РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року                                                                         Справа № 906/1037/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя                     Гудак А.В.,

Суддя                                          Філіпова Т.Л.,

Суддя                                          Василишин А.Р.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача –  не з`явився;

відповідача – не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського    апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.16р. у справі № 906/1037/16 (суддя Гансецький В.П. м. Житомир, повний текст складено 24.11.16р.

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)  

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" (с.Буки Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 643140,74 грн.  

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 643140,74 грн., з яких 96998,40 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди нерухомого майна № 01/11/13 від 01.11.13р., 173192,02 грн. неустойки, 133891,02 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди рухомого майна № 02/11/13 від 01.11.13р. та 239062,06 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.11.2016 у справі №906/1037/16 позов Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 96998,40 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди нерухомого майна № 01/11/13 від 01.11.13р., 173192,02 грн. неустойки, 133891,02 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди рухомого майна № 02/11/13 від 01.11.13р., 239062,06 грн. неустойки та 9647,11 грн. судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав. За таких обставин, господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладених договорів та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягнуто на користь позивача 96998,40 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди нерухомого майна № 01/11/13 від 01.11.13р., 173192,02 грн. неустойки, 133891,02 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди рухомого майна № 02/11/13 від 01.11.13р. та 239062,06 грн. неустойки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2016 у справі №906/1037/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зазначає, що господарський суд задовольнивши позовні вимоги у даній справі повністю та стягнувши з відповідача одночасно і орендну плату, і неустойку відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України, не прийняв до уваги те, що передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 ГК України. Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Вважає, що суд першої інстанції у даній справі неправильно застосував до спірних правовідносин положення ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору, внаслідок чого суд помилково стягнув з відповідача, як орендаря, який не повернув майно з орендного користування у визначний договором строк, одночасно орендну плату та неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

   Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 поновлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" пропущений  процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.16р. у справі № 906/1037/16. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.16р. у справі №906/1037/16 та  розгляд апеляційної скарги призначено на  "23" серпня 2018 р. о 12:00 год.  у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6..

   23.07.2018 на адресу суду від Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшов відзив в якому просить суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2016 у справі № 906/1037/16 без змін.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2018 року в справі №906/1037/16 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №906/1037/16 - ОСОБА_2 у період з 06 серпня 2018 р.  по  07 вересня 2018 р. включно та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, стаття 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №906/1037/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2018 автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток"на рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2016 у справі №906/1037/16 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

22.08.2018 на адресу суду засобами електронного зв`язку від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрнутування даного клопотання зазначає, що директор ТОВ "Тригірський маєток" з 22.08.2018 по 31.08.2018 перебуває у терміновому відрядженні та за даних обставин немає можливості прибути в судове засідання у зазначену дату для захисту прав товариства.

23.08.2018 на адресу суду факсимильним зв`язком від Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшла заява про відкладення розгляду справи. В обґрутування даного клопотання зазначає, що уповноважений представник позивача знаходиться у відпустці.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 розгляд апеляційної скарги відкладено на "19" вересня 2018 р. об 10:40 год.

    19.09.2018 на адресу суду від ТОВ «Тригірський маєток» надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. В обґрунтування даного клопотання посилається на те, що адвокат і директор  товариства хворіє та в судове засідання з`явитись не можуть.

     В судове засідання 19.09.2018 представник позивача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 43 ГПК України  зобов'язує учасників судового процесу та їх представників  добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1  статті 3 ГПК України,  статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"  при розгляді справи частину 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69        рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Крім того, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 попереджено учасників судового процесу, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.  

