Справа № 2-1296/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року         в смт Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Копіци О.В.

при секретарях Пойзнер В.Є., Деменко Н.Є.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Комінтернівське цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 та просить суд стягнути з неї матеріальні збитки, завдані внаслідок неправомірних дій відповідачки, моральну шкоду, а також стягнути судові витрати.

В процесі розгляду справи по суті позивач уточнила заявлені вимоги та просить суд стягнути із ОСОБА_3 на її користь:

-матеріальні збитки у розмірі 5000 грн.;

-моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

-судові витрати, в тому числі витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 1000 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_3 та її представник проти задоволення заявлених вимог заперечували на підставах, викладених в наданих до суду запереченнях на позов, просили в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в судове засідання, не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав до суду заяву, в якій просив проводити судове засідання без його присутності.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнений позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

В судовому засіданні встановлено, що 03.10.2009 року, біля будинку № 12 по вул. Шкільна в с. Іллічівка Комінтернівського району Одеської області, із подвір’я вказаного будинку вибігла собака, яка належить відповідачці ОСОБА_4 та на вулиці покусала ОСОБА_2, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні матеріалами справи про адміністративне правопорушення №3-3026/09, яка знаходилась в провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області.

07.11.2009року ОСОБА_2 звернулась до Комінтернівського РВ із завою стосовно неправомірних дій ОСОБА_4

Згідно з актом СМЕ №268 від 09.11.2009 року внаслідок укусів собаки ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження у вигляді укушених ран на наружній та внутрішній поверхні лівої голені в середній третині, в області лівого ліктьового суглобу по задній та передній поверхні, в нижній третині лівого плеча по передній поверхні (дві), на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна в середній третині (дві) на задньо-наружній поверхні лівого стегна в середній третині (дві). Згідно з вказаним актом вказані ушкодження образовані від дії зубів тварини (можливо, собаки), що могло мати місце 03.10.2009 року (а.с.72-74).

З приводу отриманих ушкоджень ОСОБА_2 зверталась до Красносільської сільської лікарняної амбулаторії Комінтернівського району Одеської області та проходила курс лікування, що підтверджується її медичною карткою, оглянутою в судовому засіданні.

11.11.2009року Постановою Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно відповідачки ОСОБА_3 та прийнято рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 154 ч.2 КпАП України та направлення матеріалів для розгляду до суду (а.с.5).

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.11.2009 року по справі № 3-3026/09, ОСОБА_3 була визнана винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 154 ч.2 КпАП України та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн., який вона оплатила (а.с.70-71).

Відповідно до методичних рекомендацій з розроблення правил утримання домашніх тварин в населених пунктах, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 09.11.2007 року № 175 визначено поняття потенційно небезпечної собаки — це собаки, згідно Переліку порід собак, визнаних як потенційно небезпечні, який наведено у Додатку, а також особини, як мають фенотипічні ознаки цих порід. Службові собаки та собаки бійцівських порід є джерелом підвищеної небезпеки

Таким чином ОСОБА_3 є власницею джерела підвищеної небезпеки — собаки.

Згідно з .2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.3.6 вказаних Методичних рекомендацій особи, які утримують домашніх тварин, мають право з’являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку. Особа, яка супроводжує тварину, зобов’язана забезпечити:

- безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Рекомендується встановити вимогу до висоти огорожі вольєрів, майданчиків тощо в розмірі не менше 2,5 метри.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов’язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів в цій сфері, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, а також згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особі відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється е її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, інші ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується випадках, встановлених законом. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодування: повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ним шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які в посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належні допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суду позивачем надані докази того, що вона витратила грошові кошти в розмірі 1115,05 грн. на придбання лікарських засобів, які їй прописав лікар (а.с.32-33), які суд приймає як належні докази. Проте суд вважає, що в цій частині вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, оскільки сторони підтвердили той факт, що раніше, ОСОБА_3 в рахунок відшкодування завданих збитків сплатила позивачці 800 грн., проте розписку не брала, тому стягненню підлягають грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 315,05 грн.

Не підлягають задоволенню уточнені вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення із відповідачки матеріальної шкоди у вигляді витрат чоловіка ОСОБА_5 на лікування дружини, які він отримав 10.10.2009 року у вигляді займу в ТОВ «ТІС-міндобрива», оскільки суду не надано доказів витрати вказаних грошей на лікування позивачки.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з п.9 вказаної статті способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Крім тілесних пошкоджень ОСОБА_2, їй заподіяна моральна шкода, яка виразилась в тому, що після укусів собаки вона зверталась за медичною допомогою до Красносільської сільської лікарняної амбулаторії Комінтернівського району Одеської області та проходила довгий курс лікування, що підтверджується випискою із амбулаторної картки від 09.11.2009 року, також позивачка отримала значні тілесні ушкодження, що призвело до втрат нею на деякий час працездатності та призвело також де немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань через завдання ушкодження здоров'ю. Через отримання тілесних ушкоджень, що призвело до значного погіршення стану здоров’я крім цього позивачка вимушена була нести додаткові витрати, пов’язані з проведенням медичного експертного дослідження, звернення за юридичною допомогою до адвоката для підготовки документів для подачі в суд.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно зі ст.270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Крім викладеного, суд особливо звертає увагу на те, що в даний час значно посилена відповідальність осіб - власників тварин за завдання останніми тілесних ушкоджень людям, тому суд вважає, що в переживаннях позивачки є вина відповідача ОСОБА_3, однак уточнені вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн. є значно завищеними, тому підлягають задоволенню частково. При цьому суд враховує майновий стан відповідачки, те, що раніше, вона частково намагалась відшкодувати завдану шкоду.

Тому, виходячи із принципів розумності і справедливості, стягненню із відповідачки підлягає сума у розмірі 3000 грн., яка на думку суду повністю співрозмірна із завданою позивачці моральною шкодою.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Постановою Кабінету міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.

Позивач ОСОБА_2 просить стягнути із відповідача витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 1000 грн., державне мито та ІТЗ судового розгляду в сумі 120 грн.

З урахуванням положень вказаної Постанови Кабінету міністрів України, оцінюючи участь представника позивача - адвоката ОСОБА_1 у судових засіданнях, те, що з вини ОСОБА_3 судові засідання неодноразово відкладались, однак представник позивача брала в них участь, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату юридичних послуг підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги позивача щодо стягнення судових витрат по оплаті державного мита підлягають задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам, проте стягненню із ОСОБА_3 на користь Держави, оскільки позивачка була звільнена від їх сплати, так як відповідно до вимог п.З ч.З ст. 81 ЦПК України та п.4 ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення, а також державно мито у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи (годувальника).

На підставі викладеного вище, вимог Постанови Пленуму Верховного Суду №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, ст.ст. 16, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 84, 88 ЦПК України, керуючись ст.ст. 10, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про відшкодування матеріальної та моральної шкодг: задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 315,05 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Держави державне мито в розмірі 31,5 грн 120 грн. - за ІТЗ судового процесу.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати оплату юридичних послуг адвоката в розмірі 1000 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: