СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
05 червня 2007 року | Справа № 2-15/1537-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Щолкінського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 16.03.2007 у справі № 2-15/1537-2007
за позовом Щолкінського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (а/с 184, гуртожиток № 3, м.Щолкіне, Ленінський р-н, АР Крим, 98213)
до Пансіонату з лікуванням "Кримське Приазов'я" (а/с 30, м.Щолкіне, Ленінський р-н, АРК Крим, 98213); (с. Мисове, вул. Анджиєвського, 39, Ленінський район, АР Крим, 98210)
про стягнення 27781,58 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя І.А. Іщенко) від 16.03.2007 у справі № 2-15/1537-2007 відмовлено у задоволенні позову Щолкінського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до Пансіонату з лікуванням "Кримське Приазов'я" про стягнення 27781,58 грн.
Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У судове засідання 05.06.2007 представники сторін не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з зайнятістю представника у іншому судовому процесі.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У січні 2007 року Щолкінське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до господарського суду з позовом до Пансіонату з лікуванням "Кримське Приазов'я", просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27781,58 грн., посилаючись на те, що відповідачем розрахунки за травень 2004 року, травень 2006 року були здійснені за заниженими тарифами, що призвело до необґрунтованого зниження доходів.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним.
Оскаржуване рішення мотивоване відсутністю підстав для задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2004 між Щолкінським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства та Пансіонатом з лікуванням "Кримське Приазов'я" було укладено договір № 024 ВК-04 на відпустку води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати питну воду з комунального водопроводу та надавати послуги по водовідведенню, а відповідач зобов'язався сплачувати отримані послуги відповідно до рахунків (а.с. 14-15).
01.04.2006 між сторонами було укладено договір № 024 ВК-06 на відпустку води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію (а.с. 16-17).
10.11.2006 Державною контрольно-ревізійною службою України контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим було складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності на Щолкінському виробничому підприємстві водопровідно-каналізаційного господарства за період з 01.01.2004 по 01.07.2006, яким встановлено, що розрахунки за періоди травень 2004 року та травень 2006 року були здісненні за заниженими тарифами, що призвело до необґрунтованого зниження доходів у сумі 27780,00 грн.
Однак, як вбачається з листів Пансіонату з лікуванням "Кримське Приазов'я" за вих. № 32/В від 06.04.2004 та вих. № ІЗ/В від 12.04.2006, відповідач пропонував поставити воду для проведення профілактичних робіт за собівартістю (а.с. 47-48).
Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Факт виставлення Щолкінським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства рахунків-фактур № СФ-0000403 від 30.06.2004 та № СФ-000461 від 30.05.2006 на запропонованих відповідачем умовах є підтвердженням прийняття зазначених у листах за вих. № 32/В від 06.04.2004 та вих. № ІЗ/В від 12.04.2006 умов (а.с. 58, 60).
Також сторонами були складені акти про водоспоживання за травень 2004 року та травень 2006 року, відповідно до яких проведено промивку водопроводу для визначення аварійних місць згідно тарифів собівартості (а.с. 20).
Отже, поставлена позивачем вода у травні 2004 року та травні 2006 року не подавалась у рамках договорів № 024 ВК-04 від 01.05.2004 та № 024 ВК-06 від 01.04.2006, оскільки була відпущена не для забезпечення відповідача питною водою, а для промивання, опресовки та встановлення аварійних місць на трубопроводі.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції відповідачем зобов'язання виконанні належним чином.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів обґрунтування позовних вимог, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Щолкінського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2007 у справі № 2-15/1537-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді