Справа № 2а-12/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      11 січня   2010 року        Слов`яносербський районний суд в складі:

      головуючого  судді                                      Скворцової  В.Г..

      при секретарі                                                Протасовій  О.В.,    

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Слов`яносербськ адміністративну справу за адміністративним позовом представника  за довіреністю   ОСОБА_1 в інтересах  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в  Слов ` яносербському районі   Луганської області про визнання дій щодо нарахування та виплаті пенсії неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

       17  листопада    2009 року  представник   за довіреністю   ОСОБА_1 звернувся  до суду    в інтересах  ОСОБА_2 з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі Луганської області, посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_2  з 05.06.1963 року   знаходилась  в зареєстрованому  шлюбі з ОСОБА_3, 08.-9.2005 року   вона  має  статус   вдови  учасника  ліквідацій  наслідків аварії на ЧАЕС, 1   -ї категорії, смерть якого пов’язана з виконанням  обов’язків по  ліквідації наслідків  аварії на ЧАЕС, померлого  27 травня   2005 року, що підтверджується   свідоцтвом  про смерть серії 1-ЕД за № 216823 від  4.09.2009 року, довідкою   обласної МСЕК  №1   від 08.08.2005 року зв’язок  смерті з ліквідацією  наслідків аварії на ЧАЕС.

      Призначення пенсії позивачці у зв’язку   з втратою годувальника  було проведено  відповідачем на підставі  Закону  України  „ Про статус і соціальний   захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  та документів пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_3, який  отримував  пенсію  як інвалід     1 групи від захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно зі ст. 37 Закону  України   „Про   загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування”  пенсія  у  зв’язку з утратою  годувальника призначається  у розмірі, на  одного непрацездатного  члена  сім’ї  -  у розмірі 50%.   Згідно  ч.1 ст.   52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячна  компенсація  в разі  втрати   годувальника   призначається  на кожного непрацездатного  члена  сім’ї, який  був  на його утриманні , у розмірі 50%  мінімальної  пенсії за віком  незалежно від   пенсії, передбаченої  законодавством України.

         Згідно ст. 15 Закону  України  „Про статус  ветеранів війни, гарантії  їх   соціального захисту „Членам  сім’ї, зазначеним  у пункті  1 ст. 10  цього Закону, а також дружинам ( чоловікам)  померлих інвалідів  Великої Вітчизняної   війни , які не одружилися  вдруге, пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання  чи державна  соціальна   допомога, що   виплачується  замість пенсії, підвищується  на 25 % прожиткового мінімуму, для осіб які  втратили працездатність.

        Згідно  повідомлення  відповідача  на 1.09.2009 року  позивачка отримує пенсію  по  утраті годувальника в розмірі 807,12 грн, з надбавкою, щомісячної компенсації за  втрату  годувальника  у розмірі 49,80 грн,  яке  суперечить положенням  ст. 52 Закону  України  „ Про статус і соціальний   захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинно  виплачуватися  50%   прожиткового мінімуму.

       Просить  суд  визнати  дії відповідача неправомірними,  відносно неналежного  нарахування та виплати позивачки пенсії по утраті годувальника,   як це встановлено ст. 52,67 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  та зобов’язати   відповідача , починаючи з 01.10.2009 року   виповнити  перерахунок, встановити нарахування і виплату   позивачки ОСОБА_2  державної пенсії по утраті  годувальника згідно ст. ст. 52,67  Закону  України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 10, 15 Закону  України „Про статус  ветеранів  війни,  гарантії їх   соціального  захисту, з урахуванням    мінімального розміру  пенсії за віком, який  згідно  ст. ст.  28, 42  Закону  України „Про   загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування” встановлюється   в розмірі  прожиткового мінімуму  для осіб,  втративших працездатність .

В судове засідання представник позивача не з’явився, просив суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з’явився, просив суд розглянути справу за відсутності представника, у своїх запереченнях посилається на наступне. Станом на  1.12.2009 року   позивачка  отримує  пенсію за віком, із заявою про  переведення її на інший  вид  пенсії, а саме втрати годувальника вона  до відповідача  не  зверталася, тому  її  вимога у позовній  заяві, щодо призначення та нарахування  їй пенсії по втраті   годувальника є не правомірною.

Також на підставі заяви  від  13.08.2009 року  позивачці була  встановлена щомісячна  компенсація  за втрату  годувальника внаслідок  Чорнобильської   катастрофи відповідно до Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка  призначається  на кожного непрацездатного  члена сім’ї, який  був  на його  утриманні, не може  бути  нижчою  від  10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які  втратили  працездатність. На даний  час  це  48,90 грн.

Що ж до вимоги  позивачки  здійснити перерахунок пенсії  відповідно до Закону України „Про статус  ветеранів  війни,  гарантії їх,   соціального  захисту” повідомляють, що  померлий  чоловік позивачки не отримував посвідчення  учасника  війни та не отримував  відповідну  надбавку, тому не  має правових  підстав здійснювати перерахунок, просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка, згідно свідоцтва  про шлюб була  в зареєстрованому   шлюбі  з ОСОБА_3. Відповідно до довідки   Луганської державної адміністрації   від  08.09.2005 року   вона є дружиною померлого чоловіка постраждалого  внаслідок  Чорнобильської катастрофи,  смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою.

Позивачка  отримує  пенсію  за віком.

Відповідно  до ст. 52 Закону  України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  , щомісячна  компенсація  в разі  втрати годувальника призначається  на кожного  непрацездатного  члена сім’ї, який  був  на його утриманні, в розмірі  50% мінімальної пенсії за віком   незалежно   від пенсії, передбаченої законодавством України.  Право на отримання   компенсації  в разі  втрати  годувальника  внаслідок  Чорнобильської   катастрофи мають   непрацездатні   члени  сім’ї годувальника, які   були на його утриманні.

 Згідно до частини  першої статті 46 Конституції України громадяни мають   право на соціальний  захист, що включає право  на забезпечення  їх  у разі  повної,   часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних  від них  обставин, а також  у старості та інших випадках, передбачених  законом.

           Нормами  ст. 54  Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  визначені   підстави та умови   призначення  державних пенсій  особам, віднесеним  до категорії 1 та  у зв’язку з втратою  годувальника. Зазначені норми   розповсюджуються   на позивача як відносно  до категорії 1.    

     Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За чинним  законодавством розмір  мінімальної  пенсії за віком визначається   лише за правилами, передбаченими  частиною першою статті  28 Закону України  „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, інших нормативно-правових   актів, які б визначали   цей  розмір  або встановлював інший  розмір, немає.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.

 Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум на 2009 рік встановлюється в розмірах, які діяли на грудень 2008 року, тобто – 498 грн.  

Законом  України  „Про встановлення  прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” та      Законом  України „Про внесення  змін до Закону  України „Про Державний  бюджет України на  2009 рік, установити прожитковий  мінімум  осіб, які втратили  працездатність  з 1 листопада 2009 року   - 573 грн.  

            Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема статтями 50, 54 вказаного Закону передбачається, що з 01.01.2008 року особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам 3 групи - у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 3 групі інвалідності – 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ч. 3 ст. 54 Закону).

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначається  на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може  коригуватися  іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини  третьої статті 67 Закону  України № 796-ХП, яка набрала чинності  31 жовтня  2006 року, у разі  збільшення  розміру  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії,  визначений  відповідно до статті 54  цього  Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  здоров’ю, особам, віднесеним  до 1,2,3,4 категорій, та розмір  щомісячної компенсації  сім’ям за втрату  годувальника внаслідок  Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії  здійснюється з дня  встановлення  нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку   пенсії є встановлення  розміру   прожиткового мінімуму.

Оскільки   позивачеві   право на щомісячну  компенсацію  в разі  втрати годувальника внаслідок  Чорнобильської катастрофи  призначається   виходячи   із  мінімальної заробітної пенсії за віком, яка встановлюється   в розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, то в разі  збільшення  розміру  цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись  виходячи з нового розміру   мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ст. ст. 147, 152 Конституції України єдиним органом  конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний суд України, рішення якого набирають чинності з дня його ухвалення.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 16 липня 2008 року №654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” спростовується також приписами пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати встановлюють більші соціальні гарантії для позивача, тому відповідно  до вимог ст. 92 Конституції України, суд не приймає до уваги розмір пенсії, встановлений п. п. 4, 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

У відповідності зі ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV у разі виникнення права на підвищення пенсії її перерахунок проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії. 16.10.2009 року за № 813/02-32б  відповідачем  була  надана  відповідь, що підстав для виплати компенсації не має. Тому відповідач має провести такий перерахунок пенсії з 01.10.2009 року.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачеві неправомірними, а також зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі здійснити перерахунок та виплату позивачеві  щомісячної компенсації в разі  втрати  годувальника – 50   відсотків  мінімальної пенсії за віком, незалежно  від пенсії, передбаченої законодавством України. В задоволені решти вимог адміністративного позову  відмовити.  

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 52, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. ст. 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

            Позовні вимоги  ОСОБА_2 задовольнити  частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі Луганської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії  ОСОБА_2 неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі Луганської області  здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві ОСОБА_2   щомісячної компенсації в разі  втрати  годувальника – 50   відсотків  мінімальної пенсії за віком, незалежно  від пенсії, передбаченої законодавством України з 1.10.2009 року, з урахуванням  виплачених сум. В задоволені решти вимог адміністративного позову  відмовити.  

 Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Суддя                                                                                          В.Г.  Скворцова