Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 листопада 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі :
головуючого судді – Василевича В.С.
суддів: - Григоренко М.П., Ковальчук Н.М.,
при секретарі – Чалій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Вирівський гранітний кар”єр” на рішення Сарненського районного суду від 3 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю „Вирівський гранітний кар”єр” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Сарненського районного суду від 3 червня 2009 року задоволено позов ОСОБА_3 до ТзОВ „Вирівський гранітний кар”єр” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Цим рішенням стягнуто з відповідача на користь позивачки 3122,8 грн заробітної плати, 1000 грн моральної шкоди, 800 гривень витрат на правову допомогу. На користь держави з відповідача стягнуто 68 грн судового збору та 250 грн на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідач, не оспорюючи рішення в частині поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, подав апеляційну скаргу, в якій зазначав, що рішення є незаконне в частині стягнення 800 гривень витрат на правову допомогу та 250 грн на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалюючи рішення про стягнення 800 гривень витрат на правову допомогу, суд не взяв до уваги те, що такі витрати позивачки нічим не підтверджені, оскільки квитанція, що є у матеріалах справи, не може бути належним доказам, так як не відповідає вимогам ч.1 ст.638 ЦК України. Крім цього, не враховані вимоги ст.88 ЦПК України, де зазначено, що суд понесені судові витрати присуджує стороні, на користь якої ухвалено рішення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Безпідставне стягнення 250 гривень на ІТЗ тому, що на час звернення позивачки до суду діяла постанова Кабінет Міністрів України від 21 грудня 2005 № 125 „Про порядок оплати витрат на ІТЗ розгляду цивільних справ” в якій визначено розмір ІТЗ за позовну вимогу майнового характеру 30 грн.
З цих підстав просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення яким зменшити розмір витрат на правову допомогу до 400 гривень та на ІТЗ розгляду справи до 15 гривень.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.
______________________________________________________________________________
Справа №22-1427/09 Головуючий у 1 інст. :Болотвіна Л.О.
Суддя- доповідач : Ковальчук Н.М.
Встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення 3122,8 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.
Рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 поновлена на роботі, на її користь стягнута заробітна плата. Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволені частково в розмірі 1000 грн.
Витрати по оплаті правової допомоги стягнуті з відповідача на користь ОСОБА_3 у повному розмірі 800 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У разі задоволення позову із відповідача стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 понесла витрати на правову допомогу в сумі 800 грн., які вона просила стягнути з відповідачки.
Зазначені вимоги згідно з вищезазначеною нормою закону підлягають частковому задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивачки і підлягають стягненню в сумі 400 грн.
З огляду на категорію справи та положення частини 3 статті 81 ЦПК України є обґрунтованим стягнення з позивача 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки рішення суду першої інстанції прийняте 3 червня 2009 року в період дії постанови Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009 року, яка передбачала саме такий розмір витрат на ІТЗ по справах позовного провадження з розгляду спору майнового характеру.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної інстанції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу, в решті судове рішення слід залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Вирівський гранітний кар”єр” задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду від 3 червня 2009 року змінити в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Вирівський гранітний кар”єр” на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу, зменшивши розмір стягнення з вісімсот гривень до чотириста гривень.
В решті рішення Сарненського районного суду від 3 червня 2009 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий підпис Василевич В.С.
Судді: підпис Григоренко М.П.
підпис Ковальчук Н.М.
Згідно:Суддя-доповідач Ковальчук Н.М.