А тому, у задоволенні поданого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до  статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" слід задовольнити частково, рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2016 у справі № 906/1037/16 скасувати частково.  Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково. Відмовити в стягненні орендної плати по договору оренди нерухомого майна №01/11/13 від 01.11.13 за період березень 2015 по травень 2016 в  сумі 92063,31 грн. та по договору оренди рухомого майна №02/11/13 від 01.11.2013 за період з березня 2015 по травень 2016 в сумі 127078,96 грн., в решті рішення суду залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2016 в наступній редакції: « 1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково. 2.  Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток", (12423, с.Буки, Житомирського району Житомирської області, вул.Лесі Українки 1-б, ідентифікаційний код 34969957) на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги 75, ідентифікаційний код 32008278) борг по орендній платі за лютий 2015 року згідно договору оренди нерухомого майна №01/11/13 від 01.11.2013 в сумі 4935,09 грн.; неустойку в сумі 173192,02 грн.; боргу по орендній платі за лютий 2015 року згідно договору рухомого майна №02/11/13 від 01.11.2013 в сумі 6812,06 грн.; неустойку в сумі 239062,06 грн. та судовий збір в розмірі 6360,34 грн. за подання позовної заяви.  В стягненні орендної плати за період з березня 2015 року по травень 2016 року по договору оренди нерухомого майна №01/11/13 від 01.11.2013 в сумі  92063,31 грн. та договору оренди рухомого майна №02/11/13 від 01.11.2013 в сумі 127078,96 грн., відмовити.», виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2013 між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі за текстом - орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" (далі за текстом  - орендар) укладені договір оренди нерухомого майна № 01/11/13 та договір оренди рухомого майна № 02/11/13 (а.с.9-14).

Пунктом 1.1 договору оренди нерухомого майна № 01/11/13 від 01.11.2013 (далі за текстом - договір 1) передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування: нерухоме майно, а саме: будівлю камнеобробного цеху загальною площею 550,0 кв.м.; будівлю круглого складу загальною площею 41,8 кв.м.; споруду артскважини загальною площею 5,6 кв.м.; споруду туалету загальною площею 2,1 кв.м.; споруду водопроводу 220 м. пог.; споруду огорожі збірної залізобетонної довжиною 237,5 м. пог.; шлаковідстійник. Загальна площа 599,5 кв.м. Нерухоме майно розташоване за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с.Нова Рудня, вул.Чуднівська, 1-а, що обліковується на балансі філії "Житомирська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.09.2013 року 201239,00 грн. (без ПДВ); Мета використання: діяльність по переробці та обробці каменю.

У відповідності до пункту 1.1 договору оренди рухомого майна № 02/11/13 від 01.11.2013 (далі за тестом - договір 2), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування: рухоме майно, а саме: обладнання: кран-балку 3 т.; насос водяний; тельфер 1т довжиною 6м.; вентилятор ВО - 4,0; трансформаторну підстанцію КТП - 160; верстат для різки граніту - 2 одиниці; верстат шліфувальний - 2 одиниці; окантовочний верстат; верстат токарно-гвинторізний. Рухоме майно розташоване за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с.Нова Рудня, вул.Чуднівська, 1-а, що обліковується на балансі філії "Житомирська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.09.2013 року 93600,00 грн.; Мета використання: діяльність по переробці та обробці каменю.

Згідно пункту.3.1 договору 1, орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки, за річною орендною ставкою - 18% і становить за базовий місяць розрахунку (наступний за місяцем, на дату якого виконана незалежна оцінка - жовтень 2013 року) - 3018,59 (без ПДВ).

Пунктом.3.1 договору 2 встановлено, що орендна плата становить 4166,66грн. (без ПДВ) щомісяця.

Крім того, сторони в пунктах 3.1 обох договорів передбачили, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

У відповідності до пункту 3.2 договорів, орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Згідно пункту 3.5 договорів, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

Орендар зобов`язується, своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця (позивача) орендну плату (пп.4.2 договорів оренди).

Пунктами 9.1 договорів передбачено, що договори укладено строком на 2 роки 11 місяців, які діють з моменту їх підписання обома сторонами по 01 жовтня 2016 року.

Матеріалами справи встановлено, що позивач, у зв'язку з тим, що відповідач не виконував свої договірні зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати, звернувся до господарського суду Житомирської області з позовами про розірвання договору оренди нерухомого майна № 01/11/13 від 01.11.2013 та договору оренди рухомого майна №02/11/13 від 01.11.2013 та стягнення заборгованості по орендній платі і штрафних санкцій(а.с. 15-22).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.03.2015 у справі №906/1662/14 стягнуто з ТОВ "Тригірський маєток" на користь ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України": 3213,38 грн. пені, 406,94 грн. 3% річних, 3805,42 грн. інфляційних втрат, 2836, 41 грн. пені за прострочення гарантованого платежу, 418,00 грн. 3% річних за прострочення гарантованого платежу, 3221,29 грн. інфляційних втрат за прострочення гарантованого платежу. Припинено провадження у справі в частині стягнення боргу за орендну плату в розмірі 26665,19 грн. Також розірвано договір оренди нерухомого майна № 01/11/13 від 01.11.2013 та зобов'язано ТОВ "Тригірський маєток" у 15-денний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити приміщення за адресою: Житомирська область, Житомирський р-н, с.Нова Рудня, вул.Чуднівська, 1-а загальною площею 599, 5 кв.м. та повернути його за актом приймання-передачі ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". В решті позову відмовлено. (а.с.15-18).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.03.2015 у справі №906/1726/14 розірвано договір оренди рухомого майна № 02/11/13 від 01.11.2013 та зобов'язано ТОВ "Тригірський маєток" передати ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" орендоване рухоме майно, яке знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Нова Рудня, вул.Чуднівська 1а. Стягнуто з ТОВ "Тригірський маєток" на користь ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - 7711,78 грн., з яких: 2599,10 грн. - борг по орендній платі, 2314,41 грн. - пеня, 259,93 грн. - 3% річних, 2538,34 грн. - інфляційні, а також 3770,44 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 20000,00грн. основного боргу. В іншій частині позову відмовлено. (а.с.19-22).

Як вбачається з матеріалів, на виконання виданих господарським судом наказів 09.04.2015 та 07.05.2015 державним виконавцем відділу ДВС Житомирського РУЮ винесені постанови про відкриття виконавчого провадження №474494402 та №47165114(а.с.23-24).

Рішеннями господарського суду Житомирської області від 03.03.2015 у справі №906/1662/14 та 04.03.2015 у справі №906/1726/14, в частині повернення рухомого та нерухомого майна виконано відповідачем 12.05.2016, що підтверджено Актами державного виконавця прийому - передачі рухомого та нерухомого орендованого майна стягувану, які складені державним виконавцем відділу ДВС Житомирського РУЮ за участю стягувача та боржника(а.с.25-26).

Поряд з цим, позивач зазначає, що  на підставі пунктів 3.5 договору оренди нерухомого майна № 01/11/13 від 01.11.2013 та договору оренди рухомого майна № 02/11/13 від 01.11.2013 продовжував нараховувати орендну плату, відкориговану на індекс інфляції, починаючи з лютого 2015 року по 12 травня 2016 року, тобто, по день передачі майна.

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду із цим позовом, предметом якого є вимоги про стягнення з відповідача  заборгованості по орендній платі з лютого 2015 року по 12 травня 2016 року, що становить в загальній сумі 230889,42 грн., з яких 96998,40 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди нерухомого майна № 01/11/13 від 01.11.2013, 133891,02 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди рухомого майна № 02/11/13 від 01.11.2013 та 412251,72 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення нерухомого та рухомого майна.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість по орендній платі відповідача перед позивачем за договором оренди нерухомого майна № 01/11/13 від 01.11.2013 за період користування майном з лютого 2015 року по 12 травня 2016 року складає  96998,40 грн., за договором оренди нерухомого майна № 02/11/13 від 01.11.2013 за період користування майном з лютого 2015 року по 12 травня 2016 року складає 133891,02 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також судом першої інстанції перевірено нарахування 412251,72 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення та встановлено, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, розрахованими відповідно до вимог законодавства, а тому задоволено до стягнення у повному обсязі.

Однак, колегією суддів встановлено, що вищезазначені висновки господарського суду Житомирської області не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з огляду на наступне.

Статтею 509 ЦК України  встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.

Відповідно до ч. 2  ст. 11 ЦК України  підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень  статті 626 ЦК України  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За змістом частини 1  статті 627 ЦК України  відповідно до  статті 6 цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1  ст. 628 ЦК України  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності зі ст. ст.  525,  526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями  статті 193 ГК України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 6  ст. 283 ГК України  визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1  ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 4  ст. 284 ГК України  строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1  ст. 785 ЦК України  у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2  ст. 785 ЦК України).

Частиною 1  статті 614 ЦК України  передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2  ст. 785 ЦК України  є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог  ст. 614 ЦК України.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням господарського суду Житомирської області від 03.03.2015 у справі №906/1662/14 стягнуто з ТОВ "Тригірський маєток" на користь ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України": 3213,38 грн. пені, 406,94 грн. 3% річних, 3805,42 грн. інфляційних втрат, 2836, 41 грн. пені за прострочення гарантованого платежу, 418,00 грн. 3% річних за прострочення гарантованого платежу, 3221,29 грн. інфляційних втрат за прострочення гарантованого платежу. Також розірвано договір оренди нерухомого майна № 01/11/13 від 01.11.2013 та зобов'язано ТОВ "Тригірський маєток" у 15-денний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити приміщення за адресою: Житомирська область, Житомирський р-н, с.Нова Рудня, вул.Чуднівська, 1-а загальною площею 599, 5 кв.м. та повернути його за актом приймання-передачі ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"(а.с.15-18) Повне рішення складено:    13.03.2015.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.03.2015 у справі №906/1726/14 розірвано договір оренди рухомого майна № 02/11/13 від 01.11.2013 та зобов'язано ТОВ "Тригірський маєток" передати ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" орендоване рухоме майно, яке знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Нова Рудня, вул.Чуднівська 1а. Стягнуто з ТОВ "Тригірський маєток" на користь ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - 7711,78 грн., з яких: 2599,10 грн. - борг по орендній платі, 2314,41 грн. - пеня, 259,93 грн. - 3% річних, 2538,34 грн. - інфляційні, а також 3770,44 грн. судового збору(а.с.19-22). Повне рішення складено: 11 березня 2015 року.

Дані судове рішення не оскаржувались до апеляційної та касаційної інстанції.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до  статті 84  цього Кодексу (ст.93 ГПК України в редакції до 15.12.2017).

Як вбачається з матеріалів справи повний текст рішення господарського суду Житомирської області від 03.03.2015 у справі №906/1662/14 складений 13.03.2015, а повний текст рішення від 04.03.2015 у справі №906/1726/14 складений 11.03.2015.

Згідно ч.5 ст.85 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Отже рішення господарського суду Житомирської області від 03.03.2015 у справі №906/1662/14 та від 04.03.2015 у справі №906/1726/14 з урахуванням вихідних днів набрали законної сили 23.03.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, що 27.03.2015 господарським судом Житомирської області видано наказ №906/1662/14 про примусове виконання рішення суду.

31.05.2015  господарським судом Житомирської області видано наказ №906/1726/14 про примусове виконання рішення суду.

09.04.2015 ВДВС Житомирського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №906/1726/14 про примусове виконання рішення суду (а.с. 24).

07.05.2015 ВДВС Житомирського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №906/1662/14 про примусове виконання рішення суду (а.с. 23).

В подальшому, 12.05.2016 державним виконавцем Житомирського районного відділу державної виконавчої служби при примусовому виконанні наказів №906/1662/14, виданого 27.03.2015 та №906/1726/14 виданого 31.05.2015 господарським судом Житомирської області в присутності представників стягувача та боржника, складено акти державного виконавця прийому-передачі рухомого та нерухомого майна.

Отже як встановлено державним виконавцем та не заперечується сторонами, 12.05.2016 відповідач передав майно, яке перебувало в оренді у відповідності до договору оренди нерухомого майна № 01/11/13 та договору оренди рухомого майна № 02/11/13 (а.с.9-14).

Дослідивши стан розрахунків між сторонами на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів встановила, що відповідачеві нараховано орендної плати за період з лютого 2015 року по 12.05.2016 включно у розмірі 230889,42 грн. Також відповідачу нараховано неустойку у порядку ч.2  ст.785 ЦК України  (подвійний розмір 100% орендної плати відповідно до пунктів 3.1 договорів оренди нерухомого майна № 01/11/13 та договору оренди рухомого майна № 02/11/13) за період з квітня 2015 року по 12.05.2016 включно у сумі 412251,72 грн.(а.с.27-28).

Проаналізувавши розрахунки орендної плати та неустойки, колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими з огляду на таке.

У відповідності до п.3.1 договорів оренди №01/11/13 від 01.11.2013 та №02/11/13 від 01.11.2013 сторонами погоджено, що нарахування ПДВ на суму орендної здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший  місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

При цьому колегія суддів вважає за належне зазначити наступне.

Як видно з розрахунків позивача, індексація несвоєчасно сплаченої відповідачем орендної плати здійснена шляхом збільшення суми боргу на індекс інфляції, що визначається Державним комітетом статистики України.

У відповідності до ч. 2  ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (далі  постанова пленуму ВГСУ) роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою  статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 3.1).

В абзаці 3 пункту 3.2 названої постанови пленуму ВГСУ роз`яснено також порядок визначення боргу з урахуванням індексу інфляції.

Так, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як видно з наданих позивачем розгорнутих бухгалтерських довідок про нарахування орендної плати відповідачу судом встановлено, що нарахування здійснювались з врахуванням пунктів 3.1 вищезгаданих договорів(а.с.109-110), що спростовує посилання відповідача на те, що розрахунки надані позивачем за період з лютого 2015 року по травень 2016 року викликають сумніву, адже сума нарахованої орендної плати за місяць вдвічі і більше перевищує суму зазначену у договорах.

Поряд з цим, як зазначено вище, договори оренди №01/11/13 від 01.11.2013 та №02/11/13 від 01.11.2013 були розірвані рішеннями господарського суду Житомирської області від 03.03.2015 у справі №906/1662/14 та від 04.03.2015 у справі №906/1726/14.

Частиною п`ятою  статті 188 Господарського кодексу України  передбачено, що: «Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.»

У відповідності до частин 2, 3  ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.  Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Разом з тим, із розрахунків позивача видно, що за період з лютого 2015 року по 12.05.2016 включно він просить стягнути з відповідача і орендну плату, і неустойку.

Згідно із  статтею 785 ЦК України  у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1  статті 614 ЦК України  передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином  неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2  статті 785 ЦК України,  є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог  статті 614 ЦК України.

Матеріалами даної справи підтверджено, що неповернення об'єкту оренди у період після розірвання договорів оренди №01/11/13 та №02/11/13 по 12.05.2015 року, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який добровільно не повернув і не намагався повернути об'єкт оренди позивачу, а продовжив користування орендованим майном до поки державний виконавець не вчинив дії щодо його примусового передання стягувачу. Відповідач не надав суду докази, які б спростовували даний факт.

Колегія суддів вважає зазначені обставини підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2  статті 785 ЦК України. Разом з цим враховуючи те, що передбачена ч.2  ст. 785 ЦК України  неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230  ГК України, то одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

У відповідності до  статті 61 Конституції України  ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 року у справі №910/12949/16.

Частина 4  статті 236 ГПК України  зобов`язує господарський суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від даної правової позиції Верховного Суду та погоджується з тим, що стягнення з відповідача і орендної плати, і неустойки є притягнення останнього до подвійної юридичної відповідальності за одне й теж саме правопорушення.

Отже до моменту розірвання договорів оренди №01/11/13 від 01.11.2013 та №02/11/13 від 01.11.2013 позивач вправі вимагати у відповідача сплати орендної плати у порядку і розмірі, передбаченому договором, а після розірвання  сплати неустойки у вигляді подвійної орендної плати.

З огляду на викладене, суд першої інстанції у даній справі неправильно застосував до спірних правовідносин положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору, внаслідок чого суд помилково стягнув з відповідача, як орендаря, який не повернув майно з орендного користування з моменту розірвання договорів, одночасно орендну плату за період березень 2015 по травень 2016 року та неустойку, передбачену частиною 2  статті 785 Цивільного кодексу України.

Тому враховуючи те, що рішення господарського суду Житомирської області від 03.03.2015 у справі №906/1662/14, від 04.03.2015 у справі №906/1726/14 набрали законної сили 23.03.2015, колегія суддів дійшла висновку, про відмову в стягненні орендної плати по договору оренди нерухомого майна №01/11/13 від 01.11.2013 за період березень 2015 по травень 2016 в сумі 92063,31 грн. та по договору оренди рухомого майна №02/11/13 від 01.11.2013 за період березень 2015 по травень 2016 в сумі 127078,96 грн.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу по орендній платі за лютий 2015 року згідно договору оренди нерухомого майна №01/11/13 від 01.11.2013 в сумі 4935,09 грн.; неустойку в сумі 173192,02 грн.; боргу по орендній платі за лютий 2015 року згідно договору рухомого майна №02/11/13 від 01.11.2013 в сумі 6812,06 грн.; неустойку в сумі 239062,06 грн. підлягають до задоволення.

У відповідності до п. 3 ч. 1  ст. 277 ГПК України  передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.16р. у справі № 906/1037/16 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" підлягає частковому задоволенню.

Згідно із    ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд   

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.16р. у справі № 906/1037/16 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2016 у справі № 906/1037/16 скасувати частково.

Відмовити в стягненні орендної плати по договору оренди нерухомого майна №01/11/13 від 01.11.13 за період березень 2015 по травень 2016 в  сумі 92063,31 грн. та по договору оренди рухомого майна №02/11/13 від 01.11.2013 за період з березня 2015 по травень 2016 в сумі 127078,96 грн., в решті рішення суду залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2016 в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

  2.  Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток", (12423, с.Буки, Житомирського району Житомирської області, вул.Лесі Українки 1-б, ідентифікаційний код 34969957) на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги 75, ідентифікаційний код 32008278) борг по орендній платі за лютий 2015 року згідно договору оренди нерухомого майна №01/11/13 від 01.11.2013 в сумі 4935,09 грн.; неустойку в сумі 173192,02 грн.; боргу по орендній платі за лютий 2015 року згідно договору рухомого майна №02/11/13 від 01.11.2013 в сумі 6812,06 грн.; неустойку в сумі 239062,06 грн. та судовий збір в розмірі 6360,34 грн. за подання позовної заяви.  

  3.  В стягненні орендної плати за період з березня 2015 року по травень 2016 року по договору оренди нерухомого майна №01/11/13 від 01.11.2013 в сумі  92063,31 грн. та договору оренди рухомого майна №02/11/13 від 01.11.2013 в сумі 127078,96 грн., відмовити.»

3.  Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги 75, ідентифікаційний код 32008278) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток", (12423, с.Буки, Житомирського району Житомирської області, вул.Лесі Українки 1-б, ідентифікаційний код 34969957) витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4930,10 грн.  

4. Видачу наказів доручити господарському суду Житомирської області.

5. Скасувати зупинення дії рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2016 у справі № 906/1037/16.

6. Справу №906/1037/16 повернути  господарському суду Житомирської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

        Повний текст постанови складений “ 20” вересня 2018 року

Головуючий  суддя                                                                      Гудак А.В.

Суддя                                                                                              Філіпова Т.Л.  

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.