Справа № 22ц-76/2010 Головуючий у 1- ій інстанції- КОСАЧ І.А.
Категорія – цивільна Доповідач – ШАРАПОВА О.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді ЛИТВИНЕНКО І.В.
суддів: ШАРАПОВОЇ О.Л., СКРИПКИ А.А.
при секретарі: КОВАЛЕНКО Ю.В.
за участю ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2009 року та додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до приватного підприємства „Тюніс” про визнання незаконним наказу, зобов”язання розірвати трудовий договір, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
В березні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просив зобов”язати відповідача звільнити його на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, визнати незаконним наказ від 19.01.09 року про оголошення догани, стягнути на його користь вихідну допомогу в сумі 2096 грн. 86 коп., у відшкодування матеріальної шкоди 7269 грн. 39 коп. та у відшкодування моральної шкоди 7269 грн. 39 коп., зобов”язавши відповідача провести розрахунки в залі суду, а днем звільнення вважати день повного розрахунку та видачі трудової книжки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не видав на його вимогу довідку про розмір заробітної плати, при виплаті заробітної плати не повідомляв про розмір нарахованої заробітної плати та проведені відрахування, порушував вимоги законодавства щодо строків виплати заробітної плати, не проводив компенсацію витрат по проходженню медичних оглядів, порушив вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу у обліковий період понад нормальне число робочих годин за період з жовтня 2006 року по липень 2008 року, що є підставою для розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та виплати вихідної допомоги. Він подав відповідну заяву, в якій просив звільнити його на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 18 лютого 2009 року, проте, відповідач безпідставно відмовив. 16 січня 2009 року він написав заяву про надання відпустки як учаснику ліквідації наслідків аврії на ЧАЕС, але йому було відмовлено у наданні відпустки, а наказом від 19 січня 2009 року була оголошена догана за прогул, який начебто мав місце. Він працював у відповідача охоронцем, вказана робота передбачає підсумковий облік робочого часу. За його скаргою проводилася перевірка територіальною державною інспекцією праці, в ході якої було встановлено, що графіки роботи на початку місяця не затверджуються, а тому встановити достовірність проведеного обліку робочого часу з січня 2008 року неможливо; в табелях обліку робочого часу з 27.11.08 року по 14.12.08 року інформація про зайнятість відсутня; на час проходження медичного огляду в табелі обліку робочого часу відсутні дані про його зайнятість. Своїми діями відповідач заподіяв йому матеріальну шкоду в сумі 7269 грн. 39 коп. : 43 грн. – витрати по проходженню медичних оглядів, 2220 грн. 36 коп. – несплата за робочий час понад встановлений час в обліковому періоді; 483 грн. 12 коп. – несплата через помилки у розрахунках заробітної плати; 3488 грн. 11 коп. – упущена вигода за час перебування його у резерві; 1000 грн – витрати за надання правової допомоги; 34 грн. 80 коп. – оплата за зроблені ксерокопії документів. Крім того, такими діями відповідач заподіяв йому моральну шкоду, яку він оцінює в 7269 грн. 39 коп.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2009 року та додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
В апеляційних скаргах ОСОБА_5 просить оскаржувані рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимог задовольнити.
Доводи апеляційних скарг полягають в тому, що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що він надавав відповідачу квитанцію про вартість проходження медичного огляду, але йому було відмовлено у відшкодуванні понесених витрат. Апелянт посилається на те, що відповідачем графіки роботи на початку місяця не затверджуються, що свідчить про недостовірний облік робочого часу, в табелях обліку робочого часу з 27.11.08 року по 14.12.08 року інформація про зайнятість відсутня, але вказаним обставинам суд не дав належної правової оцінки. Апелянт вказує на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди. Апелянт зазначає, що показаннями свідків було доведено, що відповідачем порушувалися вимоги трудового законодавства щодо строків виплати заробітної плати, надання відпусток, але показання свідків не були прийняті до уваги. Апелянт посилається на те, що 16 січня 2009 року він написав заяву про надання щорічної та додатковолї відпустки, але йому була надана з 20 січня 2009 рку лише додаткова відпутка. Апелянт вказує на те, що суд відмовив у задоволенні клопотання про допит в якості свідка директора підприємства, не дав належної правової оцінки доповідним про начебто допущений ним прогул.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що позивач з 21 січня 2005 року перебуває з відповідачем в трудових відносинах, працює охоронцем.
Згідно з листом непрацездатності позивач з 22 грудня 2008 року по 16 січня 2009 року знаходився на стаціонарному лікуванні.
Наказом № 5 від 19 січня 2009 року ОСОБА_5 оголошена догана за прогул без поважних причин.
18 лютого 2009 року ОСОБА_5 подав заяву про звільнення його на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв”язку з тим, що роботодавцем порушуються приписи ст. ст. 49, 63, 79, 84, 110, 113, 115, 62, 106, 123, 169, 117 КЗпП України.
Відповідачем було відмовлено ОСОБА_5 у розірванні трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, про що позивач був повідомлений листом за № 8 від 03 березня 2009 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 16 січня 2009 року подав заяву про надання відпустки як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС без зазначення часу початку відпустки, згідно з резолюцією керівника підприємства дана відпустка була надана позивачу з 20.01.09 року, позивач був повідомлений про необхідність приступити до роботи 19.01.09 року, але на зміну не заступив, тобто здійснив прогул без поважних причин; в ході розгляду справи позивачем не надано доказів, які б свідчили, що він до дня подання заяви про звільнення звертався до відповідача з заявою про видачу довідки про розмір заробітної плати, але йому було відмовлено; відсутні докази про те, що позивачу було відмовлено у відшкодуванні витрат по проходженню медичного огляду; не надано доказів про те, що позивач звертався із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати, але йому було відмовлено; не надано доказів про те, що позивач залучався до надурочних робіт; не надано доказів про те, що позивачу не надавалися щорічні відпустки; відсутні докази про те, що позивач був позбавлений можливості ознайомитися із розміром нарахованої заробітної плати і розміром відрахувань та про те, що виплата заробітної плати проводилася несвоєчасно; позивачем не надано належних доказів, які б свідчили, що мала місце несплата за робочий час понад встановлений час в обліковому періоді в сумі 2220 грн. 36 коп. та несплата через помилки у розрахунках заробітної плати в сумі 483 грн. 12 коп., оскільки надані позивачем розрахунки суперечать письмовим доказам по справі, а від проведення бухгалтерської експертизи ОСОБА_5 відмовився; ті обставини, що у відповідача графіки роботи на початку місяця не затверджувалися і в табелях обліку робочого часу з 27.11.08 року по 14.12.08 року інформація про зайнятість була відсутня не є порушенням, яке дає право на розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у вигляді догани.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2009 року ОСОБА_5 подав заяву про надання йому відпустки як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в поданій заяві не зазначений час початку відпустки. Згідно з резолюцією керівника ПП „Тюніс” дана відпустка була надана позивачу з 20.01.09 року.
16 січня 2009 року ОСОБА_5 був повідомлений про необхідність приступити до роботи 19.01.09 року, що не оспорювалося в ході розгляду справи, але на зміну не заступив.
Наказом № 5 від 19 січня 2009 року ОСОБА_5 оголошена догана за прогул без поважних причин, з яким позивач був ознайомлений.
Під час розгляду справи позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач надав йому відпустку з 17 січня 2009 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що ним 16 січня 2009 року була подана заява про надання щорічної та додаткової відпустки з 17 січня 2009 року, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки такі доводи спростовуються змістом заяви про надання відпустки від 16 січня 2009 року та будь-якими доказами по справі не підтверджуються.
За таких обставин, апеляційний суд знаходить , що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач 19 січня 2009 року допустив прогул без поважних причин та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу про оголошення догани.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного договору чи трудового договору.
В ході розгляду справи позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що він до дня подання заяви про звільнення звертався до відповідача з заявою про видачу довідки про розмір заробітної плати, але йому було відмовлено, а тому суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що роботодавцем не порушувалися вимоги ст. 49 КЗпП України.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не порушувалися приписи ст. 169 КЗпП України, оскільки відсутні докази про те, що позивачу було відмовлено у відшкодуванні витрат по проходженню медичного огляду, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 в цій частині спростовуються матеріалами справи.
В ході розгляду справи позивачем не надано доказів про те, що він звертався із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати, але йому було відмовлено, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не порушувалися вимоги ст. 84 КЗпП України.
Суд першої інстанції дослідивши графіки відпусток, заяви про надання відпусток, лікарняні листи, табелі обліку робочого часу, розрахункові листи, платіжні відомості по виплаті заробітної плати та беручи до уваги, що позивач відмовився від проведення бухгалтерської експертизи, обгрунтовано дійшов висновку про те, що позивач не залучався до надурочних робіт, тривалість робочого часу у обліковий період у позивача не перевищувала нормальне число робочих годин, позивачу надавалися відпустки за його вимогою як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач не був позбавлений можливості ознайомитися із розміром нарахованої заробітної плати та розміром відрахувань, виплата заробітної плати проводилась своєчасно, відсутні підстави для стягнення 2220 грн. 36 коп. як несплати за робочий час понад встановлений час в обліковому періоді та 483 грн. 12 коп. як несплати через помилки у розрахунках заробітної плати та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов”язання розірвати трудовий договір на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, стягнення вихідної допомоги, матеріальної та моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що показаннями свідків було доведено, що відповідачем порушувалися вимоги трудового законодавства щодо строків виплати заробітної плати, надання відпусток, апеляційний суд вважає такими, що не заслуговують на уваги, оскільки такі доводи повністю спростовуються письмовими доказами по справі , в тому числі і актом перевірки територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області, в якому, зокрема, зазначається, що борг по виплаті заробітної плати на підприємстві не допускається.
Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не є підставою для розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України ті обставини, що у відповідача графіки роботи на початку місяця не затверджувалися і в табелях обліку робочого часу з 27.11.08 року по 14.12.08 року інформація про зайнятість позивача була відсутня, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 в цій частині апеляційний суд вважає безпідставними.
Посилання позивача на те, що 10.12.08 року він проходив медичний огляд, а в табелі обліку рочого часу відсутня інформація про його зайнятість, також не є підставою для розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки медичний огляд ОСОБА_5 проходив у неробочий день, що не оспорювалося в ході розгляду справи і позивачем не надано доказів про те, що відповідач відмовив йому у проходженні медичного огляду у робочий час.
Крім того, ОСОБА_5, звернувшись до суду з позовом про зобов”язання розірвати трудовий договір на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, мотивував заявлені вимоги і тим, що роботодавець порушив вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу у обліковий період понад нормальне число робочих годин за період з жовтня 2006 року по липень 2008 року, проте, дані вимоги заявлені у березні 2009 року, тобто по закінченню строків звернення до суду.
Під час апеляційного розгляду справи позивач пояснив, що його заява про розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України була безпідставно відповідачем відхилена, а тому він заявив вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки (упущена вигода за час перебування у резерві в сумі 3488 грн. 11 коп.). Враховуючи, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов”язання розірвати трудовий договір, також не підлягають стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки і судові витрати.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_5 – відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2009 року та додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :