Постанова

Іменем України

13 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 173/1083/15-к

Провадження № 51 - 1676 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Гаврилюка С.М.,

захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Овчаренка Є.О.

в режимі відеоконференції,

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014040430001395 від 12 жовтня 2014 року щодо,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. ДніпродзержинськаДніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 22 січня 2009 року за ст.186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 27 листопада 2012 року з Дніпропетровської ВК №89 Дніпропетровської області по відбуттю терміну покарання,

за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 13 жовтня 2014 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 продовжено строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 завдану злочином моральну шкоду в сумі 250 000 гривень.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, 12 жовтня 2014 року близько 15-30 години ОСОБА_3, перебуваючи в домоволодінні по АДРЕСА_3, прокинулась від того, що її хтось штовхав, намагаючись розбудити та підняти, мешканець їхнього села ОСОБА_5 При цьому у жилій кімнаті вищевказаного будинку між ними знову зав'язалась сварка, в ході якої ОСОБА_5 сильно штовхнув ОСОБА_3 У свою чергу ОСОБА_3 з метою подолання опору, розізлившись на дії ОСОБА_5, піднялась з дивану, маючи умисел на нанесення ОСОБА_5 удару кулаком руки в область обличчя, але не змогла довести свою дію до кінця, оскільки перебувала у стані алкогольного сп'яніння, вчинивши лише поштовх останнього обома руками в груди, від якого ОСОБА_5 відійшов декілька кроків назад та встояв на ногах.

Далі ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та прийшовши в стан сильної агресії, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх подальшого настання, маючи умисел на застосування насильства до ОСОБА_5, умисно, цілеспрямовано, кулаком своєї лівої руки нанесла не менш трьох ударів останньому в обличчя., після чого схопила стоячу на долівці кімнати металеву каструлю, якою умисно цілеспрямовано нанесла ОСОБА_5 не менше двох ударів по спині, тулубу та голові.

В цей момент на крик та гуркіт їх бійки до жилої кімнати будинку зайшов ОСОБА_1, з яким ОСОБА_3 в цей же день спільно вживали алкогольні напої. У свою чергу ОСОБА_5, побачивши останнього та не очікуючи, що в будинку ще хтось є крім нього та ОСОБА_3, побіг у бік коридору до вхідних дверей будинку, намагаючись вибігти з будинку на вулицю, при цьому висловлюючись, що він зараз викличе міліцію. Злякавшись можливого викриття між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла змова, спрямована на умисне, протиправне позбавлення життя ОСОБА_5, після чого, з метою реалізації цього умислу ОСОБА_1, бажаючи допомогти ОСОБА_3 в її вищевказаних протиправних діях, побігли за ОСОБА_5 з метою здійснення перешкод у залишенні останнім даного будинку. ОСОБА_3, реалізуючи спільний умисел на умисне вбивство, з метою приведення ОСОБА_5 у безпорадний стан для того, щоб ОСОБА_1 скористався таким станом та заподіяв потерпілому смерть, пробігаючи повз плиту під тверде опалення, що розташована в жилій кімнаті будинку, побачила стоячий біля неї на підлозі металевий совок, схопила його своєю рукою та умисно цілеспрямовано нанесла вищевказаним совком не менше двох ударів ОСОБА_5 в область спини та по голові.

В цей момент ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_5 в коридорі будинку біля вхідних дверей та, схопивши останнього обома руками за верхній одяг, за допомогою своєї сили розвернув його обличчям до себе, таким чином не давши ОСОБА_5 покинути вказаний будинок. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та сильної агресії, діючи за попередньою змовою, в групі осіб, а саме разом з ОСОБА_3, дії яких були охоплені спільним умислом, усвідомлюючи їх протиправність та бажаючи їх подальшого настання, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, умисно, цілеспрямовано, кулаками обох рук наніс ОСОБА_5 не менше п'яти ударів в обличчя, від яких останній впав на підлогу в коридорі будинку.

В цей час ОСОБА_3 пройшла повз бійку між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в кухонну кімнату будинку, в якій стала палити цигарку та спостерігати за протиправними діями ОСОБА_1 Через декілька хвилин до неї в кухонну кімнату зайшов ОСОБА_1, взяв зі столу кухонний ніж і, тримаючи його в правій руці, підійшов до лежачого на підлозі ОСОБА_5, присів над ним на одне коліно та, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, умисно, цілеспрямовано, наніс вищевказаним ножем останньому не менше трьох ударів в область шиї. При цьому ОСОБА_5, намагаючись уникнути вищевказаних ударів та всіляко захищаючись, закриваючи шию та голову своїми руками, просив ОСОБА_1 його не вбивати та відпустити додому. ОСОБА_1, незважаючи на прохання ОСОБА_5, вперто не припиняючи свої протиправні дії, спрямовані на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, умисно, цілеспрямовано, вищевказаним ножем наніс ще один удар ОСОБА_5 в область шиї, але увігнати лезо ножа в шию ОСОБА_5 у ОСОБА_1 знову не вийшло, оскільки потерпілий чинив опір. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 наніс ще один удар лезом вищевказаного ножа у ліву половину грудної клітини ОСОБА_5, спричинивши останньому проникаюче поранення. Після цього, не припиняючи свої протиправні дії, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та сильної агресії, умисно цілеспрямовано став наносити ОСОБА_5 вищевказаним ножем ріжучі удари по різним частинам тіла, а саме по верхнім кінцівкам, якими захищався останній та обличчю. В один із моментів ОСОБА_1, викинувши вказаний ніж, та продовжуючи свій злочинний намір, направлений на умисне заподіяння смерті ОСОБА_5, ліктями обох рук став умисно, цілеспрямовано, наносити ОСОБА_5 удари в область живота, тулубу, грудної клітини. Після чого ОСОБА_1 підвівся на ноги та умисно, цілеспрямовано став наносити ОСОБА_5 удари ногами в область тулубу, грудної клітини, голови, стегон, кистей, м'яких тканин обличчя, нанісши не менше десяти ударів, від яких ОСОБА_5 більше ознак життя не подавав. ОСОБА_1, заморившись наносити удари та впевнившись у настанні смерті ОСОБА_5, припинив свої умисні протиправні дії.

В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_3, намагаючись уникнути відповідальності за вчинений злочин та скрити сліди скоєного злочину, витягнули труп ОСОБА_5 із будинку та заховали його під деревом біля городу вищевказаного домоволодіння.

Смерть ОСОБА_5 настала від комбінованої травми тіла, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та в даному випадку призвела до смерті.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якої в касаційному порядку не оскаржуються.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи осіб, які її подали

У касаційній скарзі з врахуванням доповнень до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок щодо нього та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, або зменшити розмір призначеного йому покарання. Вважає, що його вина у вчиненні злочину, за який його засуджено, не доведена, оскільки доказів вчинення ним злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України в матеріалах провадження немає. Зазначає, що вказаний злочин вчинила ОСОБА_3, про що вказувала під час досудового розслідування, проте змінила свої показання, обмовивши його у вчиненні вбивства ОСОБА_5 разом із нею. Вказує на допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в тому числі і його права на захист, які також, на його думку, є безумовними підставами для скасування вироку щодо нього.

Заперечень від учасників судового провадження на касаційну скаргу засудженого не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено та оцінено з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів оцінено з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 суд послався на:

- показання ОСОБА_3, яка в судовому засіданні суду першої інстанції повністю визнала свою вину та вказала в деталях на обставини вчинення нею разом із ОСОБА_1 вбивства ОСОБА_5 При цьому вона пояснила причину зміни нею показань, зазначивши, що ОСОБА_1 сказав їй, що якщо вона буде проходити по справі сама, то і покарання їй буде набагато менше, ніж групою осіб. Внаслідок вказаних погроз зі сторони ОСОБА_1 та, будучи шокованою від того, що трапилося, вона на початку досудового слідства так і вчинила та взяла всю вину на себе. Пізніше, незважаючи на роз'яснення її адвоката, про те, що якщо вона буде проходити по справі одна, буде інша кваліфікація, менше покарання та на погрози ОСОБА_1, вона все ж таки як в процесі досудового розслідування, так і в суді повідомила всю правду про те, що сталося, а саме розповіла про всі свої дії та дії ОСОБА_1, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_5 Свої свідчення вона підтвердила і в процесі проведення слідчого експерименту за її участю;

- показання свідків ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_7, які були на місці події до та після вчинення злочину, підтвердивши показання ОСОБА_3 щодо обставин вчиненого злочину.

