ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р.                                                                           Справа № 917/1/16  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В. , суддя Тарасова І. В.;

за участі секретаря судового засідання   Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лозівський молочний завод” (вх.№1708П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 у справі №917/1/16 (суддя Гетя Н.Г., повний текст складено 30.07.2018) за результатами розгляду заяви ТОВ “Лозівський молочний завод” про відстрочку рішення суду від 22.11.2016 у справі №917/1/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Приват-Агро2”, с.Шевченко, Дніпропетровська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лозівський молочний завод”, м.Гадяч, Полтавська обл.,

про стягнення 1357277,85 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 у даній справі у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лозівський молочний завод” про відстрочку виконання рішення суду від 22.11.2016 у справі №917/1/16 відмовлено.

Відповідач з ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 у справі №917/1/16 та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ “Лозівський молочний завод” про відстрочку виконання рішення у справі №917/1/16 задовольнити та відстрочити виконання вказаного рішення на 12 місяців.

Свою скаргу апелянт обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд допустив формальний підхід до розгляду справи, не у повній мірі дослідив та не надав належну правову оцінку всім обставинам справи та доказам, без достатніх підстав та дослідження усіх належних матеріалів відмовив у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення. Зокрема, на думку апелянта, поза увагою господарського суду залишилось те, що через дію об’єктивних та незалежних від заявника причин (втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в нашій державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок, значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію) опинилось у вкрай скрутному матеріальному становищі і не може забезпечити одномоментне, без оголошення банкрутства, виконання рішення суду через фактичне блокування господарської діяльності товариства накладеними органами виконавчої службами арештами на кошти та майно. На підтвердження збитковості та скрутного фінансового становища ТОВ «Лозівський молочний завод» надано до суду усі відповідні фінансові та бухгалтерські документи, висновок аудиту. Апелянт також зазначає, що  посилання на укладення договорів поставки із ТОВ «ІР-Агроторг» та ТОВ «Транзитекспо» свідчить про вчинення товариством дій, спрямованих на виконання рішення суду у даній справі. В обґрунтування того, що коштів, які можуть надійти за товар за договорами поставки буде достатньо для виконання рішення у даній справі ТОВ «Лозівський молочний завод» було надано до суду Техніко-економічне обґрунтування операційної діяльності товариства. Крім того, товариством були надані суду докази відсутності майна, на яке б можливо було б звернути стягнення, чи яке можна було б реалізувати з метою виконання рішення суду. Вважає, що господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду у даній справі, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, прийняття необґрунтованого та незаконного рішення у зв’язку з неповним з’ясуванням усіх обставин справи. Також, апелянт не погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що відповідно до частини 5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.09.2018.

У судовому засіданні 18.09.2018 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 та задовольнити заяву про надання відстрочки виконання рішення на 12 місяців.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2018, яку позивач отримав 25.08.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши пояснення апелянта, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, а також, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, установила таке.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.11.2016 у справі №917/186/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017, стягнуто з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь ТОВ "Приват-Агро 2" 881977,85  грн.  основного боргу та 13229,66 грн витрат по сплаті судового збору.

30.01.2017 на виконання вказаних рішення господарського суду Полтавської області та постанови Харківського апеляційного господарського суду господарським судом видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.07.2017 заяву ТОВ "Лозівський молочний завод" про надання відстрочки виконання рішення суду від 22.11.2016 задоволено частково, відстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2016 у справі №917/1/16 на 12 місяців.

Харківським апеляційним господарським судом 11.09.2017 ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2017 у справі №917/1/16 скасовано.

05.12.2017 Вищим господарським судом України постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі №917/1/16 скасовано, ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2017 про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2016 у справі №917/1/16 залишено у силі.

У липні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" звернулось до господарського суду Полтавської області із заявою про відстрочку виконання рішення суду від  22.11.2016 на 12 місяців з моменту винесення ухвали, посилаючись на те, що ТОВ “Лозівський молочний завод” через дію об'єктивних та незалежних від заявника причини (торгове ембарго Російської Федерації та заборона транзиту, що призвело до втрати основного ринку збуту товарів Товариства; збільшення порушень платіжної дисципліни боржниками товариства; соціальні та економічні потрясіння в нашій державі; збільшенням вартості палива та енергоносіїв; зменшення платоспроможності населення і, як наслідок, значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію та ін.) опинилось у вкрай скрутному матеріальному становищі та не може забезпечити одномоментне, без оголошення банкрутства, виконання рішення суду. На підтвердження вчинення дій, спрямованих на отримання коштів, достатніх для виконання рішення суду, ТОВ “Лозівський молочний завод” надано до суду копії контрактів, у додаткових угодах до яких були передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок. Але вказані контракти не були виконані з огляду на те, що Компанію CEOLITAS (Республики Латвія) після укладення контракту було ліквідовано, про що на момент укладення контракту заявник не міг знати і передбачити. 28.09.2017 на адресу ТОВ “Лозівський молочний завод” надійшов лист з повідомленням про призупинення діяльності “G.M. Group”. Відділом державної виконавчої служби Лозівського МРУЮ Головного територіального управління юстиції у Харківській області у межах відкритого виконавчого провадження накладено арешти на майно ТОВ “Лозівський молочний завод”, а також на грошові кошти товариства, що знаходяться на банківських рахунках та касі підприємства. Накладені арешти на кошти паралізували господарську діяльність товариства фактично позбавили ТОВ “Лозівський молочний завод” можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), який використовується ТОВ “Лозівський молочний завод” у процесі переробки молочної сировини. Також, через накладені арешти товариство не може виплатити заробітну плату працівникам та сплатити вартість енергоносіїв, у зв'язку з чим ТОВ “Лозівський молочний завод” не може забезпечити реалізацію власної продукції з метою отримання прибутку. Скрутне економічне та фінансове становище ТОВ “Лозівський молочний завод” підтверджує висновком аудиту, проведеного на товаристві 21.05.2018. Згідно з висновком аудиту аудитори прийшли до висновку, що усі показники фінансового стану товариства мають незадовільне значення. Баланс ТОВ Лозівський молочний завод” неліквідний тому, що сума короткострокових зобов'язань перевищує суму оборотних активів, товариство не має чистого оборотного капіталу, про що свідчить від'ємне значення коефіцієнтів фінансової стійкості, який міг би забезпечити погашення поточних зобов'язань та поширення діяльності. Товариство не може своєчасно погасити короткострокову заборгованість за рахунок грошових коштів, у результаті чого виникає постійна потреба у залученні джерел зовнішнього фінансування. Значення коефіцієнту абсолютної ліквідності 0,00 свідчить про те, що товариство повністю втратило платоспроможність власними грошовими коштами. ТОВ “Лозівський молочний завод” знаходиться у залежності від позикового капіталу і не має достатньо ресурсів, які можна використати на погашення поточних зобов'язань, короткострокової заборгованості та розширення своєї діяльності. Заявник вказує на те, що негайне виконання винесених судами рішень про стягнення з товариства коштів призведе до істотного погіршення фінансового стану ТОВ “Лозівський молочний завод”, поставить під загрозу його подальшу фінансово-господарську діяльність, що, у свою чергу, може призвести до неможливості виконання функцій, покладених на ТОВ “Лозівський молочний завод”, та до його повної неплатоспроможності. У зв'язку з тим, що оборотних коштів та платіжних можливостей у товариства недостатньо для погашення короткострокових зобов'язань, товариству загрожує банкрутство. Органами виконавчої служби відкрито низку виконавчих проваджень на загальну суму більше 14 млн.грн, унаслідок чого товариство було включене до Єдиного реєстру боржників. ТОВ “Лозівський молочний завод” зазначає, що товариство протягом III кварталу 2018 - першого кварталу 2019 розраховує на значне поступове покращення свого фінансового становища у зв'язку з укладенням нових контрактів, погодження графіків нових поставок зі своїми контрагентами та відновлення роботи за укладеними раніше угодами, пошуком нових ринків збуту продукції. З метою отримання доходу найближчим часом товариство уклало нові контракти, у додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок. Крім того, з метою відновлення виробничої діяльності ТОВ “Лозівський молочний завод” найближчим часом та виконання укладених контрактів товариством укладено договір про отримання безвідсоткової фінансової допомоги. На загальних зборах учасниками ТОВ “Лозівський молочний завод” прийнято рішення внести додаткові внески до статутного капіталу товариства для відновлення виробництва. Заявник зазначає, що ним вживаються активні дії зі стабілізації роботи підприємства, які можуть сприяти продовженню господарської діяльності та зроблять реальною можливість отримання боргу позивачем, а скрутне фінансове положення ТОВ “Лозівський молочний завод” носить тимчасовий характер.

