Справа № 2-а-22/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 січня 2010 року   Слов'яносербський  районний  суд  Луганської області

в  складі: головуючого судді                                      Кобзій Т.І.,

при секретарі                                                                Мінка Н.О.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Слов'яносербському  районі  Луганської області про оскарження дій   суб'єкта   владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада  2009 року  позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення в Слов'яносербському  районі  Луганської області, посилаючись на ту обставину, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи від захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", йому щорічно повинна виплачуватися допомога на оздоровлення як інваліду 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Проте, в  2009 році належна йому грошова допомога ще не  виплачена,  згідно відповіді  відповідача тільки  нараховано   до  виплати   - 90 грн..

Посилаючись на порушення його законних прав, позивач просить суд визнати дії відповідача по виплаті допомоги на оздоровлення неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити  виплату допомоги на оздоровлення  за 2009 рік  в розмірі   4  мінімальних  заробітних плат.  

Просив суд  розглянути справу за його  відсутності.

Представник відповідача  - Управління праці та соціального захисту населення у Слов'яносербському  районі  Луганської області,  у судове засідання не з'явився, але   надав заперечення проти позову, у яких посилається на те, що  Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що роз'яснення застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 562  від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3 групи  - 90 грн..  УПСЗН у Слов'яносербському  районі  Луганської області виплачує допомогу на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірах встановлених постановою. Вважають, що виплати, пов'язані з компенсацією на оздоровлення  проведені законно і обґрунтовано. У зв'язку з  чим просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач позивач  ОСОБА_1 належить до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченнями  серії А № 059846 від 10 липня 1997 року, є інвалідом 3 групою і, внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до   довідки облМСЕК серії МСЕ   № 0016028  ОСОБА_1 є інвалідом  3 групи безстроково.

Судом встановлено, що відповідач нарахував позивачу грошову допомоги на оздоровлення  як ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 2009 році в сумі 90 грн..

      В листі Управління праці та соціального захисту населення  Слов”яносербського району  Луганської області за № 3730 від 16.11.2009 року зазначено, що виплати проводяться у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України. та  № 562  і за  2009 рік  вищевказана  допомога  призначена у розмірі  90 грн.  та  буде   виплачена по мірі  надходження   коштів.

Суд вважає, що дії відповідача по виплаті  позивачу допомоги на оздоровлення  не відповідають закону.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам  3 групи – чотири  мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. В зв"язку з чим,  суд вважає  посилання  відповідача  на Постанову Кабінету Міністрів України № 562  від 12.07.2005 року про компенсаційні виплати особам, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи  необґрунтованими,  оскільки норми спеціального закону "Про  статус та соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  передбачають виплати у розмірі кратному  мінімальній заробітній платі, встановленій  Законом  на час здійснення виплат. Всупереч нормам  спеціального закону, Постановою Кабінету Міністрів України встановлені  конкретні  розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Отже, в 2009 році  позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалід 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  визначається на момент виплати.

Відповідно  до ст. 55  Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України на 2009 рік” та про внесення   змін до деяких  законодавчих   актів  України розмір мінімальної  заробітної плати  складає  з 1 квітня 2009 року – 625 грн.,  з 1 липня  2009 року -  630 грн.,  з 1 жовтня  2009 року  650 грн., з    1 листопада 2009 року -  744 грн..

    При  призначенні щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України №  562 від 12.07.2005 року, якою розмір такої допомоги встановлений - 90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 212.07.2005 року  "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати дії управління праці та соціального захисту населення   Слов'яносербського району Луганської області щодо нарахування та виплати позивачеві суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік неправомірними, зобов'язати управління праці та соціального захисту населення  Слов'яносербського  району Луганської області перерахувати та виплатити позивачеві суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4  мінімальних заробітних плат за  2009 рік з урахуванням здійснених виплат.

    Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94,99,100, 122 ч.3, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'яносербського  району    Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії -  задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення  Слов'яносербського району  Луганської області щодо нарахування ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік  у розмірі, меншому за встановлений ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", неправомірними.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Слов'яносербського  району Луганської області перерахувати та виплатити  ОСОБА_1   суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановленої на момент виплати.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

                 Суддя                                                                                     Кобзій Т.І.