АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа № 22-ц-22059/2011 рік. Головуючий 1 інст.: - ОСОБА_1
Категорія: трудові. Суддя-доповідач: - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2011 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді: - ОСОБА_2,
суддів : - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі: - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» - про стягнення заборгованості по заробітній платі,
встановила:
У листопаді 2010 ОСОБА_7 звернулася в суду із вказаним позовом, який уточнила у грудні 2010 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 24 грудня 2004 року вона працювала на посаді контролера оптичних частин в ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод».
З березня 2010 року відповідач припинив виплачувати їй заробітну плату, а з 18 липня 2010 року взагалі не допускає на територію підприємства, яке не працює.
Оскільки трудові відносини з нею не припинені, а простій у роботі товариства виник з вини роботодавця, ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» зобов’язаний нараховувати та виплачувати їй заробітну плату за час простою.
Крім того, 5 травня 2010 року директором ТОВ «Ізюмський оптико-механічний
завод» видано наказом № 40 «Про скорочення тривалості робочого часу», яким скорочені норми тривалості робочого часу всім категоріям працівників підприємства до 1 годи на тиждень, чим істотно змінені умови праці, система та розмір оплати її роботи.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 32, 103, 115, 233 КЗпП України, ОСОБА_7 просила суд визнати незаконним та таким, що порушує трудове
законодавство наказ директора ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» №40 від 5 травня 2010 року «Про скорочення тривалості робочого часу»; стягнути з ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 5 243 грн. 07 коп.
Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що наказ директора ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» №40 від 5 травня 2010 року «Про скорочення тривалості робочого часу» не порушує трудових прав позивачки, а також позивачкою не доведено, що відповідач має перед нею заборгованість по виплаті заробітної плати.
Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що наказом директора ТОВ «Ізюмський оптико- механічний завод» від 22 грудня 2004 року №34 позивачка з 24 грудня 2004 року прийнята на посаду контролера оптичних частин в ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод».
Наказом директора ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» від 10 березня 2011 рок №13 позивачку звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Звертаючись з позовом в суд, ОСОБА_6 посилалася на те, що вона не отримує заробітну плату починаючи з березня 2010 року.
Проте судом першої інстанції встановлено, що позивачці виплачена вся заробітна плата, яка нарахована їй за фактично відпрацьований час.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час розгляду справи позивачкою не надано до суду належні та допустимі докази, які свідчать, що відповідач не виплатив їй заборгованість по заробітній платі у сумі 5 243 грн. 07 коп.
Не надані такі докази позивачкою ОСОБА_7 й до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи свідчать, що через погіршення економічної ситуації в ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» зменшився обсяг робіт виконуваних товариством.
З цього приводу директором ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» видано наказом №40 від 5 травня 2010 року «Про скорочення тривалості робочого часу», яким фактично змінено графік робочого часу.
Доказів про те, що позивачка несвоєчасно була ознайомлений з виданим наказом, суду не надано.
Вказаний наказ видано директором товариства у відповідності до положення п.3.4. Колективного договору на 2009-2014 роки, що не суперечить вимогам ст. 50 КЗпП України.
Починаючи з травня 2010 року ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» не здійснював будь-якої діяльності, що стверджується повідомленням керівника підприємства до податкової інспекції, табелями обліку робочого часу, згідно яких позивачка починаючи з травня 2010 року була відсутня на підприємстві та не виконувала ніякої роботи.
Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвали законне й обгрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що роботодавець в односторонньому порядку змінив умови її праці, не можуть бути прийнято до уваги судової колегії, оскільки п.З.4. Колективного договору на 2009-2014 роки передбачено право підприємства встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж це передбачено ч. 1 ст. 50 КЗпП України.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_7, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст 303, 304. п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, сг. ст. 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: