Судове рішення #7381813

                                                                                                               Справа № 2-643/10-0408

                                                                                                                                   2010 р.

                                   

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 січня 2010 р.

Дзержинский районний суд м. Кривого Рогу

            в складі:     головуючого судді                         Грищенко Н.М.

                              при секретарі                                 Мельниченко К.В.

                                представника позивача                ОСОБА_1

                                представника відповідача            ОСОБА_2

     

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_3  до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди,

                                                           В С Т А Н О В И В  :

       Позивач ОСОБА_3 05.11.2009 р. звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області  - про відшкодування моральної шкоди. В судовому засіданні позовні вимоги були уточнені.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 1974 р. він пропрацював в Глеюватському кар’єрі  у  відповідача - Відкритому  акціонерному  товариству  «Центральний гірничо – збагачувальний комбінат»  помічником машиніста екскаватора,  з 1998 р. –  машиністом екскаватора. В 2009 році  був звільнений з роботи у зв’язку з виходом на пенсію.                                     Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту   промислової  медицини  від 30.09.2008 р., йому були встановлені професійні захворювання за діагнозом: вібраційна хвороба першої – другої ст.. з церебрально – периферичним ангіодистрофічним синдромом, частими акроангіоспазмами, нейродистрофією у вигляді спондилоартрозу шийного та попереково – крижового відділів хребта, двобічного плечолопаткового періартрозу, деф. артрозу , в сполученні з періартрозом. Ліктьових та колінних суглобів, трофічними порушеннями кистей; сидеросілікоз першої ст.. Емфізема легень першої – другої ст..

  Було проведено комісією розслідування  та складено  ОСОБА_2  розслідування   професійного  захворювання  № 11  від  13.11.2008 р. , в якому встановлено, що згідно пункту 17  причиною   професійних захворювань є багаторічна робота в умовах впливу загальної вібрації, запиленості повітря робочої зони, рівень яких перевищував гранично допустимий рівень, в пункті  19 Акту… зазначено вину керівництва :  ВАТ «ЦГЗК».

Висновком  МСЕК від 22.12.2008 р.  йому первинно та безстроково   встановлено   60%  професійної  втрати  працездатності, з яких  45% по вібраційній хворобі, 15% - по сидеросілікозу, та  признано інвалідом 3 групи.    

Він втратив своє здоров’я та значний відсоток працездатності, являється інвалідом, з вини підприємства, вважає, що  саме підприємство - відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, наявність якої полягає  в наступному: його турбують болі в поперековому відділі хребта; різкі болі в поясниці; оніміння правої руки, з переходом у ноги; біль  та обмеження рухів в колінних, плечових та ліктьових суглобах, особливо посилюється при фізичному навантаженні, при зміні погоди;  виникають систематичні головні болі.

Для  їх зменшення він  змушений приймати ліки, без яких  важко заснути так, як постійні болі викликають безсоння. Він постійно  почуває себе втомленим та хворим, що викликає роздратованість та нервозність, а це призводить до непорозуміння в сім’ї.

При таких обставинах у нього змінився рівень життєвої діяльності, потребує багато зусиль для організації свого життя.                                     Йому  було первинно  встановлено  втрату працездатності  в  грудні 2008 р.,  але про відшкодування моральної шкоди він дізнався лише в 2009 року, тому просить поновити пропущений строк, встановлений для звернення з позовною заявою до суду.              Причинену моральну шкоду він оцінює в сумі  125000 гривень  та просить стягнути цю суму з відповідача ВАТ «ЦГЗК».

 В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 присутній не був.

  Представник позивача в судовому засіданні позовні  вимоги до ВАТ «ЦГЗК» підтримує у повному обсязі  та просить  стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 125 000грн. При  цьому  послався  на  обставини,  вказані  в  позовній  заяві, та  просить  при  винесені  рішення  врахувати, що  з  вини  підприємства - відповідача  позивачу  заподіяна  шкода здоров’ю, він втратив 60 відсотків  професійної працездатності на безстроково, являється інвалідом, змушений  звертатися за допомогою до лікарів . При таких обставинах у нього змінився рівень життєвої діяльності, він  потребує багато зусиль для організації свого життя.

Також пояснив, що позивач знав про шкідливі умови праці, проте не знав і не повинен був знати про перевищення гранично-допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких він захворів, в результаті чого переносить моральні та фізичні страждання,  через отримані  профзахворювання. Також, просить поновити пропущений строк звернення з позовною заявою до суду.

              Представник - відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство «ЦГЗК»  позов  не  визнав  та  суду  пояснив, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги, а саме йому надавалося харчування, засоби індивідуального захисту.            Зазначив,  що позивачем не  доведено  факт  заподіяння  йому моральної  шкоди,   не  надано  доказів які  підтверджують   глибину  фізичних  та  моральних  страждань,  погіршення  його  здібностей,  не  надано доказів  про перенесення  позивачем  моральних  страждань  та  переживань,  позивач  не  обґрунтував   розмір  моральних  страждань  та  переживань. Передбачене ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України „ Про  загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Саме такою особою і є позивач. Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках  працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я , пов’язане з виконання трудових обов’язків , встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив. З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті отримання професійних захворювань. Також позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спричинення моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, а також -  про зміну образу і якості життя в зв’язку з професійними захворюваннями.

 Згідно ст.. 9 Закону  України «Про охорону  праці»  відповідальність  за шкоду,  заподіяну  працівникові перекладено із  роботодавця  на  страховика.  Вони  сплачують  певну  суму   страхових  внесків  і  не  несуть матеріальних  затрат  у  разі  нещасного  випадку, тому  що  ці  відносини  регулюються  нормами соціального  забезпечення – Законом України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».  Таким чином, ВАТ «ЦГЗК» не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.

             Суд, заслухавши предстаників сторін,  дослідивши  матеріали  справи,  надавши  ім.  належну  оцінку,  вважає ,  що  позов  підлягає  частковому  задоволенню.

             При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його  життєвих стосунках.

              Із трудової книжки позивача зазначено,  що в період з 17.07.1974 р. ОСОБА_3 пропрацював в Глеюватському кар’єрі у відповідача - Відкритому  акціонерному  товариству  «Центральний гірничо – збагачувальний комбінат»  помічником машиніста екскаватора,  з 1998 р. –  машиністом екскаватора. Від 02.06.2009 році  був звільнений з роботи у зв’язку з виходом на пенсію.     ( копія трудової книжки а.с. 7-14).                               Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту   промислової  медицини  від 30.09.2008 р., протокол № 2214 позивачеві встановлені професійні захворювання за діагнозом: вібраційна хвороба першої – другої ст.. з церебрально – периферичним ангіодистрофічним синдромом, частими акроангіоспазмами, нейродистрофією у вигляді спондилоартрозу шийного та попереково – крижового відділів хребта, двобічного плечолопаткового пері артрозу, деф. артрозу , в сполученні з періартрозом. Ліктьових та колінних суглобів, трофічними порушеннями кистей; сидеросілікоз першої ст.. Емфізема легень першої – другої ст..     ( а.с. 23).                                             Згідно Санітарно-гігієнічної характеристики умов моєї праці № 221 від  03.12.2007 р.  зазначено, що на  робочому місці позивача виявлено перевищення гранично допустимих норм праці, а саме вібрації, запиленості повітря робочої зони: вібрація загальна - транспортно – технологічна 104 - 107 дБ при ГДР 101 дБ; запиленість повітря робочої зони - пил з вмістом вільного SiO2 від 10 до 70% в концентрації 10,6 – 14,5 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. ( а.с. 21).

 Комісією  в  складі   представників: ВАТ « ЦГЗК » ,  санітарно-епідеміологічної станції Жовтневого району, Фонду  соціального  страхування  від  нещасних  випадків та профзахворювань було  проведено  розслідування  та складено  ОСОБА_2  розслідування    професійного  захворювання  № 11  від  13.11.2008 р. , в якому встановлено , що згідно пункту 17  причиною   професійних захворювань  є багаторічна робота в умовах впливу загальної вібрації, запиленості повітря робочої зони , рівень яких перевищував гранично допустимий рівень, в пункті  19 Акту… зазначено вину підприємства: керівництва ВАТ «ЦГЗК». ( а.с. 15-17).    