- показання потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_4

Також місцевим судом було належним чином досліджено і дано оцінку протоколу та фототаблиці огляду місця події, домоволодіння АДРЕСА_3 від 12.10.2014 року, висновку судово-медичної експертизи № 1193-Е від 13.11.2014 року, висновку судово-імунологічної експертизи № 1059 від 14.11.2014 року, висновку судово-цитологічної експертизи № 769 від 20.11.2014 року, висновку судово-цитологічної експертизи № 784 від 25.11.2014 року, протоколу та фототаблиці проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченої ОСОБА_3 від 05.12.2014 року, висновку додаткової судово-медичної експертизи № 1193-Е-Д від 10.11.2016 року.

При цьому, доводи ОСОБА_1 про те, що він не був співучасником злочину, а лише пасивно був присутнім при скоєнні вбивства ОСОБА_5, а ОСОБА_3 його обмовляє з метою ухилення від відповідальності, які аналогічні доводам його касаційної скарги, суд визнав необґрунтованими, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо призначеного йому покарання.

При призначені ОСОБА_1 покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, конкретні обставини вчинення злочину, наслідки скоєного злочину, обставини, що обтяжують покарання, та відсутність обставин, що пом'якшують покарання.

Так, суд першої інстанції врахував, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, особу засудженого, який не має постійного місця проживання та роботи,раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, за вчинення яких відбував покарання пов'язане з реальним позбавленням волі. Вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку судом визнано обставинами, що обтяжують покарання. Обставин, що пом'якшують покарання встановлено не було.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив засудженому покарання в межах санкції ст. 115 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Отже, покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що для його захисту в порушення КПК України було залучено захисника ОСОБА_9 - адвоката СоколаМ.Д., від якого він попередньо відмовлявся, колегія суддів вважає зазначити наступне.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року Дніпропетровському обласному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги було доручено призначити ОСОБА_1 захисника на одне засідання щодо вирішення питання продовження строку тримання під вартою, яке мало відбутися 12 травня 2016 року, оскільки захисник ОСОБА_1 - адвокат Соболєв Є.В. не мав можливості з'явитися в це судове засідання, про що завчасно повідомив суд. 12 травня 2016 року адвокату Соколу М.Д., який у цьому ж провадженні був захисником обвинуваченої ОСОБА_9, та від якого раніше відмовлявся ОСОБА_1, було видано доручення для здійснення відповідного захисту ОСОБА_1 Враховуючи, що позиції обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_1 на той момент вже відрізнялися, адвокат Сокол М.Д. не міг здійснювати захист цих обвинувачених одночасно, а тому Суд констатує допущене порушення вимог ст. 46 ч. 1 КПК України під час судового розгляду Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року.

Разом із тим, позиція засудженого ОСОБА_1 про те, що вказане порушення є істотним, оскільки було порушено його право на захист, і вирок щодо нього з цих підстав підлягає скасуванню, не відповідають вимогам закону.

Так, в судовому засіданні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області 12 травня 2016 року вирішувалось питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_1, при цьому не встановлювалися будь-які фактичні обставини справи, які в подальшому могли б вплинути на остаточно прийняте рішення щодо пред'явленого обвинувачення, а подальший розгляд кримінального провадження відбувався за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Соболєва Є.В., який процесуальним законом не був обмежений щодо здійснення захисту ОСОБА_1

Отже, таке недотримання вимог ст. 46 ч. 1 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. 412 КПК України може бути підставою для скасування судового рішення.

Не відповідають матеріалам провадження і доводи касаційної скарги про те, що під час вирішення питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 не забезпечили його участь в судовому засіданні з огляду на таке.

З матеріалів провадження вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції 11 разів вирішувалось питання обрання та продовження ОСОБА_1 дії запобіжного заходу, його участь у яких забезпечувалась як шляхом конвоювання безпосередньо до зали судових засідань, так і в порядку ст. 336 КПК України в режимі відеоконференції.

20 грудня 2016 року судове засідання Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, в якому вирішувалося питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1, відбулося без участі обвинуваченого, якому попередньо ухвалою цього ж суду від 19 грудня 2016 року було забезпечено участь в судовому засіданні в порядку ст. 336 КПК України. (т. 3 а.п. 129). Проте, як вбачається із ухвали суду від 20 грудня 2016 року обвинувачений ОСОБА_1 відмовився від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення ДУВП № 4.

Вказане судове засідання та розгляд питання щодо запобіжного заходу ОСОБА_1 відбулося за участю його захисника - адвоката Соболєва Є.В., а ОСОБА_1 сам відмовився від участі в судовому засіданні, яке йому було попередньо забезпечено ухвалою суду.

Безпідставними є і доводи засудженого про те, що йому не забезпечили можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, оскільки ОСОБА_1, будучи неодноразово доставленим в приміщення місцевого суду для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, затягував таке ознайомлення, у зв'язку із чим йому спочатку ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року було встановлено графік для такого ознайомлення, а згодом ухвалою від 12 червня 2017 року - зупинено процес його ознайомлення із матеріалами провадження. Остання ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1, користуючись своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, умисно затягує процес ознайомлення, та з урахуванням того, що він під час досудового розслідування був ознайомлений із матеріалами справи (т. 2 а.п. 261), процес ознайомлення було зупинено.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що засудженому ОСОБА_1 не було надано можливості задати питання експерту, то вони не відповідають матеріалам провадження, з яких вбачається, що в судовому засіданні 08 листопада 2016 року був присутній експерт Кірієнко Д.А., якому було постановлено запитання щодо тілесних ушкоджень нанесених ОСОБА_5 Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2016 року було призначено додаткову судово-медичну експертизу. Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Соболєв Є.В. мали можливість ставити запитання експерту, були ознайомлені з ухвалою щодо призначення додаткової експертизи та з її результатами - висновком експерта № 1193-Е-Д.

Доводи касаційної скарги про те, що потерпілий ОСОБА_4 не був присутній під час оголошення вироку не відповідають матеріалам кримінального провадження, з яких не вбачається, що вирок було проголошено за відсутності потерпілого.

Розгляд справи судом першої інстанції проведено із дотриманням вимог процесуального закону і вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, які аналогічні доводам його апеляційної скарги та апеляційної скарги його захисника - адвоката Овчаренка Є.О., в тому числі і щодо неповноти досудового розслідування та судового провадження, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та суворості призначеного йому покарання, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах закону.

При цьому, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка і зроблені правильні висновки. Зазначив апеляційний суд зокрема і про те, що вина ОСОБА_1, крім інших доказів, підтверджується і висновками судових експертиз, які є повними, обґрунтованими та належно вмотивованими, а тому у колегії суддів не виникло сумнівів щодо обставин, встановлених судом першої інстанції на підставі цих висновків.

При розгляді апеляційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Овчаренка Є.О. суд апеляційної інстанції їх доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував.

Погодився апеляційний суд і з призначеним ОСОБА_1 судом першої інстанції покаранням у виді позбавлення волі на строк 15 років, визнавши його таким, що призначене з дотриманням положень ст.ст. 50, 65 КК України, відхиливши доводи апеляційної скарги засудженого в цій частині.

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що його справу в апеляційному порядку мала переглядати колегія із 5 суддів не відповідає вимогам процесуального закону з огляду на таке.

Відповідно до ст. 31 ч. 4 КПК України кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох суддів, крім випадків, передбачених частиною дванадцятою цієї статті, при цьому кількість суддів має бути непарною.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 не відноситься до категорії, визначених частиною 12 статті 31 КПК України, а тому до розгляду цього провадження застосовується загальне правило, передбачене частиною 4 статті 31 КПК України, за яким кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох суддів. Апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 здійснено у складі трьох суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області - Коваленко В.Д., Кононенко О.М., Онушко Н.М., а тому доводи касаційної скарги засудженого щодо незаконності складу апеляційного суду є безпідставними.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, доводи засудженого щодо недоведеності його вини і відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України, є безпідставними.

Об'єктивних даних, що вказували б на вчинення злочину за інших обставин та на відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції або ж зменшення розміру призначеного ОСОБА_1 покарання не знаходить, а тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний