СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
7 червня 2007 року | Справа № 2-30/808-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Горошко Н.П.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача - Риженков Віктор Васильович, довіреність № 1/05 від 12.05.2005 - товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Електрокар" ЛТД;
представник відповідача - Бєлогуб Галина Борисівна, довіреність № 002-Д від 04.01.2007 - відкрите акціонерне товариство "Крименерго";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Електрокар" ЛТД на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 23.03.2007 у справі № 2-30/808-2007
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Електрокар" ЛТД (вул. Азовська, 12, смт. Леніне, Ленінський р-н,98200)
до Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь, 95034)
про стягнення 19680,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення 19680,0грн. збитків (упущеної вигоди).
Заявою від 12.02.2007 № 14 (а.с.37) позивач збільшив свої вимоги, додатково просив стягнути 50,0грн. компенсації добових витрат на відрядження за два дні (29.01. та 16.02.), 140,32грн. - компенсації вартості проїзду автобусом представника (29.01. та 16.02.), 76,20грн. - компенсації зарплати за два робочих дні, 4,0грн. - компенсації вартості проїзду в міському транспорті, індекс інфляції - 1580,70грн та 3 % річних в сумі 273,36грн., усього просив стягнути 21800,57грн.
Заявою від 02.03.2007 № 20 позивач знову збільшив свої вимоги на 299,45грн., які становлять вартість компенсації на відрядження представника позивача до суду, усього просить стягнути 22100,03 грн.
Свої вимоги позивач пояснює тим, що 01.09.2006 він звернувся до Ленінського району електричних мереж з питання надання дозволу зняти пломби з електрощита на виводі та приборі обліку (електролічильника) споживання електроенергії, який вийшов з ладу не за виною позивача та знаходиться на гарантії. 04.09.2006 позивач знову звернувся до відповідача, однак станом на 11.09.2006 Ленінський район електричних мереж не надав дозвіл на зняття пломб. Внаслідок цих неправомірних дій позивачем понесені збитки (упущена вигода) в сумі 19680,0грн. та додаткові витрати, які він просить стягнути в судовому порядку.
Відповідач у відзивах проти позову заперечував та пояснив, що на підставі пункту 3.13 Правил користування електроенергією для виконання робіт по незапланованій заміні розрахункового електролічильника в схемі обліку, позивач повинен оплатити витрати, які пов'язані с заміною прибору обліку. Листом від 12.09.2006 № 829 відповідач сповістив про це позивача, однак останній не оплатив послуги по заміні прибору обліку, а навпаки, листом від 06.09.2006 № 56 повідомив, що у нього немає можливості представити гарантійний лист. Таким чином, відповідач вважає, що у нього не було ніяких правових підстав для проведення відповідних робіт без виконання позивачем умов пункту 3.13. вказаних Правил.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2007 справі №2-30/808-2007 у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Електрокар"ЛТД звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Заявник апеляційної скарги вважає, рішення господарського суду таким, що прийнято при порушенні норм матеріального права, а також при неповно встановлених обставинах, що мають значення для справи. Так господарським судом не було враховано, що листом № 56 від 06.09.2006, позивач гарантував відповідачу оплату виконаних робіт по зняттю пломб та заміні електролічильника, після виставлення відповідачем детального рахунку (з вказанням банківських рахунків).
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
20.07.1998 ГАЕК "Крименерго" (правонаступник - відкрите акціонерне товариство "Крименерго") (енергопостачальна організація) та товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Електрокар" ЛТД (абонент) уклали договір №71 на користування електричною енергією, пунктом 1.1. якого узгодили користуватися даним договором, Правилами користування електричною енергією та іншими директивними документами, які регулюють питання користування електричною енергією.
Листом від 31.08.2006 № 51 (а.с.8) позивач просив відповідача надати дозвіл на зняття пломб з електрощита на вводі та з електролічильника для ремонту та демонтажу.
04.09.2006 позивач повторно листом № 54 (а.с.9) звернувся до відповідача з проханням зняти пломби.
12.09.2006 відповідач сповістив позивача, що для заміни розрахункового електролічильника в схемі обліку позивачу належить виконати умови пункту 3.13 Правил користування електричної енергії та 1.5.13 Правил обладнання електроустаткувань.
Як пояснюють представники сторін лише 29.09.2006 позивачу був виставлений рахунок на оплату вищевказаних робіт.
Позивач розрахував суму збитків з урахуванням того, що в цей час на ремонті знаходились два автомобілі, які позивач не зміг відремонтувати у зв'язку з відсутністю електроенергії.
Однак судова колегія вивчивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, дійшла висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Згідно з абзацом 4 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Пунктом 3.13 Правил користування електричною енергією у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910, затвердженої в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 № 1399/11679 передбачено, що непланова заміна розрахункового засобу обліку електричної енергії здійснюється електропередавальною організацією або іншою організацією, яка має право на виконання цих робот, за рахунок організації, на вимогу (за ініціативою) якої здійснюється заміна розрахункового засобу обліку.
Листом від 12.09.2006 відповідач письмово роз'яснив позивачу, що зняття пломб можливе лише після оплати відповідних робот на підставі пункту 3.13 Правил користування електричною енергією.
На підставі статті 623 Цивільного кодексу України, при визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання.
На думку судової колегії, позивач не вжив заходів для здійснення заміни електролічильника та зняття пломб з електрощита на вводі, а навпаки, листом від 06.09.2006 № 56 (а.с.31) сповістив відповідача, що товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Електрокар" ЛТД не має можливості доставити гарантійний лист у зв'язку із зайнятістю персоналу, що суперечить пункту 3.13 Правил користування електричною енергією, та не давало правових підстав відповідачу виконати роботи по зняттю пломб.
Згідно з поясненнями інженера технічного аудиту Ленінського району електричних мереж, майстра групи приборів обліку Ленінського району електричних мереж та заступника начальника Ленінського району електричних мереж по юридичним особам від 12.02.2007 № 191 (а.с.63) лише 29.09.2006 позивач оплатив рахунок і 02.10.2006 були виконані роботи згідно замовленню.
Відповідно до пункту 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказуються кредитором.
При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.
Доводи позивача про те, що він не міг виконати ремонтні роботи, оскільки все устаткування в ремонтній майстерні не працювало у зв'язку з поломкою електролічильника не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки, як слідує з пояснень робітників Ленінського району електричних мереж від 12.02.2007 № 191 (а.с.63) в цей період позивач споживав електроенергію по двох фазах, і тільки одна фаза перегоріла.
Те, що перегоріла лише одна фаза в електролічильнику не заперечувалося позивачем в судовому засіданні.
Однак доводи позивача, що все устаткування, яке знаходиться в майстерні працює лише від трьох фаз також не може бути взяте до уваги, оскільки позивачем не доведено, що саме це устаткування було б заподіяно при ремонті машин. Також не доведено, що саме ці дві машини, які знаходилися на ремонті були б використані в цей період в перевезеннях.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З приписів статей 22 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Однак судова колегія вважає, що позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача - відкритого акціонерного товариства "Крименерго", причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і шкодою; не довів вини відповідача та розмір заподіяного збитку.
Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення вартості компенсації на відрядження представників позивача на загальну суму 569,97грн., які також не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством.
Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України визначає склад судових витрат.
Витрати на оплату відряджень працівників до суду та витрати на паливо у зв'язку з використанням для поїздки легкового автомобілю не мають необхідних ознак шкоди та не відносяться до судових витрат. Відповідно до умов чинного законодавства, такі витрати не мають обов'язкового характеру.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення індексу інфляції у сумі 1580,70грн та 3 % річних у сумі 273,36грн., оскільки вони розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України від суми збитків, які не є за своєю правовою природою грошовим зобов'язанням.
Держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2007 у справі № 2-30/808-2007 залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Електрокар" ЛТД залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді