Справа № 1 – 5,

                                                                                                                                                       2010 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    12 січня 2010 року                  Диканський районний суд  Полтавської області в складі:

                        головуючого              -   голови суду ОСОБА_1

                        при секретарі             -                         Бурлига Н.Л.,

                        з участю прокурора   -                        Крамаренко Н.М.,

                        законного представника

                       неповнолітнього підсудного –            ОСОБА_2,

                        захисника                   -                           ОСОБА_3,                        

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька кримінальну справу про  обвинувачення  

              ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та жителя селища ІНФОРМАЦІЯ_2,  українця, громадянина України, маючого неповну середню освіту, неодруженого, учня ІНФОРМАЦІЯ_3, не військовозобов’язаного, не судимого,

               у вчиненні злочину, передбаченого  ст.ст. 15 ч.2, 186 ч. 1  КК України, -

ВСТАНОВИВ:

            Підсудний ОСОБА_4 25 березня 2009 року, близько 21 години, проходячи поблизу кафе «Діалог» в селищі Диканька по вул.. Леніна побачив потерпілого ОСОБА_5, що розмовляв по мобільному телефонові. Керуючись корисливими спонуканнями підсудній ОСОБА_4 намагався відкрито викрасти, належний цьому потерпілому мобільний телефон марки «Nokia N73-1» з вмонтованою картою пам’яті ємністю 2 Гб., та стартовим пакетом «МТС» загальною вартістю 1822 грн. 50 коп., вихопивши його із рук цього потерпілого та втікаючи із місця злочину, але не довів свої злочинні дії до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як не мав можливості розпорядитися викраденим на свій розсуд, в зв’язку з тим, що відразу після викрадення був переслідуваний та затриманий  потерпілим.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що дійсно  25 березня 2009 року у вечірній час, він ішов додому поблизу кафе «Діалог» що по вул.. Леніна в селищі Диканька, де побачив хлопця, що розмовляв по мобільному телефоні. Вирішивши заволодіти даним телефоном, він підійшов до хлопця зі спини та вихопив телефон із рук і став тікати в напрямку автостанції, але потерпілий за ним погнався і невдовзі наздогнав, а викрадений ним телефон забрав. У вчиненому злочині розкаюється.

        Так як підсудний  ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину визнав повністю, як він, так і законний представник неповнолітнього підсудного в суді пояснили, що в них немає сумнівів у достовірності зібраних доказів по справі органами досудового слідства, то після роз’яснення їм положень та наслідків ст. 299 КПК України судове слідство по справі було обмежене допитом підсудного, його законного представника та дослідженням матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного.

            Кваліфікація злочинних дій підсудного ОСОБА_4 за ст.ст. 15 ч.2, 186 ч. 1 КК України як  закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна, є вірною, так як підсудний ОСОБА_4 25 березня 2009 року близько 21 години, поблизу кафе «Діалог», що по вул.. Леніна в селищі Диканька ,  з корисливих спонукань, намагався  відкрито викрасти у потерпілого ОСОБА_5 належний цьому потерпілому мобільний телефон марки «Nokia N73-1» з вмонтованою картою пам’яті ємністю 2 Гб., та стартовим пакетом «МТС» загальною вартістю 1822 грн. 50 коп., вихопивши вказаний телефон із рук потерпілого та втікаючи з ним з місця злочину, але не довів свої злочинні дії до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як не мав можливості розпорядитися викраденим на свій розсуд, в зв’язку з тим, що відразу після викрадення був переслідуваний та затриманий  потерпілим.

              Призначаючи покарання підсудному, суд враховує тяжкість вчиненого злочину,  дані про особу підсудного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

                  Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного, суд враховує неповнолітній вік та каяття підсудного, відсутність тяжких наслідків вчиненого та відшкодування завданих збитків в повному обсязі та те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності.

              Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд по справі не вбачає.

    Визначаючи покарання неповнолітньому підсудному, суд враховує всі вище вказані пом’якшуючі вину підсудного обставини, його неповнолітній вік та те, що він згідно медичного висновку є непрацездатним, а тому, суд вважає за необхідне обрати неповнолітньому підсудному покарання у виді позбавлення волі на певний строк та застосувати до неповнолітнього підсудного ст. ст. 75, 104 КК України, звільнивши його від покарання з випробуванням та встановити йому обмеження, передбачені ст. 76 КК України.

        Таке покарання на думку суду, буде необхідне і достатнє для виправлення і соціальної реабілітації неповнолітнього підсудного – ОСОБА_4, а також попереджатиме і запобігатиме вчиненню підсудним нових злочинів і в повній мірі відповідатиме меті покарання.

      Долю речового доказу по кримінальній справі вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323,324, 445,446 КПК України, суд, -  

                                                      З А С У Д И В :  

             ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.1 КК України  та за цією статтею призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі .

    На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4  від покарання з випробування, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

    На підставі ст. 76 п.п. 3, 4 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_4 в період іспитового строку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

    Запобіжний захід засудженому – ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

             Речовий доказ по кримінальній справі відповідно до вимог ст. 81 КПК України, а саме: мобільний телефон марки «Nokia N73-1», який  знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5, залишити останньому як його власність.

     В ирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд.

              Головуючий: