РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Василевича В.С.
суддів: - Григоренко М.П., Ковальчук Н.М.,
при секретарі - Чалій Н.О.,
з участю позивачки - ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 14 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на неповнолітню дитину та поділ спільно майна подружжя, -
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 14 липня 2009 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 2 серпня 2001 року Кутянківською сільською радою Острозького району, неповнолітнього сина, після розірвання шлюбу, залишено проживати з матір”ю, стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі по 500 грн. щомісячно, із спільного майна подружжя позивачці виділено: пральну машину, холодильник, телевізор та половину вартості вкладу у ВАТ „Банк „Фінанси і кредит” в сумі 13196,.79 грн. Відповідачу із спільного майна виділено мікрохвильову піч, пилосмок, м”ягку меблеву частину, кухонний меблевий набір.
Відповідач, не оспорюючи рішення в частині розірвання шлюбу, подав апеляційну скаргу, в якій зазначав, що рішення є незаконне в частині стягнення аліментів та стягнення з нього на користь позивачки 13196,79 грн банківського вкладу. Суд не взяв до уваги те, що в даний час він не працює і, окрім того, з 2001 року надає допомогу по утриманню сина позивачки від першого шлюбу. Кошти банківського вкладу, які суд ухвалив стягнути на користь позивачки, є не його, а сестри.
З цих підстав просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення яким зменшити розмір щомісячних аліментів та визнати, що заощадження,
які зберігались у банку на його рахунках, не є спільною сумісною власністю подружжя.
__________________________________________________________________
Справа 22-1400-09 Головуючий у суді І інстанції - Бердій М.А.
Категорія № 48 Доповідач – Ковальчук Н.М.
Заслухавши, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про стягнення на користь позивачки половину грошових вкладів, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що заощадження на рахунках відповідача в сумі 8 400 гривень та 5 859,84 доларів США, набуті подружжям за час шлюбу, а тому належать порівну дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.
В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11”Про практику застосування судами законодавства
при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,
визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” судам роз”яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Як видно з кредитних договорів (а.с.20,21) ОСОБА_4 в жовтні 2008 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі, внесені в банк кошти в сумі 8 400 грн та 5 859,84 доларів США на строкові вклади.
За довідкою Рівненської філії ВАТ „Банк „Фінанси і кредит” станом на червень 2009 року ОСОБА_4 рахунків у банку не мав.
За таких підстав, звернення позивачки до суду з позовом про поділ грошових коштів, що знаходились у банку на рахунках відповідача, є правомірним.
При вирішенні спору в частині стягнення аліментів суд першої інстанції виходив з того, що батьки відповідно до ст. 180 СК України зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття і, врахувавши те, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, розмір щомісячних аліментів визначив у сумі 500 гривень щомісячно.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується частково.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2 серпня 2001 року до вересня 2009 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6.
Відповідно до свідоцтва про народження(а.с.7) відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_6.
При визначенні розміру аліментів на дитину в твердій грошовій сумі 500 грн, судом не враховані обставин, зазначені у ст. 182 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що відповідач в даний час не працює, а тому колегія суддів вважає, що визначений судом розмір щомісячних аліментів є дещо завищений.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка погодилась на зменшення розміру аліментів до 300 гривень щомісячно.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що кошти на рахунках були не його, а сестри, оскільки такі доводи жодними доказами не підтверджені.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної інстанції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивачки щомісячного розміру аліментів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 14 липня 2009 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 щомісячних аліментів, зменшивши розмір стягнення з п”ятсот гривень до триста гривень .
В решті рішення Рівненського міського суду від 14 липня 2009 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий підпис Василевич В.С.
Судді: підпис Григоренко М.П.
підпис Ковальчук Н.М.
Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.