Відмовляючи у задоволенні заяви боржника про надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі, місцевим господарським судом зазначено, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об’єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Окрім того, господарським судом ураховано, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).

З такими висновками погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об’єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватися інтереси обох сторін, зокрема, їх матеріальний стан.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України  підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Зазначені положення процесуального закону унеможливлюють задоволення судом заяви ТОВ “Лозівський молочний завод” про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2016 у даній справі, з огляду на те, що з відповідною заявою боржник звернувся після спливу одного року з дня ухвалення такого рішення.

Колегія суддів зазначає, що задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.07.2017 не призвело до виконання рішення у даній справі протягом майже двох років, за які у державі виникли відповідні інфляційні процеси, що є наслідком наявності у позивача (стягувача) відповідних матеріальних втрат.

У ході судового розгляду справи було з’ясовано, що договір поставки №2305 від 23.05.2018, укладений між ТОВ «Лозівський молочний завод» та ТОВ «ІР-Агроторг», та договір поставки №3004 від 30.04.2018, укладений між ТОВ «Лозівський молочний завод» та ПП «Транзитекспо», не виконані. Як стверджує апелянт, дані договори свідчать про можливість отримання коштів на майбутнє. Докази виконання цих договорів у матеріалах справи відсутні.  

Посилання заявника на те, що загальними зборами учасників ТОВ «Лозівський молочний завод» від 04.06.2018, оформленими протоколом №б/н, учасниками товариства вирішено протягом шести місяців внести додаткові внески до статутного капіталу товариства у розмірах, пропорційних наявним внескам товариства на загальну суму 1000000,00 грн для відновлення виробництва ТОВ «Лозівський молочний завод», не підтверджуються матеріалами справи, оскільки не містять доказів внесення вказаних коштів. Також, відсутні у справі і докази виконання договору №б/н про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 14.05.2018, про що у судовому засіданні не заперечувала і представник заявника.

Колегія суддів вважає, що доводи, які покладені в основу заяви про надання відстрочки, не свідчать про виключні обставини, які сталися у боржника, наведені у заяві обставини є наслідком здійснення ним господарської діяльності, та не є обставинами непереборної сили.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням Акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судових захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Пунктом 1 статті 6 §1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) передбачено, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейським Судом зазначено, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 ст.6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Відповідно до статті 42 та абз.5 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Колегія суддів зазначає, що фактично обставини, на які заявник (апелянт) посилається у своїй заяві та апеляційній скарзі, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Незадовільний фінансовий стан боржника та криза у державі не є підставою для розстрочення/відстрочення виконання рішення, адже, сторони перебувають у рівних економічних умовах, оскільки тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

У справі "Войтенко проти України" (заява N18966/02) від 29.06.2004 Європейський Суд нагадав свою практику про те, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N1.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції порушив процесуальні права ТОВ «Лозівський молочний завод» щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом колегія суддів зазначає, що представник відповідача був присутнім у судовому засіданні 24.07.2018, отже, у ході розгляду даної справи господарським судом Полтавської області у відповідності до пункту 4 частини 5   ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом      у межах строку, встановленого частиною 2   ст.331 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як свідчать матеріали справи, судом вже надавалася заявнику відстрочка виконання рішення на 12 місяців, однак товариство не погасило заборгованість до встановленого судом строку.

З огляду на викладене, господарський суд Полтавської області правомірно відмовив у задоволенні заяви боржника про надання відстрочки виконання рішення у даній справі на 12 місяців.

Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження у матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.269, 270, пунктом 1 ст.275, ст.276, ст.282, 331 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лозівський молочний завод” залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 у справі №917/1/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.09.2018.

Головуючий суддя                                                                    О.А.Пуль

Суддя                                                                                           В.В.Лакіза

Суддя                                                                                           І.В.Тарасова