Справа № 524/4832/17

Провадження №2/524/208/18

                                        РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ        

07.09.2018                                                м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

Головуючого судді – Андрієць Д.Д.

за участю секретаря – Воблікової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрінбанк», треті особи: Автозаводський ВДВС м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту, визнання недійсним договору іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м.Кременчука із позовом до ПАТ «Укрінбанк» про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту, визнання недійсним договору іпотеки в якому просила: 1) визнати право власності на будівлю, площею 1140,70 м2., розташовану за адресою: м.Кременчук, проспект Лесі України, 18; 2) визнати право власності на земельну ділянку площею 1349 м2., кадастровий номер 5310436100:02:001:0228 розташовану за адресою: м.Кременчук, проспект Лесі України, 18; 3) звільнити з-під арешту будівлю та земельну ділянку, розташовані за адресою: м.Кременчук, проспект Лесі України, 18; 4) визнати недійсними іпотечні договори №173-07 від 28.09.2007 та №192-07 від 17.10.2007, укладені між ПП «КФ «Світлана» та АТ «Укрінбанк»; 5) визнати припиненою іпотеку за договорами №173-07 від 28.09.2007 та №192-07 від 17.10.2007, укладеними між ПП «КФ «Світлана» та АТ «Укрінбанк»; 6) виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис з реєстраційним номером 4927-4928; 7) визнати виконавчі написи нотаріуса №5108, №5109 від 10.12.2010 такими, що не підлягають виконанню.

І. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26.09.2007 в забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором №215-07 укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрінбанк», між ПП «КФ «Світлана» і ПАТ «Укрінбанк» було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки за вказаним договором була будівля 1140 м2, розташована за адресою: м.Кременчук, ОСОБА_5, 18/колишня назва – 50-років Жовтня/. Також ПП «КФ «Світлана» виступила майновим поручителем за зобов’язаннями ОСОБА_4 за кредитним договором №233-07 від 17.10.2007. Предметом іпотеки у вказаному договорі іпотеки №12-07 від 17.10.2007 була будівля загальною площею 1140,70 м2 та земельна ділянка, площею 1349 м2.Вважає, що у вказаних договорах іпотеки неправильно визначено предмет, оскільки станом на день їх укладення частина будівлі була відчужена за договорами купівлі-продажу. Земельна ділянка площею 1349 м2 взагалі не належала ПП «КФ «Світлана», а тому не могла бути передана в іпотеку. Також зазначені договори іпотеки не містять умови щодо посилання на видачу заставної або її відсутність, яка є істотною умовою. 10.12.2010 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 були здійснені виконавчі написи за якими було запропоновано в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами звернути стягнення на майно ПП «КФ «Світлана» - будівлю та земельну ділянку. Вважає, що виконавчі написи було вчинено нотаріусом з порушенням вимог законодавства, оскільки боржнику та майновому поручителю не було направлено повідомлення про розмір заборгованості, а тому заборгованість не була безспірною. Також, наявність нескасованих арештів порушує її права, як спадкоємця.

ІІ.ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Враховуючи те, що позивач не повідомляв суд про свою згоду на вирішення справи в заочному порядку, суд вважає за можливе провести розгляд справи в загальному порядку.

ІІІ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ, ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

В судове засідання учасники справи не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Позивач та третя особа - Автозаводський ВДВС м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області надіслали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Від третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд вважає за можливе залишити без задоволення, оскільки вказане клопотання не містить причин неявки, які суд може визнати поважними.

Ухвалами Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 жовтня 2017 року та 07 вересня 2018 року було відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про забезпечення позову.

В підготовчому судовому засіданні 11.12.2017 судомзалучено до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Від Фонда гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 07.09.2018 у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

18.06.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення у справі співвідповідачів – ПАТ «УКР/ІН/КОМ», ТОВ «ЮРИДИЧНА ГРУПА «ПРІОРИТЕТ». Клопотання мотивовано тим, що 24.05.2018 позивач випадково дізналась про продаж майна ПП «КФ «Світлана». Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, власником майна зареєстровано ТОВ «ЮРИДИЧНА ГРУПА «ПРІОРИТЕТ». Також з відповіді Автозаводського ВДВС м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області їй стало відомо про зняття арештів з майна ПП «КФ «Світлана» на підставі заяви ПАТ «УКР/ІН/КОМ».

В ч.ч.1,3 ст.51 ЦПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Судом встановлено, що ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.10.2017 було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 11.12.2017 справу призначено до судового розгляду. Будь-яких клопотань в підготовче судове засідання позивач суду не надсилав. На переконання суду, викладені позивачем доводи на обґрунтування пропуску строків заявлення клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів не свідчать про те, що про підставу залучення наведених юридичних осіб вона дізналась лише 24 травня 2018 року. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів.

Суд також вважає за можливе залишити без задоволення клопотання позивача про витребування доказів, оскільки воно подано з пропуском встановленого ч.2 ст.83 ЦПК України строку і позивачем не було обґрунтовано неможливість його подання у встановлений строк.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ОСОБА_7 СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

28 вересня 2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 було посвідчено іпотечний договір №173-07, укладений між АТ «Укрінбанк» та ПП «КФ «Світлана» в особі засновника ОСОБА_8, за зобов’язаннями ОСОБА_3. Відповідно до п.1.1 Договору Іпотекою за цим Договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають з умов Кредитного договору №215-07 від 28 вересня 2007 року, укладеного між АТ «Укрінбанк» та ОСОБА_3 та додаткових угод до нього, укладених протягом строку його дії. В п.2.1 іпотечного договору №173-07 визначено, що предметом іпотеки є будівля загальною площею 1140,70 м2, що знаходиться за адресою: м.Кременчук, просп.50-річчя Жовтня,18/ нова назва – ОСОБА_5/ та земельна ділянка площею 1349 м2, по ОСОБА_5, 18 в м.Кременчуці, кадастровий номер: 5310436100:02:001:0228 цільове призначення якої: 1.11.3. Землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

17 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 було посвідчено іпотечний договір №192-07(наступна іпотека) укладений між АТ «Укрінбанк» та ПП «КФ «Світлана» в особі засновника ОСОБА_8, за зобов’язаннями ОСОБА_4. В п.1.1 іпотечного договору №192-07 зазначено, що наступною іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають з умов Кредитного договору №233-07 від 17.10.2007, укладеного між АТ «Укрінбанк» та ОСОБА_4 та додаткових угод до нього, укладених протягом строку його дії. Іпотекодавець-Майновий поручитель з метою забезпечення виконання зобов'язань передбачених Кредитною угодою надає в наступну іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме будівлю та земельну ділянку за адресою: м.Кременчук. ОСОБА_5, 18.

10 грудня 2010 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчі написи, які зареєстровані в реєстрі за №5108 та №5109. Відповідно до змісту вказаних виконавчих написів нотаріусом було запропоновано звернути стягнення на будівлю загальною площею 1140,70 м2, що знаходиться за адресою: м.Кременчук, просп.50-річчя Жовтня,18/ нова назва – ОСОБА_5/ та земельну ділянку площею 1349 м2, по ОСОБА_5, 18 в м.Кременчуці, кадастровий номер: 5310436100:02:001:0228 цільове призначення якої: 1.11.3. Землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

На підставі заяви ПАТ «УКР/ІН/БАНК» 27.12.2010 та 11.02.2013 державним виконавцем Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих написів вчинених, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.09.2014 по справі №524/8376/14-ц за позовом ПП «КФ «Світлана» до ОСОБА_8 про визнання права власності було задоволено позов; визнано за ПП «КФ «Світлана» право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1349 м2 за кадастровим номером 5310436100:02:001:0228, що знаходиться під триповерховою будівлею №18 по ОСОБА_5 в м.Кременчуці. Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11.12.1999 виконавчий комітет Кременчуцької міської ОСОБА_9 продав, а ПП «КФ «Світлана» придбало земельну ділянку по ОСОБА_5,18 в м.Кременчуці, площею 1349 м2. У рішенні виконавчого комітету Кременчуцької міської ради за № 1495 від 22.10.1999 зазначено назву підприємства, як ПП «Світлана». Саме з даної обставини відбулися розбіжності в назві власника спірної земельної ділянки. Рішення суду по даній справі було мотивовано тим, що захист прав позивача іншим шляхом є неможливим, оскільки ЦПК України не передбачав встановлення факту належності правовстановлюючого документа для юридичної особи.

18 лютого 2015 року ОСОБА_8 – засновник ПП «КФ «Світлана» помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КЕ №265525, виданого Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, 18.02.2015, актовий запис 36.

Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на належне йому майно.

22 травня 2017 року державним нотаріусом Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Постанова нотаріуса мотивована тим, що за життя ОСОБА_8 склав декілька заповітів. В результаті подання спадкодавцем заяви про скасування заповіту посвідченого в 2002 році, приватне підприємство та інше майно ОСОБА_8 повинно спадкуватись за законом.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємцями І черги після померлого ОСОБА_8 є донька померлого – ОСОБА_1 та дружина померлого – ОСОБА_2.

V. ОСОБА_10

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_9, ОСОБА_11 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року N 9-зп Конституційний Суд України визначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

В ст.177 ЦК України зазначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ст.191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. ОСОБА_10 на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч.1,2 ст.317 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321, 328 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. ОСОБА_10 власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. ОСОБА_10 власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В ч.1 ст.392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. (ст.1261 ЦК України, ч.1 ст.1267 ЦК України).

В ст.1 ЗУ «Про іпотеку»(в редакції чинній на час посвідчення спірних договорів іпотеки)іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. наступна іпотека - передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором.

Згідно ст.5, 6 вищевказаного Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.  Ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном. Якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору(ст. 7 ЗУ «Про іпотеку»)

В ст.11 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Стаття 13 вказаного закону передбачає, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку(ст.17 ЗУ «Про іпотеку»)

Порядок укладення договорів іпотеки передбачено в ст. 18 ЗУ «Про іпотеку». Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов'язання. У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Відповідно до п.п.282 – 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5(яка була чинна на час вчинення нотаріусом виконавчих написів) ля стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Законодавством України можуть бути встановлені випадки заборони звернення стягнення на окремі види майна (стаття 89 Сімейного кодексу України, стаття 754 Цивільного кодексу України та ін.). Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду (стаття 33 Закону України "Про іпотеку". Виконавчий напис (окрім вимоги про неоплату чека) вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчиняється. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру іпотек наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів. За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; зазначення статті Закону України "Про нотаріат" та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку. Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.) . Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

VІ.ОЦІНКА СУДУ

Аналізуючи доводи позивача з приводу вимог про визнання за нею права власності на майно, що належало ОСОБА_8, які полягали у тому, що остання є єдиним спадкоємцем майна, суд відзначає, що матеріалами спадкової справи підтверджується те, що на майно ОСОБА_8 також претендує його дружина – ОСОБА_2, до якої позивачем не було заявлено вимог.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, іпотекодержателем спірного майна – будівлі загальною площею 1140,70 м2, що знаходиться за адресою: м.Кременчук, ОСОБА_5 та земельної ділянки площею 1349 м2, по ОСОБА_5, 18 в м.Кременчуці, кадастровий номер: 5310436100:02:001:0228 є ТОВ «ЮРИДИЧНА ГРУПА «ПРІОРИТЕТ». Суд звертає увагу на те, що вимог про визнання недійсними договорів іпотеки та визнання іпотеки припиненою, виключення запису з реєстру іпотек та заборон відчуження з реєстраційним номером 4927-4928, скасування арештів накладених на нерухоме майно і визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконю, до вказаної юридичної особи ОСОБА_1 не заявляла.

При вирішенні справи суд враховує, що для правильного вирішення спору, який існує між сторонами, вирішальним є встановлення факту порушення права позивача діями або бездіяльністю відповідача.

В науковій літературі «право» розуміють як засновану на уявленні про справедливість міру свободи і рівності, що відображає потреби суспільного розвитку, яка у своїй основі склалася в процесі повторюваних суспільних відносин і визнається та охороняється державою. За своєю природою право можна поділити на об’єктивне та суб'єктивне.

Здебільшого особи звертаються до суду саме за захистом свого суб’єктивного права у випадку його порушення відповідачем.

Так, звертаючись до суду із позовом за захистом своїх прав, ОСОБА_1 висуває вимоги щодо визнання за нею права власності на нерухоме майно, визнання недійсними договорів іпотеки та визнання іпотеки припиненою, виключення запису з реєстру іпотек та заборон відчуження з реєстраційним номером 4927-4928, скасування арештів накладених на нерухоме майно і визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконю.

Відповідачем у даному спорі ОСОБА_1 визначила – ПАТ «Укрінбанк», що свідчить про те, що на думку позивача на даний час саме вказана юридична особа порушує, не визнає або оспорює її права.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується те, що станом на день розгляду справи ПАТ «Укрінбанк» не є іпотекодержателем спірного майна та відповідно стороною виконавчого провадження.

Враховуючи встановлені судом обставини та наявні в матеріалах справи докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позивачем не було доведено те, що на даний час її права були порушені саме ПАТ «Укрінбанк». У зв'язку із цим, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту, визнання недійсним договору іпотеки задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст.10, 12, 81, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_12 Анатоліївни до ПАТ «Укрінбанк» про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту, визнання недійсним договору іпотеки – залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                        Д.Д.Андрієць