АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4915/2018 р. Головуючий у 1 інстанції - Новак А.В.

Справа № 752/2961/15-ц Доповідач - Мараєва Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5.09.2018 р. Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду

цивільних справ :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 р.

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

Йосиповича, 3-особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_3

про встановлення порядку користування часткою нерухомого майна

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 20 липня 2016 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про встановлення порядку користування часткою нерухомого майна.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Верховногого Суду від 7.02.2018 р. було скасовано рішення апеляційного суду м.Києва від 8.11.2016 р., яким було частково задоволено позов, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 р. і постановити нове рішення, яким встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, відповідно до якого виділити ОСОБА_1 в користування кімнату 1-8 (пл.2,7 кв.м, тамбур), кімнату 1-9 (пл.3,6 кв.м, санвузол), кімнату 1-10 (пл.11,8 кв.м, кухня), кімнату 1-12 (пл.10,7 кв.м, житлова), а ОСОБА_2 виділити в користування кімнату 1-14 (пл.10,6 кв.м, житлова з окремим входом з вулиці), кімнату 1-13 (пл.18,4 кв.м, житлова), кімнату 1-1 (пл.5,4 кв.м, коридор з окремим входом з вулиці), кімнату 1-2 (пл.7,9 кв.м, кухня), кімнату 1-3 (пл.8,0 кв.м, коридор), кімнату 1-4 (пл.4,9 кв.м, санвузол), кімнату 1-5 (пл.24,1 кв.м, веранда зі сходами на 1 поверх у кімнату 1-11 загального користування), кімнату 1-6 (пл.9,8 кв.м, кладова), кімнату 1-7 (пл.2,7 кв.м, підсобне приміщення); в загальному користуванні залишити кімнату 1-11 (пл.11,0 кв.м); посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIIІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративної-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одинець), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, сторони та 3-особа : ОСОБА_3 є співвласниками будинку АДРЕСА_1.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, що він, ОСОБА_2, перешкоджає позивачу користуватися належною йому на праві власності 1/8 частиною будинку, яка відповідає 25,96 кв.м; оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку визначити порядок користування спірною квартирою, то він звернувся до суду із даним позовом і просив виділити йому (позивачу) в користування приміщення, позначені у технічному паспорті : 1-8, 1-9, 1-10, 1-12, а ОСОБА_2 - приміщення : 1-14, 1-13, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-11, 1-7; в загальному користуванні залишити кімнату 1-11. Посилався також, що вказаний варіант найбільше відповідає його частці у спільній власності на будинок та найліпшим з погляду на умови користування обох співвласників.

Постановлюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що частці ОСОБА_1 відповідає 25,96 кв.м, а він просить виділити йому в користування 28,8 кв.м, тому це призведе до штучного зменшення частки у праві власності відповідача, що за умови висунутих позовних вимог є неприпустимим; що відповідач категорично заперечує проти задоволення позову, а також, що позивач не ставить питання про стягнення з нього суми компенсації за таке зменшення розміру частки відповідача, вважав, що позовні вимоги є безпідставними.

Проте, із такими висновками суду погодитися не можна з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, скасовуючи попереднє рішення апеляційного суду міста Києва у даній справі, Верховний Суд в ухвалі від 7.02.2018 р., зокрема зазначав, що співвласниками будинку по АДРЕСА_1 є позивач (1/8 частини), відповідач (3/8 частини) та ОСОБА_3 (4/8 частини).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 5 травня 1974 р., позивач успадкував 1/4 частини незакінченого будівництвом житлового будинку (96 % готовності).

Встановлено також, що рішенням виконавчого комітету Московської районної ради м. Києва від 9 листопада 1976 р. затверджено акт прийому в експлуатацію вказаного будинку, згідно якого рішення про введення будинку в експлуатацію, загальна площа будинку становила 207,7 кв.м, а частка ОСОБА_1 дорівнює 25,96 кв.м (207,6 : 8 = 25,96).

Відповідно до технічного паспорту на будинок від 20 січня 2012 р. спірний житловий будинок літ.А був збудований у 1960 році, та станом на день розгляду справи не зазнав змін, а тому відносно частини будинку, яка не була змінена, може бути встановлений порядок користування.

Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Також, Верховний Суд, зазначав, що виходячи із змісту вказаної норми права, є підстави стверджувати, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу будинку, а встановлення порядку спільного користування ним. Тому, критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що оскільки право користування позивачем частиною будинку, яка належить йому на праві власності порушується ОСОБА_2 та враховуючи, що спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності, тому наявні правові підстави для встановлення порядку користування будинком.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів також вважає, що найбільш сприйнятним є варіант, вказаний позивачем, який було викладено вище, де кожному із співвласників виділяються у користування ізольовані приміщення, а також приміщення кухні, санвузли, коридор, тамбур; зазначено приміщення, яке залишається у спільному користуванні; кожному співвласнику є окремий вихід на вулицю.

Що стосується кімнати 1-12, про виділення якої в його користування просив позивач, то ця кімната має вихід у приміщення 1-11, яке згідно вказаного варіанту поділу залишається у спільному користуванні сторін, і з якого також є вихід до приміщення кухні 1-10, яке згідно вказаного варіанту виділяється в користування позивачу. Тому, судова колегія вважає за можливе погодитися із запропонованим варіантом користування приміщеннями, зокрема, також і щодо виділення в користування позивача кімнати 1-12, пл..10,7 кв.м.(технічний паспорт, а.с.24, т.1). Судова колегія вважає, що вказаний варіант найбільше відповідає розміру часток сторін у праві власності на спільне майно, а також забезпечують санітарно-гігієнічні та інші потреби співвласників.

Тому, судова колегія вважає, що з огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20.07.2016 р. - скасувати і постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про встановлення порядку користування часткою нерухомого майна - задовольнити.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, відповідно до якого виділити в користування ОСОБА_1 кімнату 1-8 (пл.2,7 кв.м, тамбур), кімнату 1-9 (пл.3,6 кв.м, санвузол), кімнату 1-10 (пл.11,8 кв.м, кухня), кімнату 1-12 (пл.10,7 кв.м, житлова);

виділити в користування ОСОБА_2 кімнату 1-14 (пл.10,6 кв.м, житлова з окремим входом з вулиці), кімнату 1-13 (пл.18,4 кв.м, житлова), кімнату 1-1 (пл.5,4 кв.м, коридор з окремим входом з вулиці), кімнату 1-2 (пл.7,9 кв.м, кухня), кімнату 1-3 (пл.8 кв.м, коридор), кімнату 1-4 (пл.4,9 кв.м, санвузол), кімнату 1-5 (пл.24,1 кв.м, веранда зі сходами на 1 поверх у кімнату 1-11 загального користування), кімнату 1-6 (пл.9,8 кв.м, кладова), кімнату 1-7 (пл.2,7 кв.м, підсобне приміщення); в загальному користуванні залишити кімнату 1-11 (пл.11 кв.м).

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 14.09.2018 р.

Головуючий :

Судді :