Справа № 2-а-67/10                                                                                                                

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      11 січня 2010 року        Слов`яносербський районний суд в складі:

      головуючого  судді                                      Скворцової В.Г.

      при секретарі                                                Протасовій О.В.,    

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Слов`яносербськ адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України   в Слов’яносербському районі про  поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного  суду  та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

               10 грудня 2009 року позивачка  звернулася з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі  Луганської області,  посилаючись на ту обставину, що вона має правовий статус дитини війни. Відповідачем їй не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в  2008-2009   у повному розмірі. На звернення до відповідача про перерахунок пенсії позивачка отримала письмову відмову. Просить визнати відмову відповідача в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії, як дитині війни, неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату їй доплати до пенсії у вигляді підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком, за  2008-2009 рік в сумі   4454 грн. 40 коп.  відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, та рішення Конституційного Суду України від 22 травня  2008 року № 10-рп/ 8 /2008. Також,  відповідно  до ст. 99, 100 КАС  України для звернення до адміністративного суду за захистом  прав, свобод та інтересів особи встановлюється  річний  строк,  який  обчислюється  із дня, коли особа дізналася, або повинна  була   дізнатися  про порушення  прав, свобод чи інтересів.  Законні права позивачки  були обмежені   шляхом  прийняття окремих неконституційних  положень  нормативно-правових актів  вищої сили, крім  того,  про належні   позивачки  як дитини війни  виплати повідомлено не було, тому про факт порушення  її прав   стало відомо лише  після  висвітлення  зазначених подій у пресі у зв’язку  з ухваленням   відповідного рішення Конституційним  Судом  України. Просить відновити  пропущений  строк для звернення  до суду  за захистом порушених прав, свобод  та інтересів.

               Позивачка  просила розглянути  справу  за  її відсутності.  

               Представник відповідача направив до суду  заяву про розгляд справи за  його відсутності, та надав  заперечення  на адміністративний позов,  з позовом не згоден. Вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Крім того, відповідно до ст. 6  Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове   утримання чи державна соціальна  допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищується на  30%  мінімальної пенсії за віком. Вважає, що дана норма  закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному  порядку здійснюється  призначення і виплата підвищення пенсії.  До того ж  ст.. 7 ЗУ „ Про соціальний захист   дітей війни”, передбачено, що   фінансове  забезпечення  державних соціальних  гарантій, передбачених   цим Законом, здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України, який приймається  Верховною Радою України. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  передбачено  що до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії,  виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.  Крім того, законодавством України не передбачено поняття „мінімальна пенсія за віком” для розрахункової величини підвищення пенсії згідно ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Визначення мінімальної пенсії за віком надано лише ст.. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому ч.3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.  

            Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

           Судом встановлено, що позивачка має правовий статус дитини війни, що підтверджується  посвідченням Управління праці та соціального захисту населення.

           Вона звернулася до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі Луганської області з заявою про перерахунок доплати до отримуваної нею пенсії за віком, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

             03 грудня  2009 року відповідачем було повністю відмовлено позивачці в перерахунку та виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» застосовуються виключно для визначення розміру пенсій, призначених за цим законом, а в 2008 році позивачці виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у відповідності до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

              Суд вважає, що така відмова частково не відповідає вимогам закону.

              Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, який  набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни розмір пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію ст. 6  Закону України  від 18.11.2004 року № 2195-1У „Про соціальний  захист дітей  війни”зупинено на  2006 рік згідно  із  Законом України від  20.12.2005 року № 3235-1У «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а  Законом України  від 19.01.2006 року  № 3367-1У, яким було внесено зміни до Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  та було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6  Закону „Про соціальний  захист дітей  війни” запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

              Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

              Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, після внесення змін до ст.. 6 цього Закону передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

                Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України і тим самим відновлено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. У відповідності зі ст..99 КАС України позивачка повинна була звернутися до суду протягом року з  дня, коли дізналася  про порушення свого права. Суд вважає, що позивачка дізналася або повинна була дізнатися  про порушення свого права з моменту винесення рішення Конституційним Судом. Позивачка звернулася до суду з позовом 10 грудня 2009 року, тому  її позовні вимоги підлягають задоволенню в межах річного строку, тобто за період з 10.12.2008 року по 31.12.2008 року.

             Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

       Таким чином, суд вважає, що відповідач мав нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком за період з 10.12.2008 року по 31.12.2008 року. Фактично ж виплата здійснювалася в розмірі 10% прожиткового мінімуму, або мінімальної пенсії за віком.

             Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі  Луганської області в нарахуванні та виплаті позивачці підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком за  період з 10.12.2008 року по 31.12.2008 року та вважає, що необхідно зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в  Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 10.12.2008 року по 31.12.2008 рік з зарахуванням виплачених сум..

             Суд вважає, що  позиція    Управління  Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області щодо виплати  позивачці  підвищення  до пенсії  як дитині війни,  є неправомірною, оскільки   ґрунтується  виключно на постанові Кабінету Міністрів України, а   закон має  вищу  юридичну  силу. Закон України «Про соціальний захист дітей війни» встановлює більші соціальні гарантії для позивачки, тому відповідно  до вимог ст. 92 Конституції України, суд не приймає до уваги розмір підвищення до пенсії, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

            Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

   Вимоги  позивачки стосовно зобов’язання відповідача доплатити їй підвищення за 2009 рік не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 71 Закону України від 26.12.2008, № 835-УІ "Про Державний бюджет України на 2009 рік". Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Частиною 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.  

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, п.1 ч.З ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 71 Закону України від 26.12.2008, № 835-УІ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", до теперішнього часу не визнані не конституційними, тому у 2009 році позивачу слід робити виплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, №.530.

             Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу  адміністративного судочинства України, у разі не відповідності  нормативно-правового  акта Конституції  України, закони України, міжнародному  договору, згода на обов'язковість  якого надана Верховною  Радою України, або іншому  правовому акту  суд застосовує  правовий  акт, що  має вищу  юридичну силу.  

              Керуючись ст..6 Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни”, ст. ст. 2, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

               Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

               Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі  Луганської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 10.12.2008 року по 31.12.2008 року.

              Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в  Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 10.12.2008 року по 31.12.2008 року  з зарахуванням виплачених сум.

              У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю та пропуском строку звернення до суду.

              Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

              Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя       підпис                  ОСОБА_2

З оригіналом згідно

Суддя                                     Скворцова  В.Г.