За  висновком  МСЕК від 22.12.2008 р. позивачеві первинно та безстроково   встановлено   60 %  професійної  втрати  працездатності , з яких  45% - вібраційна хвороба, 15 % - сидеросілікоз,  признано інвалідом 3 групи. Встановлено противопоказання: важка праця, переохолодження, вимушена поза, довга ходьба. ( а.с. 15-20).                        

Відповідно до наданих суду виписних епікризів, позивач в результаті отримання професійних захворювань, неодноразово знаходився на лікуванні в медичних закладах міста ОСОБА_5, щорічно проходив стаціонарно лікування, згідно наданих  медичних документів лікарями  рекомендовано: спостереження лікаря (невропатолога); щорічні курси відновної терапії; санаторно – курортне лікування (Хмільник, Бердянськ, Приморськ, ОСОБА_6 , Саки). ( а.с. 23,24).                                    

 Позивачеві ОСОБА_7 № 0407/13802 від 03.02.2009 р. призначено та виплачено Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі одноразову допомогу в сумі 40140 грн., та провадяться щомісячних страхових виплати в   сумі 1504 грн. 22 коп. ( а.с.25,26).                                          

 Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи відповідача ВАТ «ЦГЗК» про те, що він не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України  „ Про  загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на   виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки  правовідносини сторін виникли в листопаді  2008 року , тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

 Рішенням Конституційного Суду № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

 Ст. 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що «Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган».

Ст. 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.

Ст. 237-1 Кодексу законів про працю України   передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законніх прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих  зв’язків і вимагають  він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

            Судом, виходячи з матеріалів справи, встановлено,  що  при  виконанні  трудових  обов’язків  здоров'ю   позивача  була  заподіяна  шкода    професійними  захворюваннями,  винним  в  отриманні позивачем професійних  захворювань є  керівництво  підприємства - відповідача,  про  що  свідчить  ОСОБА_2  розслідування  професійного захворювання на виробництві. В результаті позивач   втратив   працездатність в розмірі 60% безстроково та являється інвалідом. Від  профзахворювань позивач змушений  переносити   фізичну  біль та душевні страждання.

             При   вказаних  обставинах  суд  вважає, що позивачеві порушено звичайний  для  нього  спосіб  життя, він  вимушений  витрачати  додаткові   сили  для  організації  свого  життя,  а  при  таких  обставинах  переносить  моральні  страждання  та  переживання.  

            Враховуючи те, що у законодавстві, яке регулює данні правовідносини, відбувалися зміни, а також те, що позивач систематично звертається за допомогою лікарів, страждає від  наслідків  визваних  отриманням професійних захворювань, суд вважає, причини пропуску строку звернення до суду поважними та приходить до висновку про необхідність їх поновлення.                      

  Обговорюючи  суму  за  причинену  моральну  шкоду, суд  виходить  із  суми   яку   визначив  позивач, тобто 125000 грн., тяжкості   наслідків, які відбулися  в  здоров’ї  позивача,  60 відсотків  втрати  професійної  працездатності  безстроково, 3 групу інвалідності, вину підприємства - відповідача у професійних захворюваннях, вважає необхідним  назначити  позивачу   компенсацію  в  розмірі  37000 гривень, а в останній  частини позову позивачеві слід відмовити.

Згідно ст. 4 Декрету  Кабінету  Міністрів  України  «Про державне  мито» позивача у справі  звільнено  від  державного  мита.

Керуючись ст. 12,13 Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України ст.ст. 1167,1168 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., № 20-рп/2008 від  08.10.2008 р., ОСОБА_7 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними ОСОБА_7 Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10, 11, 27, 60, 119, 120, 213- 215 ЦПК України,  суд

                                                                   

                                                                В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_3  строк звернення  до суду.

Позов ОСОБА_3  задовольнити  частково.

       Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3   37000 гривень в рахунок  відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову   відмовити.

  Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий сбір в сумі 8 грн. 50 коп.

           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави витрати на інформаційно-технічне  забезпечення  судового розгляду  справи в сумі 15 гривень.  

       Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду  Дніпропетровської області шляхом подання через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів  з дня проголошення рішення, та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання щаяви про його апеляційне оскарження.

             Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає  законної чинності.

                 Суддя:                                               Н.М.Грищенко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація