Ухвала

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 408/3423/17

провадження № 61-40968 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати, вказавши, що 20 березня 2017 року він був звільнений з роботи за власним бажанням, однак ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не провело із ним повного розрахунку в день звільнення, зокрема, не виплачено: заробітну плату за березень 2017 року у розмірі 5 040 грн 70 коп., компенсацію за дні невикористаної відпустки у розмірі 11 341 грн 57 коп., та вихідної допомоги у розмірі 22 683 грн 14 коп. Крім того вважає, що невиплата йому з вини відповідача при звільненні всіх належних працівникові сум надає право на отримання від ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» середнього заробітку (компенсацію) за затримку розрахунку - по день фактичного розрахунку.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі єстягнення заробітної плати.

ОСОБА_1 оскаржує у касаційному порядку рішення Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2018 року.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі, станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100=176 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2018 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик