Справа № 127/12686/18

Провадження № 2/127/2136/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                (ЗАОЧНЕ)

10.09.2018 року                                Вінницький міський суд Вінницької області                                                        в складі : головуючого судді Антонюка В.В.,

                                               при секретарі Гончаруку І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.        Позовні вимоги мотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» є правонаступником за всіма юридичними правами та обов’язками Відкритого акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль».                        Відповідно до Кредитного договору № 014/035-43/50555 від 24.12.2007 року ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» було надано позичальнику ОСОБА_2 кредит за програмою кредитування «Житло в кредит на вторинному ринку» у сумі 100 000,00 дол. США строком до 24.12.2027 року із сплатою 13 % річних, а позичальник зобов’язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов’язання в порядку та строки, визначенні договором.                                                                                В забезпечення належного виконання умов Кредитного договору, між банком та відповідачем  було укладено Договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за № 6991 від 24.12.2007р., згідно якого виконання зобов’язань за Кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме: 1/2 частини житлового будинку, з відповідною часткою господарських будівель і споруд, розташованого в місті Вінниці по вулиці Польовій під номером 12 (28) (дванадцятим (колишній- двадцять восьмий), який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 «24» грудня 2007 року за р. № 6984, зареєстрованого в ДРП «24» грудня 2007 року за № 2597830, зареєстрованого КП «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» (ВООБТІ) у реєстрову книгу № 176 (35) за реєстраційним № 9717 «24» грудня 2007 року.

На підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення ( п. 2.1.3. Договору іпотеки).                                                Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.02.2011 р. по справі,

№ 2-336/11 позовні вимоги Банку було задоволено в повному обсязі: стягнуто

заборгованість за кредитним договором № 014/035-43/50555 в розмірі 136 613,13 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.11.2010 р. становить 1 081 251,94 грн., з них: 861 776,36 грн. - заборгованість за кредитом, 108 695 грн. - пеня, а також судові витрати у сумі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень.                                                                У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем кредитного договору, станом на 08.12.2017 р. заборгованість по кредиту становить 108 883,01 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 2 952 837,87 гривень) в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 21 017,99 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 569 994,50 гривень).                                                        Окрім того, відповідачем не виконуються умови щодо сплати відсотків та станом на 08.12.2017 р. заборгованість по сплаті відсотків становить 114 825,53 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 3 113 995,23 гривень), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 114 282,61 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 3 099 271,59 гривень).                                                У зв’язку із вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним позовом у якому просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю шляхом реалізації його на прилюдних торгах.                                                                                                Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.                ЄСПЛ у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.ё        Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача. Позовні вимоги підтримує, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про день,час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, поштовим повідомленням та оголошенням на офіційному веб – сайті «Судова влада», що підтверджується матеріалами справи.                                                                                        Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.                                                                                                 Таким чином, з урахуванням приписів статей 223, 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки відповідач не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не подав до суду відзив та позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.                                                                                                Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.                                                                Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.                        Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".                                                                                        Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.                                                                Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).                                                                        Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.                                                        Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, при вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.                                                Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. ст.328, 335, 376, 392 ЦК України, слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.                У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.                                                        При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).        Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16.                                                                Судом встановлено, що відповідно до Кредитного договору № 014/035-43/50555 від 24.12.2007 року ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» було надано позичальнику ОСОБА_2 кредит за програмою кредитування «Житло в кредит на вторинному ринку» у сумі 100 000,00 дол. США строком до 24.12.2027 року із сплатою 13 % річних, а позичальник зобов’язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов’язання в порядку та строки, визначенні договором. В період дії договору відповідач не дотримався умов кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість (а. с. 20-30).                                                                        Судом встановлено, що в забезпечення належного виконання умов Кредитного договору, між банком та відповідачем  було укладено Договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за № 6991 від 24.12.2007р., згідно якого виконання зобов’язань за Кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме: 1/2 частини житлового будинку, з відповідною часткою господарських будівель і споруд, розташованого в місті Вінниці по вулиці Польовій під номером 12 (28) (дванадцятим (колишній- двадцять восьмий), який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 «24» грудня 2007 року за р. № 6984, зареєстрованого в ДРП «24» грудня 2007 року за № 2597830, зареєстрованого КП «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» (ВООБТІ) у реєстрову книгу № 176 (35) за реєстраційним № 9717 «24» грудня 2007 року (а.с. 51-56).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.02.2011 р. по справі,

№ 2-336/11 позовні вимоги Банку було задоволено в повному обсязі: стягнуто

заборгованість за кредитним договором № 014/035-43/50555 в розмірі 136 613,13 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.11.2010 р. становить 1 081 251,94 грн., з них: 861 776,36 грн. - заборгованість за кредитом, 108 695 грн. - пеня, а також судові витрати у сумі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень (а. с. 72- 73).

Розділом 5 вищезазначеного договору іпотеки врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки.                                                                                Згідно п.5.4 Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь якій особі на підставі договору купівлі – продажу у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Пунктом 5.5.1 договору іпотеки передбачено у відповідності до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язання іпотекодавця за кредитним договором. В цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.                                                                                Згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.                Згідно п. 5.5.1 договору іпотеки на підставі цього Договору і даного застереження Іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом, зокрема прийняття Іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому, це застереження, що визнається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.                                                                                        Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки передбачено лише на підставі укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».                                                         Отже, за змістом умов іпотечного договору задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а за рішенням суду звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається за правилами ст. 39 вищевказаного Закону.                                                                                З урахуванням вимог ст. ст. 328, 335, 392 ЦК України, положень ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем (такого висновку дійшла ОСОБА_5 Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №760/14338/15-ц).                                                                                        Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.                                                                                Згідно вимог ст.ст. 77, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.                                    Враховуючи вищевикладене, оцінивши зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.                                                                        На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають залишенню за позивачем.                                                                                                        Керуючись ст.ст. 16, 322, 335, 376, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 19, 27, 76-82,141, 264,265,273280-284  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.                Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.                                                                Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.                                                                Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

       Позивач: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль», юридична адреса: вул. Лєскова, 9, м. Київ,01001, МФО 300001, ЄДРПОУ 14305909.

       Відповідач: ОСОБА_2, адреса реєстрації: вул. Князів Коріатовичів, б. 172, кв. 63, м. Вінниця, ІПН НОМЕР_1.

       Суддя: