Справа №2-4725/08

№2-328/09

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2 грудня 2009 року.

            Октябрський районний суд м.Полтави  в складі:

            Головуючої судді Сороки К.М.

            При секретарі Кучарській Т.Є.

            За участю адвоката ОСОБА_1

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3  управління  міністерства внутрішніх справ  України  в Полтавській області , ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Полтавській області та  Полтавського районного відділу внутрішніх справ  ОСОБА_3 управляння внутрішніх справ України в Полтавській області  про  стягнення виплат в зв»язку  з професійним  захворюванням та відшкодування моральної шкоди,-

                    В с т а н о в и в :

    Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом  до відповідачів  ОСОБА_3 управління МВС України в Полтавській області ,ОСОБА_3 управління  Державного казначейства  України в Полтавській області  про стягнення виплат в зв»язку з професійним захворюванням та відшкодуванням моральної шкоди,посилаючись на те,що він працював в органах внутрішніх справ України з 22.03.1990 року по день звільнення -09.11.2007 року ,був звільнений  в запас  через обмежений стан здоров»я з посади  помічника начальника відділу – оперативний черговий  чергової частини  штабу Полтавського  РВ УМВС в Полтавській області .

    Згідно висновку  службового розслідування  по факту  професійного захворювання  затвердженого 11.09.2007 року  в.о. начальника  Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області  встановлено,що він,позивач   отримав професійне захворювання в вигляді  вогнищевого туберкульозу верхньої частини  лівої легені,яке отримано  при виконанні службових обов»язків,   пов»язаних безпосередньо з виконанням  охорони громадського правопорядку   та боротьбі зі злочинністю.

    У відповідності до висновку МСЕК від 24.03.2008 року  йому,позивачу, встановлена 2 група інвалідності  з втратою  професійної   працездатності  -80%.

    Перед звільненням зі служби позивач мав середній заробіток  2259,12грн.Вважає,що  він втратив 80% свого заробітку,що складає 1807грн.29 коп.

    Втрачений заробіток позивач  просив  стягнути з відповідача починаючи з 24 березня  2008 року  по день винесення судом рішення та в послідуючому    стягувати по  1807,29 грн. щомісячно по 23.березня 2011 року,по день  наступного освідування.

    Окрім того позивач  вважає,що він  став інвалідом в молодому віці,відповідач не забезпечив безпечні умови праці, має  на утриманні двох неповнолітніх дітей, які потребують  матеріального утримання, а він вимушений   свою пенсію  використовувати лише на лікування, тому  просив стягнути з відповідача  моральну шкоду в сумі  10 000грн.

    В судовому засіданні  позивач та його представник адвокат ОСОБА_1  позов підтримали.

    Представник  відповідача ГУМВС України в Полтавській області  з позовом не  погодилася та просила в позові відмовити ,оскільки вважає,що у відповідності до ст..23 Закону України «Про міліцію» позивачу виплачено одноразову допомогу   в сумі 53664грн.,як передбачено  Постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12 травня 2007 року,  інших виплат  для працівників міліції  чинним законодавством не передбачено.

    В задоволенні  вимог в частині стягнення  моральної шкоди  представник відповідача ГУМВС України в Полтавській області  також просила відмовити,оскільки  відсутня  будь-яка вина  відповідача в заподіянні моральної шкоди позивачу.

    Представник ГУ Держказначейства України в Полтавській області   просила в позові  відмовити,оскільки  вважає,що Держказначейство України не є відповідачем по справі так як не скоювало по відношенню до позивача ніяких противоправних дій .

    Судом до участі у справі  за клопотанням представника  відповідача ГУМВС України в Полтавській області залучено  в якості співвідповідача  Полтавський РВ ГУМВС України в Полтавській області.

    Представник Полтавського  РВ ГУМВС України в Полтавській області  в судовому засіданні    позов  не визнав та просив відмовити в його задоволенні,оскільки вважає,що чинним законодавством  не передбачено   виплату щомісячної доплати  втрати професійної працездатності інвалідам органів  внутрішніх справ ,які стали інвалідами при виконанні службових обов»язків.

    В останнє судове засідання представник Полтавського РВ  в суд не з»явився,будучи повідомленим про час та день слухання справи в суді.

    Суд вважає за можливе закінчити розгляд справи у відсутність  представника співвідповідача по справі.

    Заслухавши сторони,вивчивши  матеріали справи,суд приходить до висновку , про часткове задоволення вимог позивача.

    Судом встановлено,що позивач ОСОБА_2 працював в органах внутрішніх справ з 22.03 1990 року і до дня звільнення -  09.11.2007 року.

Наказом №176 о/с від 09.11.2007 року начальника УМВС України в Полтавській області  ОСОБА_2 звільнений  зі служби  в запас через обмежений стан здоров»я за п.64 «в» Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України,  з посади помічника  начальника відділу  - оперативного чергової частини  штабу  Полтавського РВ  в спеціальному званні майора  міліції.

    Згідно висновку  службового розслідування  затвердженого  11.09.2007 року в.о. начальника  Полтавського  РВ УМВС України в Полтавській області  ОСОБА_2 отримав  професійне захворювання  в вигляду  туберкульозу легенів  при виконанні   службових обов»язків,  пов»язаних безпосередньо з виконанням  охорони громадського правопорядку  та боротьби зі злочинністю .

    24.03.2008 року за висновком МСЕК  позивачу  встановлено 2 групу інвалідності за діагнозом – вогнищевий туберкульоз верхньої  частини лівої легені,який пов»язаний  з виконанням позивачем  службових   обов»язків терміном на один рік,  а в  послідуючому продовжено термін  до 23 березня 2011 року та встановлено  втрату професійної працездатності  в розмірі 80%.

    У відповідності  до  ст..1195 ЦК України  фізична або юридична особа,яка завдала  шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичній особі ,зобов»язана відшкодувати  потерпілому заробіток (дохід),втрачений ним внаслідок  втрати чи зменшення  професійного або загальної    працездатності , а також  відшкодувати  додаткові витрати ,викликані  необхідністю посиленого харчування ,санаторно-курортного лікування ,придбання ліків,протезування,стороннього догляду,тощо.

    Шкода,завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я,відшкодовується  без  урахування пенсії,призначеної  у зв»язку   з втратою   здоров»я,або пенсії,яку вона одержувала до  цього, а також інших доходів.

    Договором або законом може бути збільшено обсяг і розмір відшкодування шкоди,завданої потерпілому  каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я.

    У відповідності  до ст..23 Закону України «Про міліцію» та  Постанови Кабінету Міністрів  України  №707  від 12.05.2007 року  ,якою затверджено  Порядок та умови  виплати одноразової  грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності  працівника міліції,  у разі  поранення, (контузії, травми або каліцтва),заподіяного працівнику  міліції під час виконання  ним службових  обов»язків,а також інвалідності,що настала  в період проходження служби  в органах внутрішніх справ  або  не пізніше,ніж через три місяці після звільнення  зі служби  чи після закінчення цього строку ,але внаслідок захворювання  або нещасного випадку,   що мали місце  в період  проходження служби  в органах внутрішніх справ ,залежно від ступеня втрати  працездатності  йому виплачується  одноразова грошова допомога в розмірі  до п»ятирічного грошового  забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах,визначених  Кабінетом міністрів України.

    У відповідності до наданих доказів  позивач отримав одноразову грошову допомогу в розмірі  53664 грн.(а.с37).

    Але суд вважає,що   якщо  діючими нормативними актами,які поширюються на працівників міліції, не передбачена щомісячна   доплата до середнього заробітку в результаті втрати професійної працездатності , то на працівників  міліції  повинна поширюватися норма  ст..1195,1197  ЦК України.

     До звільнення та встановлення групи інвалідності  позивач мав середній заробіток в сумі  2259,12 грн. Втрата  професійної працездатності встановлена МСЕК – 80% що становить  1807 грн.29 коп. Отже з 24.03.2008 року по 2.12.09 року – день винесення рішення судом,сума  втраченого заробітку позивача  складає 36567грн.50 коп.. що підлягає до стягнення з відповідача,  а починаючи з 2 грудня 2009 року і до дня наступного освідування на МСЕК -23.03.2011 року щомісячно необхідно стягувати на користь  позивача по 1807грн.29 коп.

    В задоволенні   вимог в частині стягнення моральної шкоди,   суд вважає  необхідно відмовити за  безпідставністю позовних вимог.

    В зв»язку з тим,що позивач працював  в Полтавському РВ ГУМВС України в Полтавській області  та був звільнений з  цього відділу ,то  й відшкодовувати завдану шкоду ,  повинен  його роботодавець – Полтавський  РВ ГУМВС України в Полтавській області.

    Викладене підтверджується матеріалами справи.

    Керуючись  ст..5,10,60,218 ЦПК України,ст..23 Закону України «Про  міліцію», Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 «Про  затвердження порядку  та умов  виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності  працівника міліції»,ст.ст.1167,1195,1197,1198 ЦК України,-

                                                             В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_2  задовольнити  частково.

    Стягнути  з Полтавського районного відділу ГУМВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 одноразово  частину втрати щомісячної   заробітної плати в зв»язку з професійним захворюванням з 24 березня  2008 року  по 2 грудня  2009 року в сумі  36 567грн.50 коп.  та  починаючи з 2  грудня 2009 року по  23 березня  2011 року щомісячно стягувати по  1807 грн.29 коп.

    В позові про стягнення моральної шкоди  відмовити за безпідставністю позовних вимог.

    Стягнути з  Полтавського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області  судові  витратив  сумі  365грн.67 коп. та витрати на ІТЗ судового розгляду – 120 грн.

    На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня  його проголошення.

    Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

    Суддя                                                                                                 К.М. Сорока.