Справа № 2-1149/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

12 січня 2010 року                                                                                                      м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючої судді –  Малухіна В.В.,

при секретарі –        Левченко Д.С., Борисової О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про  визнання договіру дарування недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 20.07.2009 р. звернулася до суду з вказаним позовом  мотивуючи свої вимоги тим,  що вона  31.10.2003 р. уклала шлюб із ОСОБА_2 від якого мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. З 2003 року позивачка вселилася та проживає у будинку  що знаходиться за дресою м.Сімферополь вул.Санітарна,40а, у якому її чоловіку на праві власності належала 1/3 частка. Із повідомлення КРП «СМБРТІ» від 01.07.2009 року вона дізналася, що її чоловік ОСОБА_2 17.06.2006 року уклав договір дарування за реєстровим №6837 за яким подарував належну йому 1/3 частку домоволодіння за адресою м.Сімферополь вул.Санітарна,40а, своєї матері ОСОБА_3, вказавши у договорі, що неповнолітніх дітей немає і таким чином вони залишилися без житла. Вважає, що укладання вказаного договору проведено з порушенням чинного законодавства і його належить визнати недійсним.

 У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

 Відповідачи у судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

 ОСОБА_3 пояснила, що позивачка не є стороною у договорі дарування і тому не має права його оспорювати; строк на оскарження договіру дарування – один рік, який пропущено; чоловік позивачки був власником 1/3 частки спірного домоволодіння ще до укладання шлюбу і тому це майно не є спільною власністю подружжя. Вважає посилання позивачки на ст.405 ЦК України безпідставним. Між нею та позивачкою відбуваються  сварки, що робить неможливим їх сумісне проживання у будинку, який належить їй на праві власності. Вона одноособово несе витрати по сплаті комунальних послуг, та власними силами та за власні кошти ремонтує спірний будинок на що витратила майже сорок тисяч гривень. У позивачки є власне житло у Херсонської області а на час розгляду справи її сім`я проживає у її колишнього чоловіка у АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 пояснив, що він уклав договір дарування1/3 частку домоволодіння за адресою м.Сімферополь вул.Санітарна,40а, врахувавши інтереси своїх дітей та дружини. Йому не треба того, що він не заробив власними руками. На час розгляду справи його сім`я проживає у його батька у АДРЕСА_1, він будує будинок у мкр.Каменка, де вони у подальшому будуть проживати. У договорі вказав, що «неповнолітніх дітей немає» не звернувши на це уваги. Вважає, що з моральної точки зору він поступив правільно, подарувавши матері свою частку у будинку. Сумісне проживання разом із ОСОБА_3 на вул.Санітарна,40а, вважає неможливим.

Представник органу опіки та піклування за довіреністю ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила задовольнити. Вважає, що договір дарування укладено з порушенням вимог ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

 Третя особа Приватний нотаріус ОСОБА_7 до суду не прибула, повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

      Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідачив, представник органу опіки та піклування перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку, що вимоги позивача   підлягають задоволенню.    

Судом встановлено що ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2000 р.,  належала 1/3 частка  житлового будинку з надвірними побудовами що знаходиться за адресою м.Сімферополь вул.Санітарна,40а.

31.10.2003 р. ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_1, актовий запис №1385. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4

З 2003 р. ОСОБА_1 вселилася у будинок №40а, по вул.Санітарна у м.Сімферополі, як член родини власника ОСОБА_2, і проживала у вказаному будинку у подальшому разом із дітьми до 19.06.2009 р.

17.06.2006 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір дарування реєстровий №6837 за яким ОСОБА_2 подарував а ОСОБА_3 прийняла у подарунок 1/3 частка  житлового будинку з надвірними побудовами що знаходиться за дресою м.Сімферополь вул.Санітарна,40а. Відповідно до умов вказаного договору, «у відповідності зі ст.405 ЦК України, ст.59 СК України та ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»  ОСОБА_2 заявив, що інтереси всіх членів родини, що мають право користування відчужуваною часткою житлового будинку з надвірними побудовами у випадку її дарування враховані, неповнолітніх дітей немає.» л.с.8

14.05.2009 р. ОСОБА_3 письмово повідомила ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що вони повинні звільнити будинок по Санітарної,40а, для проведення у ньому ремонтних робіт, до 07.06.2009 р.

Після того, як ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом із дітьми звілнили будинок, ОСОБА_3 змінила замки на воротах та вхідних дверях будинку і відмовилася впустити їх до домоволодіння. На час розгляду справи вони тимчасово проживають у ОСОБА_8 на Гайдара,2, кв.41. Іншого житла не мають.

Відповідно ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Відповідно  ст.ст.203 ч.6, 204 ЦК України правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх дітей; правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.( ст.ст.203, 215 ЦК Украиїни ).

З урахуванням викладеного, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, при укладанні договоу купівлі-продажу частки будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приховали факт наявності неповнолітніх дітей, уклали договір який явно суперечити правам та інтересам  малолітніх дітей та порушує вимоги встановлені діючим законодавством, такий правочин належить визнати недійсним.

             Понесені судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК України належить стягнути з відповідачив на користь позивача.

На підставі  ст.ст.203,204,215,220, 657 ЦК України, керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 27,30, 88,169, 209, 212-215, 218  ЦПК України, суд –        

В И Р І Ш И В :      

 Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити .

Визнати недійсним договір дарування 1/3 частки житлового будинку з надвірними побудовами що знаходиться за дресою м.Сімферополь вул.Санітарна,40а, укладений між ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 17.06.2006 року.

Стягнути з ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 у рівних частках на користь ОСОБА_1  понесені судові витрати 158 грн. судовий збір, 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20днів апеляційної скарги.

          Суддя: