахунку платника податків. Актом податкового органу було проведено відповідне коригування і в автоматичному режимі нарахована сума штрафних санкцій.

Господарський суд дійшов висновку про те, що в даному випадку виникає ситуація коли платник податків при наявності реальної суми податкового кредиту, яка перевищує суму податкових зобов'язань, фактичній відсутності боргу по податку на додану вартість, зобов'язаний сплатити суму штрафних санкцій в розмірі 968 035,00 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість при фактичній відсутності такої несвоєчасної сплати. Саме в результаті проведення коригування, здійсненого податковим органом, відповідно до Акту камеральної передвіки, по картці особового рахунку платника податку і виникла фінансова санкція в розмірі 50% від суми недоїмки – 968 035,00 грн.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові погоджується з податковим органом відносно того, що позивачем при заповненні уточнюючих розрахунків було допущено ряд неточностей, які призвели до відповідних змін по картці особового рахунку платника податку, однак вважає, що при нарахуванні штрафних санкцій слід враховувати не тільки дані карток особового рахунку, а також дані податкових декларацій поданих позивачем та реальні показники господарської діяльності підприємства, наявність відповідних зобов'язань та дотримання строків щодо їх сплати.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність  достатніх правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки фактично несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання не відбулось.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим, з наступних підстав.

Згідно з п.4.4 ст. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі за текстом – Порядок №166), у разі якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону №2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників (пп.4.4.1 п.4.4 ст. 4 Порядку №166).

В пп.4.4.3 п.4.3 ст. 4 Порядку №166 передбачено, що уточнюючий розрахунок подається за формами, визначеними в додатках 3, 4, 5 та 6 до цього Порядку.

Зокрема, абз. “в” пп.4.4.3 п.4.4. ст. 4 Порядку встановлено, що у разі виправлення помилки, допущеної у податковій декларації, поданій за формою, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р., уточнений розрахунок подається за формою, визначеною у Додатку 5.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав уточнений розрахунок з податку на додану вартість за червень 2005р. з порушенням вимог абз. “в” пп.4.4.3 п.4.4. ст. 4 вищевказаного Порядку, а саме заповнивши рядок 8.1 уточненого розрахунку та вказавши  суму – 1 940 085 грн. замість рядку 8.2., що призвело до збільшення позивачем переплати по картці особового рахунку платника на вказану суму та порушення п.5.11 ст. 5 Порядку, згідно з яким, у разі якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку, визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону (відображення у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Для виправлення даної помилки, з метою зменшення переплати по картці особового рахунку платника у сумі 1 940 085 грн., позивачем самостійно був поданий новий уточнений розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за липень 2005р. №222931 від 26.09.2005р., в якому він заповнив рядок 8.10 (у зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) на суму 1 940 085 грн.

15.12.2005р. відповідачем було направлено на адресу позивача виклик-повідомлення №14128/10/15-1107 від 15.12.2005р., яким керівництво останнього запрошувалось до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва для підписання Акту камеральної перевірки уточнених розрахунків з податку на додану вартість, але посадові особи підприємства не з’явились, у зв’язку з чим відповідачем було складено Акт відмови від підпису №115/1511 від 26.12.2005р. та зареєстровано Акт камеральної перевірки №111/1511 від 26.12.2005р.

Відповідач зазначає, що з урахуванням Акту камеральної перевірки, по картці особового рахунку платника було зменшено суму від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 1 940 085 грн. та збільшено суму, яка підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів на 1 940 085 грн.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

24.05.2006р. позивач подав до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва новий уточнений розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за липень 2005р. (додаток 5) №95834 від 24.05.2006р., в якому заповнив рядок 8.9 (збільшення суми, яка підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) у сумі 1 704 668 грн., чим порушив пп.4.4.3 п.4.4 ст. 4 Порядку та пп.7.7.1 п.7.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Вищевказана сума була відображена в декларації з податку на додану вартість за липень 2005р. та зменшується на суми податку на додану вартість, що підлягають нарахуванню за деклараціями, які подаються, а саме: за липень 2005р. – зменшилась на суму 235 417 грн.; за серпень 2005р. – зменшилась на 702 440 грн., за вересень 2005р. – збільшилась на 778 210 грн., за жовтень 2005р. – зменшилась на 156 585 грн., за листопад 2005р. – зменшилась на 33 565 грн., за грудень 2005р. – зменшилась на 3 463 грн., за січень 2006р. – зменшилась на 39 164 грн., за лютий 2006р. – зменшилась на 70 967 грн., за березень 206р. – зменшилась на 235 864 грн., за квітень 2006р. – зменшилась на 53 731 грн., за травень 2006р. – зменшилась на 89 490 грн., за червень 2006р. – зменшилась на 840 050 грн., за липень 2006р. – зменшилась на 174 467 грн.  

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” щодо дотримання вимог законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установи банку за період з 27.09.2005р. по 30.12.2005р., за результатами якої складено Акт №369/1511 від 29.06.2006р. (далі за текстом – Акт перевірки).

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем термінів сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2005р. у розмірі 1 936 070,00 грн., оскільки граничний термін сплати податку - 27.09.2005р., а фактично було сплачено - 30.12.2005р, тобто затримка платежу становила 94 дні.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Щодо твердження суду першої інстанції про те, що, прийнявши від позивача декларацію та уточнений розрахунок податкових зобов’язань, відповідач фактично визнав правильність їх заповнення, а тому посилання на порушення позивачем вимог Порядку №166 є необґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп.4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.

Строки погашення податкового зобов'язання встановлені п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

          З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що подання невірно заповнених уточнених розрахунків призвело до  змін по картці особового рахунку платника, зокрема, подання уточненого рахунку за червень 2005р. призвело до збільшення переплати на 1 940 085,00 грн., а за липень 2005р. - до виникнення недоїмки у сумі 1 936 070,00 грн.

Окрім того, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові також визнав, що позивачем при заповненні уточнюючих розрахунків було допущено ряд неточностей, які призвели до відповідних змін по картці особового рахунку платника податку (виникнення недоїмки).

Згідно з п.1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф. При затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, сплачується штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки Акту перевірки №369/1511 від 29.06.2006р. щодо порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість і, як наслідок, порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, абз. 2 пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, відповідачем правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 968 035,00 грн. у відповідності до пп.17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України “Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0000006734/15-11 від 14.07.2006р. є необгрунтованими та  задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного кодексу України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:  1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при прийнятті Постанови від 14.12.2006р. у справі №28/244-А порушено норми матеріального права, а також неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що Постанову Господарського суду міста Києва від 14.12.2006р. у справі №28/244-А необхідно скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач (апелянт) звільнений від сплати державного мита, отже судових витрат при поданні апеляційної скарги не поніс, судові витрати за розгляд апеляційної скарги не стягуються.  

Керуючись п. 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 70, 72, 89, 94, 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківськомурайоні м. Києва задовольнити.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 14.12.2006р. у справі №28/244-А скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” відмовити.

5. Судові витрати покласти на позивача.

6. Матеріали справи №28/244-А повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя          

 Судді