Справа № 2-8682/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

22 грудня 2009 року                                             Заводський районний суд м. Миколаєва

в складі головуючого судді – Щербини С.В., при секретарі Лясковській Г.Л. ,   розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про  скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

    23.09.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн., мотивуючи тим, що працівником ДАІ безпідставно, без врахування всіх обставин, було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, що порушило його права.

    В судовому засіданні  представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача - УДАІ УМВС України в Миколаївській області в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, поважність причин неявки суду не повідомив. У відповідності до ст.128 КАС України, справу було розглянуто за відсутності представника відповідача.

      Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне:

03.04.2009 року було складено постанова про адміністративне правопрушення ВЕ № 083912, згідно з якою ОСОБА_1 03.04.2009 року о 10-57 год., керуючи транспортним засобом  ГАЗ-3221 3  д/н НОМЕР_1 у режимі маршрутного таксі, в м. Миколаєві по пр. Леніна в районі пересічення з вул. Декабристів, здійснив зупинку під час здійснення  посадки (висадки) пасажирів в зоні дії пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 г ПДР України.  

 Відповідно до ст. 288 ч. 1 п. 3 КпАП України постанова органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в районний суд у порядку, визначеному КАС України.

Згідно п. 15.9 г ПДР, зупинка забороняється на перехрестях  та ближче 10 м від перехрещувальної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги у русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.  В якості доказу вини позивача у скоєнні зазначеного правопорушення, у судове засідання були представлені  фотографії, виконані за допомогою приладу фіксації порушень ПДР «Візир» № 711225, які підтверджують однозначну причетність ОСОБА_1 до скоєння зазначеного в постанові правопорушення. Так, із зазначених фотографій вбачається, що транспортній засіб ОСОБА_1 здійснив зупинку під час здійснення посадки (висадки) пасажирів у зоні дії пішохідного переходу, а місце зупинки громадського транспорту на  пр. Леніна в районі пересічення з вул. Декабристів знаходиться на значній відстані від пішохідного переходу. Таким чином, на даних фотознімках вбачається порушення позивачем п. 15.9 г ПДР, за що передбачено відповідальність за ч. 2  ст. 121-2 КУпАП.

Згідно ч. 6 ст. 258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих у автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

 Згідно ст.69КАСУ України, доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Виходячи із норм викладених в ст. 71 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

До пояснень представника позивача, суд ставиться критично, оскільки вони об’єктивно не підтверджені доказами та спростовуюсться встановленими в судовому засіданні обставинами.

    На підставі викладеного, суд вважає, що постанова ВЕ № 083912 від 03.04.2009 р. по справі про адміністративне правопорушення винесена відповідно до вимог законодавства, а адміністративний позов ОСОБА_1 не обґрунтований та задоволенню не підлягає.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

    В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про  скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

    Постанова  набуває законної сили через 10 днів після її проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського в апеляційного адміністративного суду  через місцевий суд в порядку визначеному ст. 186 КАС України.

Суддя:                                                                                       С.В. Щербина