КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.05.2007                                                                                           № 7/706

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Корсака В.А.

 суддів:                                           

                        

 За участю представників:

 від позивача - представник не з’явився,

від відповідача: Науменко С.В. – представник за довіреністю,

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2006

 у справі № 7/706  

 за позовом                               Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва

 до                                                   Житлово-будівельний кооператив "Обчислювач-12"

             

                       

 про                                                  стягнення 796614,86 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 796 614, 86 грн. заборгованості за договором № 3 від 24.09.1997р., в тому числі 667 590, 23 грн. - основного боргу, 54 503, 30 грн. - інфляційних втрат, 74 521, 33 грн. - 3% річних, крім того, 7966, 14 грн. - державного мита, 118 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Рішенням  Господарського суду м. Києва від 21.12.2006 р. у справі № 7/706 у   позові було  відмовлено.

           Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати та задовольнити його позовні вимоги , оскільки вважає, що воно винесене по неповно з’ясованим обставинам, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального  права.

Зокрема скаржник зазначає про те, що він належним чином виконував умови договору, а відповідач, в свою чергу, не в повному обсязі та несвоєчасно здійснював оплату за надані позивачем послуги.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача,  колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,  24 вересня 1997 року між відповідачем та Державним комунальним підприємством житлового господарства Ленінградського району м. Києва (Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва) в особі начальника ЖЕК-1108 (нині ЖЕО-808) було укладено договір №3 на обслуговування будинку житлово-експлуатаційною організацією по вулиці Ф.Пушиної, 49 .

Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався виконувати ряд робіт по забезпеченню належного санітарно-технічного стану будинку, а саме: проводити технічне обслуговування конструктивних елементів і інженерного обладнання будинку, прибирання місць загального користування, вивіз побутового сміття, підготовку будинку і обладнання до експлуатації в зимовий період, аварійне обслуговування будинку та інше.

Відповідач в свою чергу зобов'язувався проводити оплату за обслуговування будинку. Оплата була встановлена щомісячна, не пізніше 10 числа наступного місяця.

З листопада 2003 року будинок по вулиці Ф.Пушиної, 49 було знято з обслуговування ЖЕО-808.

Позивач вказує, що він належним чином виконував умови договору, однак відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно здійснював оплату за надані послуги, в зв'язку з чим за період з квітня 1998 по листопад 2003 заборгованість становить 667 590, 23 грн.

Згідно з  п. 1 договору позивач зобов'язався прийняти по акту на обслуговування технічно-справне кооперативне домоволодіння та інженерне обладнання будинку № 49 по вул. Ф. Пушиної в м. Києві.

Однак, позивач не надав суду зазначеного в п.1 договору двостороннього Акту про приймання на обслуговування домоволодіння та інженерне обладнання. Отже, за договором домоволодіння та інженерне обладнання на обслуговування позивачеві не передавались від відповідача.

Також, позивач зазначає про те, що відповідач частково сплатив заборгованість за договором №3 від 24.09.1997 року, посилаючись при цьому на виписки банку. Однак, в наданих позивачем виписках банку зазначено іншу підставу платежу, а саме договір №б/н від 01.01.97 року. Таким чином,  послуги, які надавав позивач сплачувались відповідачем за договором № б/н від 01.01.97 року, який не є підставою для обґрунтування предмету позову.

Платежі по договору №б/н від 01.01.97 року сплачувалися відповідачем протягом декількох років, протягом яких позивач не заявив відповідачу про помилковість чи неналежність платежів на умовах договору №б/н від 01.01.97 року.

Крім того, факт виконання зобов'язань за договором про надання послуг оформляється Актом виконаних робіт по договору, який підписують повноважні представники сторін. В Акті зазначається період, за який надавалися послуги, обсяг послуг, вартість послуг та відомості про наявність претензій щодо якості послуг.

Позивач не надав до суду жодного акту підписаного між позивачем та відповідачем на умовах Договору №3 від 24.09.97р.

Надані позивачем Акти не містять посилання на договір №3 від 24.09.97р. та підписані не сторонами договору №3 від 24.09.97р.

Позивач не довів наявність у відповідача боргу в сумі 667 590,23 грн. за договором №3 від 24.09.97 та не довів порушення відповідачем зобов'язання за договором, внаслідок  чого відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 54503,80 грн. та 3% річних в сумі 74521,33грн.

Відповідно до пункту 6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, на сплив до {набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно  до  статті 257  Цивільного  кодексу України  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктами 2, 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник позивача не надав обґрунтованих заперечень на відзив на позовну заяву, не ініціював питання про поновлення строку позовної давності.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові повністю.

          За таких обставин, колегія прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, як необґрунтована.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що оспорюване рішення   відповідає чинному законодавству, фактичним  обставинам та матеріалам справи, підстав до його скасування або зміни не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва  залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду  м. Києва  від 21.12.2006 р. по справі № 7/706 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 7/706 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 06.06.07 (відправлено)