Справа № 202/1104/16-ц

Провадження № 2/202/58/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року                                                                        м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді:                Волошина Є.В.

за участю секретаря                Шишляннікова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року представник ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ML-310/138/2008 від 21 квітня 2018 року в розмірі 1 349 646 грн. 65 коп. В обґрунтування позову зазначив, що 21 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-310/138/2008, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 47000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 3,49% + FIDR. В якості забезпечення виконання зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором, 21 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-310/138/2008. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачі зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконали. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідачі станом на 10 лютого 2016 року мають заборгованість за кредитним договором у розмірі 52020,46 доларів США, що еквівалентно 1 349 646 грн. 65 коп., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту – 42742,87 доларів США, що в еквіваленті становить 1108943,89 грн.; заборгованість по відсотками за кредитом 9277,59 доларів США, що в еквіваленті становить 240702,76 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

В судове засідання представник ПАТ «ОТП Банк» не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 зі своїм представником у судове засідання не з’явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Через канцелярію суду представником ОСОБА_1 – ОСОБА_4, подано заяву про розгляд справи без її участі, в якій остання просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі через його необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена була належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність не подавала.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 21 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-310/138/2008, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 47000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 5,49% + FIDR.

Згідно з п.2 Частини № 1 Кредитного договору розмір кредиту, валюта кредиту - 47000 доларів США. Цільове використання кредиту - на купівлю нерухомого майна. Річна база нарахування процентів - 360 календарних днів у році. Дата остаточного повернення кредиту 21 квітня 2028 року.

Відповідно до п. 3 Частини № 1 Кредитного договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде застосовуватись плаваюча процентна ставка (фіксований відсоток + FIDR). Фіксований відсоток – 5,49% річних. FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами умов Кредитного договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку на інформативних стендах.

Відповідно до п.4 Частини № 1 Кредитного договору сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії Кредитного договору.

Підпунктом 1.7.2 Частини № 2 Кредитного договору передбачено, що банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною/ними заявкою/ами позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в кредитній/их завці/ках позичальника, зменшених на утриману комісію банку у відповідності до тарифів та умов Кредитного договору.

Згідно з п. п. 1.9.1 Частини № 2 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим Договором. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 47000 доларів США, що підтверджується копією меморіального ордеру №1 від 21 квітня 2008 року та підтверджується висновком судової економічної експертизи №5853/5854-16 від 24 квітня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має банківську ліцензію на право надання банківських послуг № 191, визначених ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність, тобто, на здійснення валютних операцій, зареєстровану Нацбанком України 02.03.1998 року за № 273.

30 червня 2009 року проведено державну реєстрацію ПАТ «ОТП Банк» в зв'язку зі зміною найменування юридичної особи, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно виписки зі Статуту Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», останнє є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк».

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 21 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-310/318/2008, на підставі якого ОСОБА_2, як поручитель, зобов'язується у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій /пені, штрафу/, у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту, що слідує з копії договору поруки.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як зазначає у своїй позовній заяві представник ПАТ «ОТП Банк», відповідачі вимоги вищезазначеного кредитного договору та договору поруки не виконують, внаслідок чого станом на 10 лютого 2016 року мають заборгованість за кредитним договором у розмірі 52020,46 доларів США, що еквівалентно 1 349 646 грн. 65 коп., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту – 42742,87 доларів США, що в еквіваленті становить 1108943,89 грн.; заборгованість по відсотками за кредитом 9277,59 доларів США, що в еквіваленті становить 240702,76 грн.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно частини шостої вищезазначеної статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи те, що спір між сторонами виник з приводу заборгованості за кредитним договором, а відповідач вважає, що позивачем надано до суду невірний розрахунок заборгованості, для вирішення спору між сторонами необхідні спеціальні знання, приймаючи до уваги положення Цивільного процесуального кодексу України в тому, що суд повинен сприяти у створенні особам, які беруть участь у справі, умов для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених обов’язків, ухвалою Індустріального районного суду від 15 листопада 2016 року по справі було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: чи підтверджується документально отримання кредитних коштів ОСОБА_1 за кредитним договором № МL-310/138/2008 від 21.04.2008 року, укладеним між ним та ЗАТ «ОТП Банк», якщо так - у якому розмірі та у якій валюті; яка сума була сплачена ОСОБА_1 в рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором № МL-310/138/2008 від 21.04.2008 року; яка сума була сплачена ОСОБА_1 в рахунок погашення відсотків за кредитним договором № МL-310/138/2008 від 21.04.2008 року; яка сума була сплачена ОСОБА_1 в рахунок погашення відсотків за кредитним договором №МL-310/138/2008 від 21.04.2008 року; який дійсний розмір залишку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № МL-310/138/2008 від 21.04.2008 року, а саме: розмір залишку заборгованості за кредитом станом на дату проведення експертизи та розмір несплачених відсотків за користування кредитом за період з 09.08.2014 року по 09.02.2016 року включно.

Згідно висновку експерта №5853/5854-16 від 24 квітня 2017 року: документально підтверджується отримання кредитних коштів ОСОБА_1 у розмірі 47000 дол.США за кредитним договором №МL-310/138/2008 від 21 квітня 2008 року, укладеним між ним та ЗАО «ОТП Банк»; в обсязі документів, що надані експерту на дослідження, не надається за можливе визначити, яка сума була сплачена ОСОБА_1 в рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором №МL-310/138/2008 від 21 квітня 2008 року; в обсязі документів, що надані експерту на дослідження, не надається за можливе визначити, яка сума була сплачена ОСОБА_1 в рахунок погашення відсотків за кредитним договором №МL-310/138/2008 від 21 квітня 2008 року; враховуючи, що в обсязі документів, що надані експерту на дослідження, не надається за можливе визначити, яка сума заборгованості була сплачена ОСОБА_1 в рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором №МL-310/138/2008 від 21 квітня 2008 року та в рахунок погашення відсотків за кредитним договором №МL-310/138/2008 від 21 квітня 2008 року не надається за можливе визначити, який дійсний розмір залишку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №МL-310/138/2008 від 21 квітня 2008 року, а саме: розмір залишку заборгованості за кредитом станом на дату проведення експертизи та розмір несплачених відсотків за користування кредитом за період з 09 серпня 2014 року по 09 лютого 2016 року включно.

Аналіз вищевказаного висновку експерта свідчить про те, що ухилення позивача від надання додаткових документів ПАТ «ОТП Банк», позбавило відповідача довести перед судом переконливість доводів, в обґрунтування заперечень проти позову.

Статтею 109 ЦПК України визначено, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в його визнанні.

Представник банку в обґрунтування розміру заборгованості посилався на наявний в матеріалах справи розрахунок. Виходячи з того, що позивач ухилився від проведення експертизи, не надавши на вимогу експерта необхідні документи, суд не приймає як допустимі докази, надані позивачем розрахунки, виконані ПАТ «ОТП Банк».

Після відновлення провадження по справі, будь-яких клопотань від представника позивача з приводу розрахунку заборгованості не надходило.

З наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивач не надав достатніх беззаперечних доказів, які б підтверджували період неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, суму простроченої заборгованості, правильність розрахунку та врахування всіх платежів, які були здійснені відповідачами в період дії кредитного договору, дотримання порядку та підстав нарахування заборгованості.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що у задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити через його недоведеність.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.11,548,553,559,626,627,629,1054 ЦК України, ст.ст.4,11-13,141, 76-83,141,263- 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                Волошин Є.В.