Справа № 22-3229 Головуючий у 1 інстанції:
2008 р. Іжевська Н.Г.
Суддя-доповідач: Городовенко В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2008 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Городовенка В.В.
Суддів: Осоцького І.І.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, ОСОБА_6
на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2008р. по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання договорів застави та поруки укладеними, зміну предмета застави, стягнення земельної ділянки в рахунок виконання зобов'язань,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_7 звернувся 08 квітня 2008 року до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання дійсним та укладеним договору застави, визнання укладеним договору поруки, в якому зазначав, що 18.01.2008р. ОСОБА_4 взяв у позивача у борг 50000 доларів США строком на 4 місяці, на підтвердження чого була видана розписка, з якої вбачається також що сторони мали намір укласти договори застави та поруки.
На підтвердження застави автомобіля марки DAF 95, 1996 року випуску, реєстраційний номер випуску НОМЕР_3, відповідач ОСОБА_4 видав довіреність від 25.01.2008р. на ім'я ОСОБА_7 на право розпорядження позивачем вказаним транспортним засобом строком на один рік.
На підтвердження договору поруки поручитель ОСОБА_8 видав довіреність від 18.01.2008р. на право розпорядження позивачем транспортними засобами:
автомобілем марки RENAULT MAGNUM, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, напівпричепом марки TRAILOR , 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, строком на три роки.
Вважаючи, що вчиняючи правочини по видачі довіреностей, сторони мали на увазі договір застави та договір поруки, що підтверджується розпискою, де зазначено, що відповідач залишає у якості застави вказане майно, позивач просить визнати дійсними та вважати укладеним договір застави автомобілю марки RENAULT MAGNUM, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, оформлений довіреністю і розпискою, а також вважати укладеним договір поруки між поручителем ОСОБА_8, боржником ОСОБА_4, кредитором ОСОБА_7
Ухвалою Шевченківського районного суду від 07.04.2008р. було вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на вказані транспортні засоби.
Оскільки майно, на яке було накладено арешт, було відчужене відповідачами, ухвалою Шевченківського районного суду від 13.05.2008р. було винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_4
Виходячи із зазначеного, позивач в особі представникаОСОБА_2. звернувся до суду із заявою про зміну предмета застави, визнавши замість реалізованих транспортних засобів предметом застави земельну ділянку площею 2 га, розташовану в АДРЕСА_1, а також із заявою про зміну та уточнення позовних вимог, а саме, просив визнати договори застави та поруки укладеними, стягнути земельну ділянку площею 2 га, розташовану в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 в рахунок виконання зобов'язань ОСОБА_4, ОСОБА_8, припинивши право власності на вказану ділянку за ОСОБА_4
Заочним рішенням Шевченківського районного суду від 19.06.2008р. позов задоволено. Визнано укладеним договір поруки між поручителем ОСОБА_8, боржником ОСОБА_4 та кредитором ОСОБА_7 від 18.01.2008р., що укладений в забезпечення договору позики.
Визнано укладеним договір застави автомобілів. Змінено предмет застави. Замість реалізованих предметів застави - автомобілів, визнано предметом застави земельну ділянку площею 2 га, розташовану вАДРЕСА_1. Стягнуто вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_7 в рахунок виконання зобов'язань ОСОБА_4 та ОСОБА_8 за договором позики, шляхом припинення права власності ОСОБА_4
Ухвалою Шевченківського районного суду від 01.08.2008р. заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення по справі залишена без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення вимог матеріального та процесуального права, просили скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, обставини справи в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.307 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги має право постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
По даній справі суд першої інстанції постановив заочне рішення.
Згідно статті 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому чинним Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, питання про заочний розгляд справи вирішено судом з порушенням вимог ч. 1 ст. 225 ЦПК України, відповідно до якої про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. З журналу судового засідання від 19.06.2008р. вбачається, що питання про заочний розгляд справи судом у встановленому порядку взагалі не вирішувалося, а лише з'ясовувалася думка позивача щодо можливості слухання справи за відсутності відповідачів.
На підставі ст. 224 ЦПК України суд до постановления ухвали про заочний розгляд справи обов'язково повинен перевірити факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 74 - 76 ЦПК. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду справи не існує.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні дані про те, що виклик осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання на 19.06.2008р. здійснювався у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1,2 ст.74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-пові домл еннями.
Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення -особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення зазначених норм закону, в судове засідання на 19.06.2008р. відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 судовими повістками не викликалися, а повідомлялися листом суду про призначення розгляду справи (а.с. 37-39).
В матеріалах справи є поштові повідомлення про вручення 18.06.2008р. відповідачам ОСОБА_8, ОСОБА_9 та представнику ОСОБА_5 кореспонденції Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, а також розписка ОСОБА_8 про отримання повістки про з'явлення до суду на 19.06.2008р., на що суд першої інстанції посилається як на докази належного повідомлення відповідачів про час і місце судового засідання.
Між тим, колегія суддів вважає, що розписка ОСОБА_8 про отримання повістки про з'явлення до суду на 19.06.2008р. (а.с.40) не може бути взята до уваги, оскільки в ній не зазначено дату отримання повістки. Разом з тим, відповідачем надано копію судової повістки про виклик його у судове засідання по цій справі на 19.08.2008р., отриману ним з Шевченківського районного суду 18.06.2008р.
З поштових повідомлень (а.с.41-43), які суд першої інстанції розцінив як свідчення про отримання 18.06.2008р. відповідачами та представником ОСОБА_5 повідомлення суду про призначення розгляду справи на 19.06.2008р., вбачається, що вони були вручені відповідачам з порушенням вимог ч.3 ст. 74 ЦПК України, відповідно до
якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання.
Крім того, поштові повідомлення (а.с.41,42) не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав.
Відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства у судове засідання викликаються особи, які беруть участь у справі.
Як вбачається з поштового штампу, повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_5 було направлене відділенням зв'язку до Шевченківського суду 18.05.2008р. (а.с.41), що свідчить про виклик до суду особи, яка на час здійснення виклику не приймала участі у справі, оскільки ОСОБА_5 згідно виданої ОСОБА_4 довіреності вступив у справу лише з 31.05.2008р. При цьому в повідомленні проставлена дата отримання кореспонденції 18.06.2008р., особистий підпис ОСОБА_5 або особи, яка її отримала, відсутній.
Повідомлення про вручення поштової кореспонденції ОСОБА_4 було також направлене відділенням зв'язку до Шевченківського суду 18.05.2008р. (а.с.42), однак при цьому в повідомленні також проставлена дата отримання кореспонденції 18.06.2008р., особистий підпис ОСОБА_4 або особи, яка її отримала, відсутній.
Наведене свідчить, що відповідачі та їх представник не були повідомлені про призначення розгляду справи 19.06.2008р. в порядку, встановленому ЦПК України.
На всі зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги як при вирішенні питання про заочний розгляд справи, так і при вирішенні питання про перегляд заочного рішення, помилково дійшовши до висновку про належне повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд у відповідності до п.3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
Також враховуючи, що рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2008р. право власності на спірну земельну ділянку було визнано за ОСОБА_6 і на його підставі було видано Державний акт про право власності на земельну ділянку (серія ЯК № 518596), яке на час апеляційного розгляду справи скасоване судом першої інстанції у зв'язку з нововиявленими обставинами, при новому розгляді справи суду першої інстанції слід з'ясувати, чи торкається спір по даній справі прав та інтересів ОСОБА_6, який не брав участі у справі.
Керуючись ст. ст. 307, 311,314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2008 р. по цій справі скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.