Справа № 462/1418/10 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 22-ц/783/6503/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю - представників заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

04 червня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявами, в яких просить замінити стягувача ОСОБА_6 на неї, як правонаступника після смерті останнього, у виконавчих провадженнях про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні власністю та про вселення.

В обґрунтування заяви посилається на те, що у Личаківському відділі ДВС Львівського МУЮ знаходяться на виконанні виконавчі листи від 14.02.2011 року, видані Залізничним районним судом м. Львова, про зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_6 в користуванні будинком АДРЕСА_1 та про вселення ОСОБА_6 в будинок АДРЕСА_1. Після відкриття 20.12.2011 року виконавчих проваджень та до проведення фактичного виконання за виконавчими листами, стягувач ОСОБА_6 відчужив їй вказаний будинок, внаслідок чого заявник вважає, що стала його правонаступником щодо зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 не чинити власнику перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1 та вселення його у цей будинок.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року замінено стягувача ОСОБА_6 у виконавчому провадженні ВП № 30464189, відкритому Личаківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції по виконанню виконавчого листа № 2-1418 від 14.02.2011 року, виданому Залізничним районним судом м. Львова про вселення ОСОБА_6 в будинок АДРЕСА_1, на його правонаступника - ОСОБА_2, що проживає та зареєстрована за адресою - АДРЕСА_2.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року замінено стягувача ОСОБА_6 у виконавчому провадженні ВП № 30463350, відкритому Личаківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції по виконанню виконавчого листа № 2-1418 від 14.02.2011 року, виданому Залізничним районним судом м. Львова про зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_6 в користуванні будинком АДРЕСА_1, на його правонаступника - ОСОБА_2, що проживає та зареєстрована за адресою - АДРЕСА_2.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 листопада 2016 року апеляційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_10 задоволено. Ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року скасовано, постановлено нову ухвалу. У заявах ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчих провадженнях ВП № 30463350 та ВП № 30464189, відкритих Личаківським ВДВС Львівського МУЮ по виконанню виконавчих листів № 2-1418 від 14.02.2011року, виданих Залізничним районним судом м. Львова, про вселення ОСОБА_6 в будинок АДРЕСА_1 - відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвали суду оскаржив представник ОСОБА_5 - ОСОБА_11, в апеляційних скаргах просить ухвали суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяв ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчих провадженнях відмовити. Зазначає, що відповідно до договорів купівлі - продажу від 26.12.2014 року та 27.12. 2014 року та витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.12.2014 року, вбачається, що ОСОБА_12 відчужив будинок АДРЕСА_1 заявнику ОСОБА_13 З моменту укладення договорів купівлі-продажу від 26.12.2014 року та 27.12. 2014 року ОСОБА_2 жодного разу не зверталась на адресу ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 із заявами, листами чи пропозиціями щодо вселення чи вчинення будь - яких інших дій з приводу придбаного нею нерухомого майна, а відтак, не зрозуміло, які перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 створюють відповідачі, якщо рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.04.2010 року виконано.

Крім цього, вказує, що позовів між сім'єю ОСОБА_9 та ОСОБА_2 на момент її звернення про заміну сторони у виконавчому провадженні не було та не має, а тому заміна сторони неможлива.

Просить ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяв ОСОБА_2 відмовити.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який постановив ухвали, що оскаржуються, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав таких вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд першої інстанції задовольняючи заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчих провадженнях виходив з того, що спір, який був вирішений судом, стосувався саме відносин власності та не був нерозривно пов'язаний з особою позивача ОСОБА_6, а тому спірні правовідносини допускають правонаступництво, а, отже, зміна власника будинку АДРЕСА_1 тягне за собою заміну сторони у правовідносинах щодо виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21.04.2010 року про зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_6 в користуванні будинком АДРЕСА_1 та вселення його у цей будинок.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у Личаківському відділі ДВС Львівського МУЮ знаходились на виконанні виконавчі листи від 14.02.2011 року, видані Залізничним районним судом м. Львова, про зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_6 в користуванні будинком АДРЕСА_1 та про вселення ОСОБА_6 у цей будинок.

Задовольняючи заяви про заміну сторони у виконавчих провадженнях, суд першої інстанції не врахував, що у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду державним виконавцем 31 травня 2012 року було прийнято постанови про закінчення виконавчого провадження.

З договорів купівлі-продажу від 26.12.2014 року, від 27.12.2014 року та витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.12.2014 року, індексний номер 31768996, і від 27.12.2014 року, індексний номер 31792146, вбачається, що стягувач ОСОБА_6 відчужив будинок АДРЕСА_1 заявнику ОСОБА_2, тобто через два з половиною роки після прийняття державним виконавцем постанов про фактичне виконання рішення суду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

За спливом чотирьох з половиною місяців після смерті стягувача ОСОБА_6, та за спливом трьох років після винесення, а саме 28.05.2015 року постановою начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.05.2012 року.

26.06.2015 року винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 30464189 та ВП № 30463350 у зв'язку із смертю стягувача ОСОБА_6

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року визнано незаконними та скасовано постанови старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Пивовара Романа Ігоровича від 26 червня 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 30464189 та виконавчого провадження ВП № 30463350.

В даній постанові Львівського окружного адміністративного суду підставою скасування постанов старшого державного виконавця вказано, що відповідачу (старший державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Пивовар Роман Ігорович) станом на час винесення оскаржених постанов 26.06.2015 року було достовірно відомо про те, що на розгляді Залізничного районного суду м. Львова знаходяться заяви позивача про заміну сторони у виконавчих провадженнях ВП № 30464189 та ВП № 30463350, про що свідчать листи Личаківського ВДВС №№ 3613-2, 3613-4 від 26.06.2015 року, отримані Залізничним районним судом м. Львова 30.06.2015 року, а отже, відповідач відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 2.13-2.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом МЮУ № 512/5 від 02.04.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, зобов'язаний був зупинити виконавчі провадження ВП № 30464189 та ВП № 30463350 до набрання законної сили ухвалами Залізничного районного суду м. Львова про заміну сторони у вказаних виконавчих провадженнях. Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача суд зазначив, що таке можливо відновити шляхом визнання незаконними та скасування оскаржених постанов.

Постановою від 18 лютого 2016 року ВП № 30464189 відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1418, виданого 14 лютого 2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України (чинного на час постановлення судом оскаржуваної ухвали), у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

За змістом ч.ч. 1, 2, 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже у зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з вибуттям право попередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі, й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. Отже, підставою правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК).

Матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

В даному випадку спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки спір був нерозривно пов'язаний з особою стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_6 та за своїм виразом мав індивідуальний характер.

Слід зазначити, що на момент укладення договорів купівлі - продажу від 26.12.2014 року та 27.12.2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 рішення суду про усунення перешкод у користуванні власністю - будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та його вселення було виконано і, відповідно, 31 травня 2012 року було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічні положення закону містяться й у ст. 81 ЦПК України, в редакції, чинній на час перегляду справи в апеляційному порядку.

Отже, тягар доведення обставин у цьому провадженні покладається на особу заявника, яка звернулася із згаданими вимогами до суду.

За наведених обставин, судова колегія приходить до переконання, що вимога заявника ОСОБА_2 про заміну стягувача ОСОБА_6 у виконавчих провадженнях ВП № 30463350 та ВП № 30464189, відкритих Личаківським ВДВС Львівського МУЮ, про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні власністю та про вселення, з ОСОБА_6 на неї, як правонаступника, є безпідставною.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому ухвали суду першої інстанції підлягають скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України як такі, що постановлені з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні заяв ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчих провадження ВП № 30463350 та ВП № 30464189, відкритих Личаківським ВДВС Львівського МУЮ на виконання виконавчих листів № 2-1418 від 14.02.2011 року, виданих Залізничним районним судом м. Львова про зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_6 у користуванні будинком АДРЕСА_1 та про вселення ОСОБА_6 в будинок АДРЕСА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.