ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2009 року Справа № 2-а-189/2009 року
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Чирви О.І.
при секретарі Остроглазовій Л.М.
з участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення при Золотоніський районній державній адміністрації про визнання дій неправомірними і виплату державної допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
13.05.2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення при Золотоніський районній державній адміністрації про визнання дій неправомірними і виплату державної допомоги.
Позивач пояснює свій позов тим, що вона являється матір’ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідачем їй була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вказана допомога виплачувалася їй не в повному обсязі, порушуючи при цьому її гарантоване, конституційне право на соціальний захист та достатній рівень життя, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, виставленого законом. Ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» визначила, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Згідно ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у таких розмірах:
- на 2007 рік:
з 01.01.2007р. – 434 грн., з 01.04.2007р. – 463 грн., з 01.10.2007р. – 470 грн.;
- на 2008 рік:
з 01.01.2008р. – 526 грн., з 01.04.2008р. – 538 грн., з 01.07.2008р. – 540 грн., з 01.10.2008р. – 557 грн.;
- на 2009 рік:
з 01.01.2009 року – 557 грн.
08.04.2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила здійснити їй перерахунок та виплатити недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і в подальшому здійснювати виплати допомоги у відповідності з діючим законодавством України. На дану заяву 17.04.2009 р. вона отримала відповідь про те, що правові підстави для перерахунку розміру допомоги відсутні. Позивач вважає, що відповідачем порушене її право на соціальний захист, яке в даному випадку включає право на її забезпечення під час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У результаті чого їй було заподіяно значної матеріальної шкоди в зв’язку з невиплатою допомоги по догляду за дитиною до 3-х років, яку вона просила стягнути з відповідача, а дії відповідача, щодо відмови виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до 3-х років в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років, визнати неправомірними.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала свої позовні вимоги та просила суд визнати дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення при Золотоніський районній державній адміністрації щодо відмови виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до 3-х років в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років неправомірними та зобов’язати ОСОБА_3 праці зробити перерахунок нарахованих сум допомоги з догляду за дитиною в розмірі 8262,78 грн., та в подальшому зобов’язати відповідача виплачувати щомісячну допомогу з догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років. Про дані неправомірні дії відповідача їй стало відомо лише з відповіді відповідача на її заяву з 17.04.209 р., а тому строк звернення до суду вона не пропустила, так як бажала врегулювати даний спір в позасудовому порядку.
Представник відповідача ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення при Золотоніський районній державній адміністрації за довіреністю ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала з приводу задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що розмір призначеної допомоги визначався згідно чинного на час призначення законодавства, а саме Законів України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та про Державний бюджет України на відповідний рік, тому вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо призначення допомоги є незаконними. Крім того, представник клопотала про застосування наслідків пропущення строків звернення до суду, оскільки у позивача виникло право на дану допомогу після її призначення, тобто у серпні 2007 року, а тому просила на підставі цього відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи та дослідивши всі докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до свідоцтва про народження серії 1-СР № 054444 ОСОБА_4 народився 14.08.2007 року, про що зроблено відповідний актовий запис за № 21, його батьками значаться ОСОБА_5 та ОСОБА_2, то відповідно до норм ст.13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» позивачка як особа, що здійснює догляд за дитиною до 3-х років має право на отримання допомоги.
Посилання представника відповідача на пропущення строку для звернення до адміністративного суду є безпідставним, оскільки позивач намагалася врегулювати даний спір в позасудовому порядку, звернувшись до ОСОБА_3 з заявою про перерахунок розміру допомоги, в задоволенні якої їй було відмовлено листом № 1017/01-10 від 17.04.2009 року, а тому суд вважає, що, відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, з цієї дати обчислюється строк звернення до адміністративного суду по даному спору, тобто з моменту офіційної відмови в перерахунку допомоги.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до 3-х років, призначеної і виплаченої позивачці, відповідачем був занижений, оскільки ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення при його визначенні та обрахуванні керувався нормами ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції, що була прийнята Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». В 2008 році виплата допомоги по догляду за дитиною проводилася в розмірах, що встановлені Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» із змінами внесеними згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». В 2009 році виплата допомоги проводиться у відповідності з чинним законодавством у розмірі, що дорівнює різниці між 75% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 грн., хоча ч.3 ст.46 Конституції України, яка є нормою прямої дії, передбачає, що соціальні виплати, що є основним джерелом існування мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 абзац 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнати таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до резолютивних частин вказаних рішень Конституційного Суду України, ці рішення мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковими до виконання на території України.
Для ОСОБА_2 ця допомога є єдиним джерелом до існування по тій причині, що вона, доглядаючи новонароджену дитину не могла працювати. Відповідач, приймаючи рішення про призначення їй допомоги мав керуватися нормою ч. 3 ст. 46 Конституції України та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а саме: не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Це цілком відповідає ст. 46 Конституції України, в якій чітко зазначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.
При цьому, суд також приймає до уваги рішення Європейського Суду з прав людини за заявою № 63134/00 «Качко проти України», в якому Суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів – Закону України, відповідно якому встановлена допомога з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, де положення останнього закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Вимоги позивача про зобов’язання відповідача і в подальшому проводити виплату допомоги в повному обсязі не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю державного органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Закон України про державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами та територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов’язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Судовий збір відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України складає 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 грн. 40 коп.
Частиною 3 ст.94 КАС України, передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог. У даній справі позивачем було заявлено чотири вимоги, тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, розподіляється порівну між позивачем та відповідачем. А тому на користь місцевого бюджету з позивача та відповідача необхідно стягнути по 1 грн. 70 коп., оскільки по даній справі було відстрочено сплату судових витрат до винесення рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України ст.ст.1-3, ч.2-3, ст. 46, ст.51, ст. 56 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення при Золотоніський районній державній адміністрації про визнання дій неправомірними і виплату державної допомоги – задовольнити частково.
Визнати дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення при Золотоніський районній державній адміністрації в частині призначення та виплати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі меншому за прожитковий мінімум для дітей у віці до 6 років – протиправними.
Зобов’язати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення при Золотоніський районній державній адміністрації провести та здійснити перерахунок ОСОБА_2 щомісячної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку з моменту звернення за призначенням допомоги по день звернення до суду – 13.05.2009 року що відповідає розміру мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з урахуванням уже фактично виплачених коштів за даний період.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після попереднього подання заяви.
Суддя: О.І.Чирва