АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2490                                          Головуючий у 1й інстанції - Уханенко С.А.

Категорія-41                                                 Доповідач- Болтунова Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2006 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О. суддів - Болтунової Л.М., Лаченкової О.В. при секретарі - Шило С.Ю. з участю адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апе­ляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третіх осіб виконавчий комітет Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська, ОСОБА_5 про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно, -

встановила:

У грудні 2003 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду і просив ухвалити рішення , яким розділити домоволодіння АДРЕСА_1 та виділити йому в натурі 1/2 частину.

Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_2 посилався на те, що згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом, як йому, так і відповідачу належить по 1/2 частині спірного домо­володіння. Оскільки між ними виникають конфлікти стосовно порядку користування та володіння будинком, а також він вважає, що ОСОБА_3 використовує частину будинку, яка набагато біль­ше перевищує його частку, просив його позов задовольнити та провести розподіл домоволодіння по другому варіанту судово-технічної експертизи.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково та наполягав на розподілу домоволодіння згідно третього варіанту, а також сумісно з ОСОБА_4 подали зустрічну позовну заяву, в якій просили визнати за ними права власності на самовільно збудовані ними на земельній ділянці спірного домоволодіння будівлі та споруди, а саме гараж, літню кухню, стіни сараю та туалет. ОСОБА_2 зустрічний позов визнав.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року проведен розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі та виділе­но ОСОБА_2 у зазначеному будинку під літерою „А-1" : приміщення 1-3 ( жила кімната) пло­щею 8,6 кв.м., приміщення 2-2 ( жила кімната) площею 8,4 кв.м., приміщення 2-3 ( жила кімната) площею 11,5 кв.м., у житлових сінях під літерою „а-1-1" : приміщення 2-1 ( кухня) площею 6,3 , а та­кож будівлі та споруди: під літерою „а" - ганок, під літерою „В" - сарай, під літерою „Е" - літній душ, під літерою „Ж" - вбиральню, 1\2 огорожі „№1-19", ,,№5"- ворота, 1\2 огорожі під літерою „№2-4", „6-9", 1\2 водоколонки „№11, 1\2 мощення 1.

ОСОБА_3 виділено у житловому будинку під літерою „А-1": приміщення 1-4 ( жила кімната) площею 8,4 кв.м., приміщення 1-5 ( жила кімната) площею 15,6 кв.м., приміщення 1-6 ( при­хожа) площею 8,8 кв.м., у житлових сінях під літерою „а-о-1": приміщення 1-1 ( коридор) площею 3,9 кв.м., приміщення 1-2 (санвузол) площею 2,9 кв.м., у житлових сінях під літерою „ а-2-1": приміщення 1-7 ( кухня) площею 6,6 кв.м., а також будівлі та споруди: під літерою „а-4"- ґанок, під літерою „Р" -вбиральню, під літерою „С- душову, під літерою „Т" - навіс, 1\2 огорожі „№1-9", під літерою „№ 10"- зливову яма,„№ 1" - ворота, 1\2 огорожі ,,№2-4", "6-9", 1\2 водоколонки ,,№ 11", 1\2

На ОСОБА_3 покладені зобов"язання провести переобладнання, а саме демонтувати дверний блок між приміщеннями 1-3 та 1-6 і закласти його цеглою. ОСОБА_2 зобов"язаний розібрати цег­лину кладку раніше закладеного дверного блоку між приміщеннями 1-3 та 2-2.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 2911,36 грн. в рахунок грошової компе­нсації різниці вартостей виділеної в натурі та ідеальної часток останнього в домоволодінні по АДРЕСА_1. За ОСОБА_3 визнано право власності на самовільно збудо­вані будівлі: гараж „Н" площею 22,3 кв.м., літню кухню „О" площею 11,7 кв.м., туалет „Р" площею 1,4 кв.м.

Крім того, за ОСОБА_3 визнано право власності на 65\100 частин домоволодіння, а за ОСОБА_2 право власності на 35\100 частин на домоволодіння № АДРЕСА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на самовільно збудовані стіни сараю „П та туалет „Р" відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про розподіл домоволодіння згідно другого варіанту висновку будівельно-технічної експертизи, вва­жаючи, що судом неповно з"ясовані обставини по справі, а також не було прийнято до уваги, що експертиза була проведена у 2004 році, а тому на час ухвалення рішення 2006 рік ціни значно підви­щилися.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з"явилися, пе­ревіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи з ОСОБА_3 у рахунок гро-шової компенсації різницю вартостей виділеної в натурі та ідеальної частки позивача в розмірі 2911,36 грн., суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що в разі відсутності угоди між сторонами з даного питання, суд повинен виходити з дійсної її вартості на час розгляду справи.

Між тим, висновки № НОМЕР_1 судової будівельно-технічної експертизи були зроблені 16 серпня 2004 року, тоді як рішення суду ухвалене 27 лютого 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 7 червня 2004 року до суду звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позовом, в якому просили визнати за ними права власності на самовільно збудовані ними на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 будівлі та спо­руди, однак постановляючи рішення районний суд визнав право власності на гараж „Н", літню кухню „О" та туалет"Р" тільки за ОСОБА_3, а в частині вимог ОСОБА_4 ніякого рішення не прийняв.

Крім того, в мотивувальній та резолютивній частинах рішення від 27 лютого 2006 року суд першої інстанції прийшов до висновку як про задоволення так і про відмову в позові ОСОБА_3 про визнання права власності на самовільно збудований туалет „Р".( а.с. 198)

Розглядаючи даний спір та визнаючи за ОСОБА_3 право власності на самовільно збу­довані споруди, суд першої інстанції виходив з положень ст.376 ЦК України та висновку судової бу­дівельно-технічної експертизи від 16.08.2004 року про те, що самовільно збудовані будівлі Н.О.П. відповідають будівельним нормам та правилам.

Але, районний суд не звернув уваги на те, що в зазначених висновках експерт також посила­ється на те, що розташування будівельних матеріалів, їх укладка в конструкції будівель Н,О,П на зе­мельній ділянці від межі з дільницею АДРЕСА_2 на відстані 0,38 м і 0,70 м не відповідає вимогам ( исп.лит.4 равного 1 метру). Дослідженням також встановлена невідповідність вимог ( исп.лит.п.4) будівель на земельній ділянці по вул. Доменній № 51 розташованих від межі зі спірним домоволодінням на відстані біля 0,7 метра. ( а.с.84-86)

Також з матеріалів справи видно, що судом першої інстанції вирішувалося питання щодо уз­годження висновків судової будівельно-технічної експертизи про можливість розподілу будинку АДРЕСА_1 з відповідними службами, однак не було поставлене питання щодо такого узго­дження стосовно самовільно збудованих будівель та споруд.( а.с.119-122)

Із пояснень представника виконкому Кочури С.В., допитаного в судовому засіданні 8 липня 2004 року вбачається, що виконком згоден розглянути заяву ОСОБА_3 про узаконення споруд при наданні документів, але районним судом даним обставинам не була дана належна оцінка.

Помилковим є також висновок суду про те, що необхідність вводу самовільних будівель до експлуатації не може вплинути на визнання права власності за певною особою, оскільки введення споруд до експлуатації є частиною набуття права власності, а не визнання їх за особою.

Колегія суддів вважає, що в цілому висновки в рішенні суду від 27.02.2006 року являються суперечними і виключають одне одне.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушенням матеріального та процесуального права, які є підставою для ска­сування рішення з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 304,307,311,314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бу­ти оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.