Справа № 127/4721/17

       Провадження № 2/127/5568/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2018         Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі Конецул О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 комерційного банку "Східно - Європейський банк" в особі ліквідатора ОСОБА_3 комерційного банку "Східно - Європейський банк" ОСОБА_4, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компані "Довіра та гарантія" про визнання недійсним кредитного договору і додаткового договору до нього та застосування наслідків їх недійсності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в липні 2017 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

Позов мотивований тим, що 04.12.2007 року між АКБ «Східно – Європейський банк» в особі Вінницької філії АКБ «Східно – Європейський банк», далі - АКБ «СЄБ» та ОСОБА_2 укладено договір № 299/2007 про надання кредиту на споживчі цілі, згідно якого банк зобов’язується надати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти в сумі 80000,00 доларів США строком до 04.12.2012 року, під 15% річних.

02.06.2008 року укладено між ОСОБА_2 та АКБ «СЄБ» додатковий договір № 1 до кредитного договору від 04.12.2008 року № 299/2007, яким збільшено відсоткову ставку з 15% до 16%.

В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору, Іпотекодавцями, згідно свідоцтва на право власності на житло від 14.10.2003 року, виданого виконкомом Вінницької міської ради згідно з рішенням № 1649 від 14.10.2003 року – ОСОБА_6 (1/2 частки) та ОСОБА_7 (1/2 частки) в іпотеку передана квартира за адресою: м. Вінниця, вул. Стеценко, 57/96, на строк до 04.12.2012 року.

У зв’язку з цим, АКБ «СЄБ» до Держреєстру внесено обтяження, номер запису – 6159371. Згідно з рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 13.02.2015 року по справі № 127/2-2818/2009, банку – АКБ «СЄБ» відмовлено у зверненні стягнення на предмет іпотеки – квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2014 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме передбачено: «Замінити сторону виконавчого провадження АКБ «СЄБ» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчих провадженнях № 17835553, № 17835580, № 17835566 з виконання виконавчих листів № 2-2818/09 виданих 23.12.2009 року Замостянським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКБ «СЄБ» боргу в розмірі 538114,97 грн. в тому числі шляхом звернення стягнення на належний ОСОБА_7, ОСОБА_2 предмет іпотеки - квартиру».

Пунктом 6.1.2 кредитного договору від 04.12.007 № 299/2007 передбачено обов’язкове надання ОСОБА_2 нотаріальної згоди дружини ОСОБА_1, згідно свідоцтва про одруження.

Позивач зазначає, що про необхідність її згоди їй ніхто не повідомляв. Видача кредиту відбувалась шляхом отримання ОСОБА_2 коштів в касі ВФ АКБ «СЄБ».

Надання кредитних коштів у розмірі 80000,00 доларів США виходить за межі дрібно побутового договору, оскільки значно перевищує фінансові можливості пересічного громадянина, і не може вважатися дрібним побутовим правочином, який би мав невисоку вартість і задовольняв побутові потреби особи.

Кредитні кошти, одержані за договором, ОСОБА_2, який на той момент займався підприємницькою діяльністю, використані не в інтересах сім’ї, а на власний його розсуд.

ОСОБА_1 зазначає, що протягом усього часу ОСОБА_2 приховував від неї сплату відсотків із спільних сімейних коштів, і її чоловік ОСОБА_2 не тільки підписав без її згоди кредитний договір, але й додатковий договір № 1 про збільшення відсоткової ставки з 15% до 16%.

Станом на 05.06.2009 року, ВФ АКБ «СЄБ» всупереч умовам кредитного та іпотечного договору, безпідставно подав позовну заяву, (не існувало підстав для звернення стягнення на майно, оскільки 04.06.2009 року було сплачено відсотки і не мало місце неналежне виконання кредитного договору), через що Апеляційний суд Вінницької області 13.02.2014 року постановив рішення, яким стягнув з ОСОБА_2 залишену заборгованість по кредитним коштам і по відсоткам в розмірі 538114,97 грн.

У зв’язку з вищенаведеним позивач звернулася до суду та просила визнати недійсними кредитний договір № 299/2007 від 04.12.2007 року та додатковий договір № 1 до нього від 02.06.2008 року, укладений між АКБ «СЄБ» в особі Вінницької філії АКБ «СЄБ» та ОСОБА_2, із застосуванням наслідків недійсності: повернути ОСОБА_1 неправомірно одержані Вінницькою філією АКБ «СЄБ» кошти в якості відсотків – в розмірі 12216,80 доларів США, що на момент звернення станом на 02.03.2017 року становить 332059,05 грн. Судовий збір стягнути з відповідачів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, АКБ "СЄБ" в особі ліквідатора АКБ "СЄБ" ОСОБА_4, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про визнання недійсним кредитного договору і додаткового договору до нього та застосування наслідків їх недійсності залишено без розгляду, у зв’язку із повторною неявкою в судове засідання позивача та її представника.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.09.2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_8 задоволено. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2017 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2017 року прийнято цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, АКБ "СЄБ" в особі ліквідатора АКБ "СЄБ" ОСОБА_4, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про визнання недійсним кредитного договору і додаткового договору до нього та застосування наслідків їх недійсності. Призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 та її представники в ході судового розгляду позовні вимоги підтримали в повному обсязі, позов просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в ході судового розгляду не заперечував щодо задоволення позову, в подальшому в судові засідання не зявлявся, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду.

Представник АКБ «СЄБ» в особі ліквідатора АКБ "СЄБ" ОСОБА_4 заперечив проти задоволення позову.

Представник ТОВ "Фінансова компані «Довіра та гарантія» заперечив проти задоволення позову, надавши письмові заперечення, які мотивовані тим, що відомості про те, що позичальник перебував у шлюбних відносинах з позивачкою на час отримання даного кредиту зазначено в анкеті-заявці про надання кредиту, яку позичальник надавав банку. Отже відомості про сімейний стан позичальника перевірений банком перед наданням даного кредиту.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.12.2007 року між АКБ «Східно – Європейський банк» в особі Вінницької філії АКБ «Східно – Європейський банк», далі - АКБ «СЄБ» та ОСОБА_2 укладено договір № 299/2007 про надання кредиту на споживчі цілі, згідно якого банк зобов’язується надати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти в сумі 80000,00 доларів США строком до 04.12.2012 року, під 15% річних.

02.06.2008 року укладено між ОСОБА_2 та АКБ «СЄБ» додатковий договір № 1 до кредитного договору від 04.12.2008 року № 299/2007, яким збільшено відсоткову ставку з 15% до 16%.

В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору, Іпотекодавцями, згідно свідоцтва на право власності на житло від 14.10.2003 року, виданого виконкомом Вінницької міської ради згідно з рішенням № 1649 від 14.10.2003 року – ОСОБА_6 (1/2 частки) та ОСОБА_7 (1/2 частки) в іпотеку передана квартира за адресою: м. Вінниця, вул. Стеценко, 57/96, на строк до 04.12.2012 року.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається зі змісту спірного договору він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, при цьому сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови. Відтак, спірний договір та зміни до нього містять повну інформацію стосовно умов кредитування.

Зі змісту ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що права споживача вважаються порушеними, якщо при реалізації продукції порушується право позивача на свободу вибору продукції, принцип рівності сторін, обмежується право споживача на одержання необхідної інформації про продукцію, реалізовано небезпечну продукцію, неналежної якості, ціну продукції визначено неналежним чином.

У відповідності до вимог ч.ч. 1,2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За умовами ст. 63 СК України дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Так, ч. 3 ст. 65 СК України передбачено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За умовами ч. 1 ст. 203 ЦК, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є не додержання стороною вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншими актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Тобто дана стаття встановлює умови чинності правочинів. У разі недотримання вказаних умов правочин є недійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на те, що спірний кредитний договір не потребує нотаріального посвідчення або державної реєстрації, то відповідно і згоди дружини при його укладанні не вимагається.

