ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 822/910/17

адміністративне провадження № К/9901/20413/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. (судді - Кузьмишин В.М., Сушко О.О., Боровицький О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати лист від 20.03.2017р. №3571/10/22-01/04-73 щодо повернення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області поданої заяви (рапорту) з додатками про нарахування йому одноразової грошової допомоги без розгляду протиправним та таким, що не відповідає вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до Державної фіскальної служби України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту), висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви;

- зобов'язати відповідача повторно прийняти документи та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування і виплати грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ, а також Порядку від 21.10.2015р. №850 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що йому, як колишньому працівнику податкової міліції, у зв'язку із встановленням після звільнення зі служби інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідачем повинна бути виплачена одноразова грошова допомога, обчислена відповідно до Закону України «Про міліцію» і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2017р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо розгляду заяви позивача про виплату грошової допомоги.

Зобов'язано відповідача повторно прийняти документи та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування і виплати грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на те, що порядок виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції регулюється Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, від 12.05.2007р. №707, а не Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850.

Правом подати до суду відзив на касаційну скаргу позивач не скористався.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. № 565-XII та Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції Закону від 13.02.2015р. №208-VIII) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

07.11.2015р. втратив чинність Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ та набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIІI.

Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень нового Закону передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

На виконання статті 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що особам, які до набрання чинності (12.03.2015р.) Законом України від 13.02.2015р. №208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах податкової міліції на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Хмельницькій області.

Наказом ГУ ДФС у Хмельницькій області від 21.11.2016р. №309-о позивача звільнено з посади та з органів податкової міліції на підставі пункту 64 «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу) з 18.11.2016р.

Згідно свідоцтва про хворобу №310 від 03.11.2016р. військово-лікарська комісія ДУ «ТМО МВС України по Хмельницькій області» позивач є непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. При цьому встановлено, що захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно довідки Хмельницької обласної МСЕК серії АВ №0862276 від 18.11.2016р. позивачу встановлено ІІ групу інвалідності по захворюванню, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ довічно.

Згідно довідки Хмельницької обласної МСЕК серії АГ №0017784 від 18.11.2016р. позивачу встановлено 70% ступінь втрати професійної працездатності.

03.03.2017р. позивач звернувся до ГУ ДФС в Хмельницькій області із рапортом про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Рапорт подано через представника, яка у супровідному листі зазначила про те, що позивач має на меті отримати одноразову грошову допомогу, як колишній працівник податкової міліції ГУ ДФС у Хмельницькій області, передбачену статтею 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку від 21.10.2015р. №850.

Листом від 20.03.2017р. №3571/10/22-01-04-73 ГУ ДФС у Хмельницькій області повідомило позивача про те, що рапорт позивача разом із наданими документами повернуто йому без розгляду, оскільки у зв'язку із набранням чинності 07.11.2015р. Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ втратив чинність, а тому готувати висновки про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції після вказаної дати законні підстави відсутні.

При цьому позивача повідомлено про те, що призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності може бути розглянуто тільки після внесення змін до нормативно-правових актів щодо правового та соціального захисту осіб начальницького та рядового складу податкової міліції та членів їх сімей.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707, а не Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850, норми якого не поширюються на працівників податкової міліції.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу 3 пункту 15 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

В свою чергу постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 прийнята відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію». Згідно пункту 2 цієї постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» від 13.02.2015р. №208-VIII мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707.

Апеляційний суд виходив з того, що призначення одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі відповідно до Порядку №707 було б можливим лише за умови набуття права на отримання такої допомоги до 12.03.2015р., а тому оскільки позивач набув таке право після 12.03.2015р. та у період чинності статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції Закону від 13.02.2015р. №208-VIII, який набув чинності 12.03.2015р.), то розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним законом та в порядку, передбаченому постановою Кабінету міністрів України №850.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному статтею 23 Закону України «Про міліцію», та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки у період з 12.03.2015р. (дата набрання чинності Закону №208-VIII) до 31.10.2015р. (дата набрання чинності Порядку № 850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ визначав Порядок № 707.

Судами встановлено, що інвалідність позивачу встановлено у листопаді 2016 року, тобто після набрання чинності Законом №208-VIII, а про призначення одноразової грошової допомоги він звернувся 03.03.2017р., тобто після набрання чинності Порядку № 850, а тому апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що розмір одноразової грошової допомоги позивачу повинен розраховуватися у відповідності зі статтею 23 Закону № 565-XII (в редакції, чинній з 12.03.2015р.) та відповідно до Порядку № 850.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №822/456/16.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук