АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 1926 Головуючий 1 інстанції Муштат А.М.
Категорія 10 Доповідач Болтунова Л.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О. суддів- Болтунової Л.М., Лаченкової О.В. при секретарі - Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів та перерозподіл частин, -
встановила:
У серпні 2005 року позивачка звернулася в суд з позовом і просила ухвалити рішення, яким збільшити розмір аліментів на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перерозподілити долі аліментів у рівних долях між всіма дітьми, зменшити розмір аліментів на користь ОСОБА_6 з 1\4 частини до 1\5 частини всіх видів заробітку. ( а.с.З)
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року в позові ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення суду, та постанову нового рішення про задоволення її вимог по суті, вважаючи, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з положень ст. 192 Сімейного кодексу України, вважаючи також що остання не є належною позивачкою в справі, а відповідач з позовною заявою про зміну розміру стягнутих аліментів до суду не звертався.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Синельників-ського міського суду від 23.12.1997 року з відповідача були стягнуті аліменти на утриман-ня дочки ОСОБА_6 в розмірі 1\4 частини на користь ОСОБА_3.
З травня 2001 року цим же судом також з ОСОБА_2 стягнені аліменти на дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в розмірі 1\3 частини усіх видів його заробітку до їх повноліття на користь ОСОБА_1( а.с.7)
Як вбачається з свідоцтва, шлюб між сторонами був розірваний 5 листопада 2002 року. ( а.с.6)
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника, а саме ОСОБА_2 або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров"я когось з них.
Між тим, як у позовній заяві, так і в судовому засіданні 20 лютого 2006 року позивачка наполягала на перерозподілу долі стягуючих аліментів, вважаючи, що їх доля повинна бути рівною між її двома дітьми та дитиною ОСОБА_3.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в позові позивачці згідно її позовних вимог від 12 серпня 2005 року.
Таким чином доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими, оскільки вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.304, 307,308,314,315,317,319 ЦПК України колегія суддів,-
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.