Перед отриманням даного кредиту ОСОБА_2 надавав банку відомості про свій сімейний стан, зокрема у кредитній справі міститься копія сторінок його паспорту, копія паспорту його дружини, копія свідоцтва про одруження.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб 18.07.2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, актовий запис № 1219 (т. 1 а.с.42), тобто перед укладання ОСОБА_2 та АКБ «СЄБ» оспорюваного договору.

Відомості про те, що позичальник перебував у шлюбних відносинах з ОСОБА_1 на час отримання даного кредиту також зазначено в анкеті – заявці про надання кредиту, яку позичальник надавав банку. (т. 1 а.с. 19).

Відповідно до вимог норм законодавства України банком отримано згоду дружини позичальника на отримання даного кредиту, що підтверджується заявою, наданою ОСОБА_1 Директору Вінницької філії АКБ «СЄБ» (т. 1 а.с. 19).

Окрім того, суд також виходить з того, що положення статті 65 Сімейного Кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Також в ході судового розгляду позивачем не доведено, а судом не встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Відповідно до п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Сторони, які вчиняли даний правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, будь-яких заперечень на час укладення договору від ОСОБА_1 не надходило.

08.11.2017 року на адресу суду надійшла заява про проведення у справі комплексної судово – почеркознавчої та технічної експертизи, яка мотивована тим, що відповідачем ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» надано заяву від імені позивача ОСОБА_1, якою надавалася згода на отримання ОСОБА_2 кредиту в розмірі 80000,00 доларів США. В даній заяві відсутня дата та зазначений тільки підпис. Навпроти підпису відсутні прописом ОСОБА_1. В копії анкети від 30.11.2008 року – відсутній її підпис.

Ухвалою суду від 15.11.2017 року у справі було призначено комплексну судово – почеркознавчу та технічну експертизу.

Відповідно до повідомлення про неможливість проведення експертизи № 468-П від 24.01.2018 року, ухвала від суду 15.11.2017 року залишена без виконання, так як відповідь на клопотання експерта про надання оригіналів досліджуваних документів до експертної установи не надійшла.

Ухвалою суду від 20.03.2018 року було повторно призначено комплексну судово – почеркознавчу та технічну експертизу.

01.06.2018 року на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи № 41 від 25.05.2018 року, так як ОСОБА_1 не виконала клопотання експерта від 04.04.2018 року про надання вільних зразків підпису, а також відсутня оплата за проведення судової почеркознавчої експертизи.

За таких обставин, суд вважає, що при укладенні договору на відкриття карткового рахунку № 299/2007 від 04.12.2007 року та додаткового договору № 1 до нього від 02.06.2008 року сторони досягли всіх істотних умов, кредитний договір відповідає положенням Цивільного кодексу України, вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

А тому суд прийшов до висновку, що позивачем не надано жодних належних, допустимих та безспірних доказів, які підтверджували б, що зміст кредитного договору та додаткового договору до нього суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, оскільки ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами цього договору, підтвердила свої права та обов'язки за цим договором і погодилася з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору їй цілком зрозумілі.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсними договору не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 204, 215, 627, 1055 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 комерційного банку "Східно - Європейський банк" в особі ліквідатора ОСОБА_3 комерційного банку "Східно - Європейський банк" ОСОБА_4, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компані "Довіра та гарантія" про визнання недійсним кредитного договору і додаткового договору до нього та застосування наслідків їх недійсності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: м. Вінниця, вул. Стеценко, 57/96.

Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: м. Вінниця, вул. Стеценко, 57/96.

Відповідач ОСОБА_3 комерційний банк "Східно - Європейський банк" в особі ліквідатора ОСОБА_3 комерційного банку "Східно - Європейський банк" ОСОБА_4, адреса: м. Суми, вул. Л. Українки, 14.

Відповідач ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора ОСОБА_9, БЦ "Флора парк", поверх, 6, офіс 32, код ЄДРПОУ 38750239.

Суддя: