2-а-882/ 09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2009 року с.м.т. Шевченкове
Шевченківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді: Стеганцова С.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Шевченківського районного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни” ,-
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
В обгрунтування позову зазначив, що належить до соціальної категорії “Дитина війни” та відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Проте, у 2006-2007 роках вказана допомога йому не виплачувалась. Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі й щодо зупинення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не здійснив нарахування та виплату відповідної соціальної допомоги.
В судове засідання позивач не з’явився, надавши письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідач свого представника для участі в справі не направив, надав письмові заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити і справу розглянути у відсутність представника Пенсійного фонду.
В обгрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, рішень щодо неконституційності Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” Конституційним судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідача, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу щомісячної соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Відповідач також зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
Враховуючи наявність відповідних заяв позивача та відповідача суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1 народилася 05 січня 1942 року ( а.с.4), має статус “Дитина війни”, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області та отримує пенсію за віком пенсійне посвідчення № 110912 (а.с.5).
Враховуючи зазначений статус позивача, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” він має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень ПФУ в Шевченківському районі Харківської області встановлено , що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність коштів та на невизначеність розрахункової величини для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус війни.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік”.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Пунктом 5 зазначеного рішення Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Шевченківському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати. Тоді як, нарахувань та виплат за 2007 рік на користь позивача, як особи зі статусом “Дитина війни”, відповідачем взагалі не здійснювалось.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Суд вважає за необхідне застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача - є управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі.
Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус “Дитина війни”.
Враховуючи викладене вище, суд прийшов висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладено на управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі, за місцем проживання останнього.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч. 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “Дитина війни”, серед яких їм надано право на отримання 30 відсотків доплати до пенсії.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Кечко проти України”)
Щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Шевченківському районі Харківської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Шевченківському районі Харківської області, по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 46, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-V, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” /справа про соціальні гарантії громадян/, ст.ст. 28, 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Положенням “Про Пенсійний фонд України”, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.М. Стеганцов