ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року№ 876/6305/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Рибачука А.І.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 6 вересня 2017 року у справі №454/1318/17 (суддя Веремчук О.А., м.Сокаль) за його позовом до Управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

ВCТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації (далі - Управління) у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо не перерахування та недоплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році в розмірі встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII); зобов'язати Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня у 2016 році відповідно до частини п'ятої статті 12 Закон №3551-XII, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з врахуванням виплаченої суми в розмірі 920 грн.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 6 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги наводячи норми матеріального права та посилаючись на їх невірне тлумачення, вказує, на те, що в частині визначення розміру та виплати щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій відповідач повинен був керуватися Законом №3551-XII, а не положеннями постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 02.03.2016 №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова №141), оскільки такою встановлений значно менший розмір разової грошової допомоги, що відповідно суперечить приписам спеціального закону.

Відповідач відзиву на апеляцій скаргу не подав.

Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік була нарахована та виплачена позивачеві у розмірі 920 грн правомірно, відповідно до положень Бюджетного кодексу України (далі - БК) та Постанови №141.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 23.06.2015 серія НОМЕР_1 (а.с.4).

21.03.2017 у відповідь на звернення позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги у 2016 році, як учаснику бойових дій, відповідач повідомив такого, що подібна виплата у 2016 році проводиться відповідно до Постанови №141, тому нарахування та виплата разової грошової допомоги як учаснику бойових дій здійснювалася ОСОБА_1 у розмірі 920 грн (а.с.5-7).

Не погодившись із такою позицією відповідача позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону №3551-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 12 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наведені норми визнані неконституційними.

Отже, починаючи з 22.05.2008, відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону №3551-XII, відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій мав становити п'ять мінімальних пенсій за віком.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (далі - Закон №79-VІІІ), яким розділ VI «Прикінцевих та перехідних положень» БК доповнено пунктом 26, згідно якого норми і положення статтей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою №141 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій - 920 гривень.

Виходячи з вищенаведеного з 01.01.2015 Законом №79-VІІІ припинені дії норм Закону №3551-XII в частині, яка, зокрема, стосується розміру разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

З матеріалів справи видно, що відповідач здійснив позивачу нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році в розмірі визначеному Постановою №141, а саме 920 грн.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Відтак, відповідач правомірно здійснив позивачу нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році в розмірі визначеному Постановою №141.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги статей вищенаведених законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сокальського районного суду Львівської області від 6 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя В. Я. Качмар

судді О. М. Гінда

А. І. Рибачук

Повний текст складений 17 вересня 2018 року.