У х в а л а

17 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 466/9220/16-ц

провадження № 61-40802 ск 18

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

В с т а н о в и в:

1. У листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, а саме - квартири АДРЕСА_1.

2. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 липня 2017 року позов задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? ідеальну частину спірної квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

3. Постановою апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

4. 17 липня 2018 року ОСОБА_2 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року. Повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складено 03 липня 2018 року.

5. В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_1

7. Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 Верховний Суддійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

9. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

10. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

11. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

12. З матеріалів касаційного провадження та оскаржуваної постанови Львівської області від 25 червня 2018 року вбачається, що спірну квартиру придбано ОСОБА_3 за 25 600 грн, що є ціною позову у даній справі, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762*100=176 200 грн).

13. Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

14. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

15. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

16. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

17. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. Frаnce» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «BruаІla Gomez de la Torre v. Spain» (Брулья Гомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

18. З урахуванням вказаного, оскільки ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

19. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя: В. В. Пророк