АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/3986/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5775/2018

Головуючий у суді першої інстанції: МакаренкоІ.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року

у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа: директор товариства з обмеженою відповідальністю «Лідія - Мода» Найдек Лідія Степанівна про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району» (надалі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії.

У липня 2015року доповнено позовні вимоги пред'явленням вимог до ОСОБА_5, ОСОБА_3

В обґрунтування позову зазначено, що будинок АДРЕСА_1 закріплено за КП «Керуюча дирекція» на праві господарського відання, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є власниками нежитлових приміщень НОМЕР_1 по вказаній адресі.

Актами обстежень від 22.01.2013 року, 07.11.2014 року, 13.11.2014 року, 12.12.2014 року, 28.04.2015 року, 01.07.2015 року, складеними працівниками Дільниці по санітарно-технічному обслуговуванню «Софіївська» КП «Керуюча дирекція Шевченківського району», за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що в групі приміщень НОМЕР_1 проведено демонтаж несучих стін. Також встановлено, що шляхом залиття входу до підвального приміщення бетоном, перекрито доступ до входу, де раніше знаходилось інженерне обладнання ГВП та ХВП, а саме обладнання перенесене в окреме підвальне приміщення.

Посилаючись на те, що приміщення, де була рамка управління, самовільно зайняте власниками нежитлових приміщень група НОМЕР_1, загальною площею 134,7 кв.м., без будь-яких погоджень та дозвільних документів, з урахуванням уточнень, позивач просив :

зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 повернути в попередній стан внутрішньо-будинкове обладнання ГВП та ХВП, рамку управління та відновити конструкції несучих стін, звільнити самовільно зайняте відповідачами допоміжне приміщення, загальною площею 21,3 кв.м., стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що предметом позову не є житловий будинок або квартира, а тому районним судом необґрунтовано застосовано положення ч. 1, 2 ст. 383 ЦК України та ст. 152 ЖК України.

Також зазначено, що в матеріалах справи відсутні дані про передачу будинку АДРЕСА_5 співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку до господарського відання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району» та відомості про наявність скарг або претензій з боку співвласників спільного майна багатоквартирного будинку.

Окрім цього, судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки тій обставині, що власники групи приміщень АДРЕСА_1 змінювались, а порушення цілісності несучих конструкцій було зафіксовано задовго до того, як ОСОБА_3 набув право власності на ці приміщення.

Посилаючись на те, що перепланування та перенесення обладнання виконано не відповідачами, а попереднім власником ОСОБА_7, який не був залучений до участі у справі в якості третьої особи, хоча рішення суду може вплинути на його права та обов'язки, скаржник вказував на відсутність правових підстав до зобов'язання саме відповідачів відновити приміщення до попереднього стану, у зв'язку з чим просив апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402 VIII від 02.06.2016 року Апеляційний суд м.Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Згідно п. 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року справа підлягає розгляду за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася.

Згідно даних довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві від 20 липня 2018 року ОСОБА_5 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5 т.3).

Судом апеляційної інстанції вживалися заходи щодо належного повідомлення ОСОБА_5 про день і час судового розгляду справи, неодноразово направлялися судові повістки за останньою відомою судові адресу, за якою відповідачка раніше мешкала й знала про судовий розгляд справи, отримувала судові повістки (а.с.166 т.2).

Згідно даних довідки поштового відділення № 87 м. Києва від 15 липня 2018 року причиною невручення судової повістки на ім'я ОСОБА_5 зазначено : адресат вибув (а.с.231 т.2).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

ОСОБА_5 не повідомила про зміну місця проживання, тому згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 131 ЦПК України вважається особою, яка належно повідомлена про день і час розгляду справи.

Окрім цього, виклики відповідачки в судове засідання судом апеляційної інстанції здійснювалося шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.1-2, 8-9, 18-19, 52-53 т.3).

За таких обставин, колегія суддів вважає відповідачку ОСОБА_5 належно повідомленою про день і час судового засідання й вважає за можливе розглядати справу у її відсутність.

Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, представників позивача та третьої особи, які просили апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши твердження апеляційної скарги, в межах її доводів, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» було закріплено на праві господарського відання майно, до складу якого відноситься й будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.57 т.2 ).

Будинок АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва. На підставі п. 4.4. розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві», додатку 3 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2011 року № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція», будинок АДРЕСА_1 закріплено за КП «Керуюча дирекція» на праві господарського відання.

Встановлено, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» є балансоутримувачем комунальної власності Шевченківського району м. Києва в частині переданого йому майна та згідно своїх статутних положень відповідає за збереження та належне використання житлового фонду.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2442, власником нежитлових приміщень група НОМЕР_1 загальною площею 134,7 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 (а.с.42 т.1).

Актами обстеження нежитлових приміщень від 22 січня 2013 року, 07 листопада 2014 року, 13 листопада 2014 року, 12 грудня 2014 року, 28 квітня 2015 року, 01 липня 2015 року, складеними працівниками Дільниці по санітарно-технічному обслуговуванню «Софіївська» КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що в групі приміщень НОМЕР_1 проведено демонтаж несучих стін. Також встановлено, що шляхом залиття входу до підвального приміщення бетоном, перекрито доступ до входу де раніше знаходилось інженерне обладнання ГВП та ХВП, а саме обладнання перенесене в окреме підвальне приміщення. Приміщення де була рамка управління самовільно зайняте власником нежитлових приміщень група НОМЕР_1, загальною площею 134,7 без будь-яких погоджень та дозвільних документів (а.с.10-13, 101, 143 т.1).

Встановлено, що на підставі договору дарування нежитлових приміщень від 23 лютого 2015 року дарувальник ОСОБА_4 передала безоплатно у власність обдарованій ОСОБА_5 належні їй на праві приватної власності нежитлові приміщення, група приміщень НОМЕР_1 загальною площею 134,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41 т.1).

Згідно Договору дарування нежитлових приміщень від 24 лютого 2015 року, ОСОБА_5 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 належні їй на праві приватної власності нежитлові приміщення, група приміщень № 365 (в літ. «А»), загальною площею 134,7 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.122 т.1).

У відповідності до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно група нежитлових приміщень НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с.123 т.1).

Відповідно до акту обстеження нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 від 17 березня 2016 року, здійсненого у присутності позивача та відповідачів, в нежитлових приміщеннях встановлено ряд порушень, а саме: проведено ряд самовільного перепланування; боковий вхід в приміщення № 8, площею 21,3 кв.м. (бойлерна) зі сторони АДРЕСА_3 перекрито, відсутній вільний доступ до рамки управління, яка забезпечує теплопостачання нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3; в нежитловому приміщенні № 8, площею 21,3 кв.м. (бойлерна) відсутня рамка правління, внутрішньо будинкове обладнання.

ГВП та ХВП, рамка управління перенесена самовільно та знаходиться в окремому підвальному приміщенні; власниками приміщень здійснено самовільне втручання у внутрішньо будинкову інженерну мережу центрального опалення будинку (а.с.67 т.2).

Згідно листа ПАТ «Київенерго» № 91/52/788 від 27 травня 2016 року, внаслідок незаконних дій відповідача щодо виконання зазначених робіт без отримання дозвільної та проектно-кошторисної документації, будинок АДРЕСА_3 залишився без опалення з 01 листопада 2014 року (а.с.94 т.2).

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що відповідачами без будь-яких погоджень та дозвільних документів здійснено переобладнання спірних нежитлових приміщень, а також самовільно зайнято приміщення, де була рамка управління, що призвело до припинення постачання теплової енергії на потреби централізованого опалення будинку АДРЕСА_3.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Твердження апеляційної скарги про те, що позивач не є належним позивачем по справі, колегія суддів оцінює критично, остільки вказане спростовується Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція», яким було закріплено на праві господарського відання майно, до складу якого відноситься й будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, вказаний будинок належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, а на підставі п. 4.4. розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві», додатку 3 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2011 року № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція», будинок АДРЕСА_1 закріплено за КП «Керуюча дирекція» на праві господарського відання.

Отже, посилання апеляційної скарги про те, що позивач не будучи власником житлових або нежитлових приміщень у багатоповерховому будинку, відповідно не є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, безпідставне.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Лідія-Мода» разом із своїми поясненнями надало сфальсифіковані документи, які районний суд необґрунтовано прийняв до уваги, колегія суддів визнає такими, що є голослівними та мають лише припущення представника скаржника, оскільки документи складені повноважними особами, а доказів щодо спростування належності та допустимості вказаних доказів матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Встановлено, що будинок за адресою АДРЕСА_1, в т.ч. бойлерна, площею 21,3 кв.м. знаходиться на балансі позивача та обслуговується ТОВ «Лідія Мода » і з неї відбувається підключення до тепломереж, про що свідчать договір №032-0311 від 15 жовтня 1999 року (а.с.69-72 т.1), акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 15 жовтня 1999 року (а.с.74 т.1), схема абонентської теплотраси ТОВ «Лідія Мода» (а.с.73 т.1).

Крім того, відповідно до оціночного акту №1, рахується приміщення підвал площею 21,3 кв.м. для побутового обслуговування. Саме в цьому приміщенні знаходилося інженерне обладнання ГВП та ХВП, рамка та схема управління яке здійснює опалення всього будинку за адресою АДРЕСА_3, що належить на праві власності ТОВ «Лідія Мода»(а.с.67 т.1).

Згідно наявної у справі довідки про майно Київського міського БТІ від 18 травня 2015 року за № 6415 (И-2015), адреса будинку літер АДРЕСА_1 і АДРЕСА_4, а також АДРЕСА_5, відносяться до одного об'єкту нерухомого майна (а.с.161 т.1).

Відповідно до Листа - підтвердження від 22 січня 2016 року №768 (И-2016) Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна приміщення №8 в підвалі площею 21,8 кв.м. за призначенням було - будинковою бойлерною (а.с.19 т.2).

У вказаному листі також зазначено, що при проведенні інвентаризації станом на 05 червня 2013 року, призначення приміщення не змінилось, при цьому площа бойлерної була уточнена і склала 21,3 кв.м. Вхід до приміщення бойлерної здійснювався через коридор площею 6,6 кв.м., який в свою чергу, мав вихід на вулицю. Крім того, приміщення бойлерних відноситься до категорії допоміжних приміщень спільного користування і для забезпечення роботи інженерних мереж будинку, повинні мати безперешкодний доступ до них.

В цьому ж листі БТІ вказує на те, що за даними Бюро по нежитловому фонду за адресою АДРЕСА_6, нежитлове приміщення VIII в підвалі, яке відноситься до місць спільного користування, загальною площею 21,3 кв.м. на праві власності не реєструвалось.

Зазначені дані узгоджуються й з даними, які містяться у технічному паспорті на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 05 червня 2013 року (а.с.20-22 т.2).

При цьому, колегія суддів враховує й наявний в матеріалах справи акт обстеження нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 від 17 березня 2016 року, здійсненого у присутності позивача та відповідачів, в нежитлових приміщеннях, яким встановлено ряд порушень.

З вищевказаних доказів убачається, що скаржником не спростовано факт самовільного зайняття приміщення загальною площею 21,3 кв.м., де на момент обстеження знаходилася кухня, при тому, що вказане приміщення не належить йому на праві власності.

Колегія суддів визнає необґрунтованими й твердженняапеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки тій обставині, що власники групи приміщень АДРЕСА_1 змінювались, а порушення цілісності несучих конструкцій було зафіксовано задовго до того, як ОСОБА_3 набув право власності на ці приміщення, остільки зазначене не вказує на правомірність користування відповідачем даним приміщенням.

Враховуючи, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району», ТОВ «Лідія Мода», інші уповноважені особи повинні мати вільний доступ до бойлерної (теплопункту), площею 21,30 кв.м., та приміщення по АДРЕСА_3 (які є власністю ТОВ «Лідія Мода»), колегія суддів визнає висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого по справі позову належними.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: