Справа № 2- 421\2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2009 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі судді Хохлюк Г.О.,  секретаря судових засідань ОСОБА_1,. з участю   позивача-відповідача ОСОБА_2, відповідача-позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, фахівця в галузі права ОСОБА_5 на стороні ОСОБА_2, розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Баранівка  справу за позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2  . 17.08.2009 року предявив позов до  свого рідного брата ОСОБА_3, у якому просить встановити той факт, що він фактично прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7 та визнати за ним право власності на спадкове майно батьків- житловий будинок № 60 по вулиці Гагаріна в м. Баранівка Житомирської області вартістю 20783 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог  позивач ОСОБА_2 посилається на те, що їх з відповідачем батьки під час шлюбу збудували вказаний будинок, а тому кожен із них мав право на 1\2 частину цього будинку, але при житті їх батьки не виготовили правовстановлюючі документи на свій будинок, що змусило його звернутись до Баранівської міської ради з проханням видати такі документи.

24 липня 2009 року виконком Баранівської міської ради прийняв рішення за № 95 та  3.08.2009 року видав йому свідоцтво про право власності на житловий будинок № 60 по вулиці Гагаріна  в м. Баранівка на ім»я батька ОСОБА_6 з тих підстав, що  земельна ділянка під будівництво вказаного житлового будинку виділялась саме батькові рішенням Баранівської селищної ради за № 6 від 24 березня 1969 року. Право власності зареєстровано в державному реєстрі за № 27965210 5.08.2009 року.

У спірному будинку  він проживав разом з батьками до 1993 року, надавав їм всіляку допомогу у здійсненні будівництва будинку. У 1986 році він особисто біля будинку батьків збудував гараж із власних матеріалів, добудував веранду, перекрив половину даху.

Він вирішив збудувати власний будинок, а тому для цього отримав земельну ділянку  навпроти будинку батьків, збудував на ній літню кухню та перейшов туди проживати, продовжуючи надавати батькам всіляку допомогу по господарству.

Його брат-відповідач ОСОБА_3 у 1990 році одружився та почав проживати з дружиною в будинку дружини без реєстрації у ньому. Місце реєстрації ( прописки) він не змінив - таким залишився будинок батьків- вул. Гагаріна,60 в м. Баранівка.

За місцем проживання брата  біля будинку його дружини вони разом з батьком збудували гараж, літню кухню та сарай.

Їх батько ОСОБА_6 помер 17 квітня 1998 року. На момент його смерті був збудований будинок, сарай, літня кухня, гараж, піднавіс.

Після смерті батька відкрилась спадщина на вказане майно.

Він вважає, що згідно ст. 549 ЦК України 1963 року цю спадщину фактично прийняли він та мати ОСОБА_7, яка проживала у цьому будинку і була прописана в ньому до самої смерті.

А він вступив у фактичне володіння спадковим майном, оскільки користувався сараєм, тримав у ньому поросят, проводив поточні ремонти будинку батьків, в гаражі ставив свій автомобіль, користувався присадибною ділянкою батьків при їх житті та після їх смерті.

Він вважає, що його брат спадщину після смерті батька не приймав, оскільки він не вчиняв дій, які б свідчили про те, що він спадщину прийняв фактично, а його прописка у будинку батьків не є доказом прийняття спадщини.

Він вважає, що  після смерті батька його спадкоємцями стали він та матір, які прийняли у спадщину 1\2 частину  будинку кожний.

21 грудня 1999 року мати склала заповіт на свій будинок на ім»я брата-відповідача ОСОБА_3

28 травня 2003 року мати померла.

Він вважає, що мати не могла бути спадкодавцем, оскільки на час її смерті будинок не був її приватною власністю тому, що вона не оформила своє право власності на цей будинок, що було зазначено в рішенні апеляційного суду Житомирської області від  31 березня 2009 року.

25 листопада 2003 року в межах шестимісячного строку, передбаченого законом, він подав заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті матері.

Другим спадкоємцем померлої матері є його брат- відповідач   ОСОБА_3, який не звертався в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, але у лютому 2008 року вселився в будинок батьків.

Позивач ОСОБА_2 вважає, що він фактично прийняв спадщину після смерті батька, тобто 1\2 частину належного йому будинку № 60 по вулиці Гагаріна в м. Баранівка та спадщину після смерті матері, тобто її 1\2 частину вказаного жилого будинку, а тому він є власником всього будинку як спадкоємець по закону першої черги.

Відповідач ОСОБА_3 позов  свого брата ОСОБА_2 не визнав та 28.09.2009 року пред»явив до нього зустрічний позов, який  уточнив 22.10.2009 року.

ОСОБА_3 просить визнати той факт, що його мати ОСОБА_7 при житті  була співвласником спірного жилого будинку, якого будувала разом з батьком і мала право на 1\2 частину вказаного будинку згідно вимог  КПШС України, визнати частково недійсним Свідоцтво про право власності на спірний будинок САВ № 942605 від 3.08.2009 року, видане виконкомом Баранівської міської ради на ім»я батька ОСОБА_6, встановити той факт, що він після смерті батька фактично прийняв у спадщину 1\4 частину будинку, 1\4 частину будинку прийняла у спадщину його матір ОСОБА_7, а після смерті матері він згідно її заповіту прийняв 3\4 частини її будинку, а тому  просить визнати за ним право власності на весь будинок.

В обгрунтування свого позову ОСОБА_3 посилається на те, що їх з ОСОБА_2 батьки перебували у шлюбі з 31 серпня 1958 року до самої смерті. В березні 1969 року вони отримали свідоцтво на забудову на ім»я батька ОСОБА_6 та збудували спільний будинок,чого не заперечує його брат. Цей будинок був їх спільною сумісною власністю згідно ст. 22 КПШС України, кожен із них мав право на 1\2 частину вказаного будинку, але виконком Баранівської міської ради 24 липня 2009 року помилково видав  свідоцтво про право власності на будинок лише на ім»я батька.

Після смерті батька, яка настала 17 квітня 1998 року, відкрилась спадщина  лише на його 1\2 частину будинку. На день смерті батька у будинку були прописані та проживали у ньому мати та він.

Заяву про прийняття спадщини після смерті батька в нотаріальну контору ніхто не подавав, а тому він вважає, що він після смерті батька фактично прийняв у спадщину його 1\4 частину будинку, другу 1\4 частину будинку фактично прийняла мати, яка стала власником 3\4 частин будинку.

Мати заповіла свою частину будинку саме йому. 28 травня 2003 року мати померла. Її спадкове майно фактично прийняв він, бо він користувався цим будинком, мав ключі від нього, проживав і був прописаний у спадковому будинку, а тому він є власником всього будинку, у якому до цього часу проживає, відремонтував цей будинок.

Він вважає, що його брат ОСОБА_2 помилково вважає, що він спадщину не приймав.

Крім того, він  13.11.2008 року отримав свідоцтво про право на спадкове майно матері по закону, а саме на 1\2 частину її грошового внеску у філії № 29048 Баранівського відділення ощадного банку України, що також свідчить про те, що він прийняв  спадщину у вигляді житлового будинку.

Крім того,  той факт, що він мав своїм постійним житлом саме будинок батьків та постійно користувався цим будинком підтверджується   цілим рядом документів: довідкою Укртелекому про те, що він  був абонентом телефону № 4-33-65 у будинку батьків по вулиці Гагаріна 60 з 3.05.1993 року по 25.02.1999 року, довідкою Баранівського РЕМ  про те, що саме він користувався електричною енергією у будинку батьків та вносив плату за неї в 2005,2006,2007, 2008 роках, карткою огляду  кандидата у водії від 27 травня 2002 року, у якій постійне місце його проживання вказане- вул. Гагаріна,60 в м. Баранівка, ордерами від. 17.12.1999 року на 9.11.2001 року про те, що він отримував паливну норму для опалення будинку батьків, квитанціями про сплату транспортного податку, довідками  Баранівської міської ради про те, що він був зареєстрований і проживав в будинку батьків до їх смерті і після смерті.

ОСОБА_3 вважає, що та обставина, що його дружина була прописана в іншому будинку, у якому він також періодично проживав, не є підставою  для того, щоб вважати, що він мав інше житло.

Він завжди вважав своїм постійним житлом будинок батьків, де він був постійно прописаний, права на житло дружини він не мав.

Він фактично і своєчасно вступив у володіння спадковим майном.

Законом передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання, але яке саме з них є постійним, визначає саме він шляхом відповідної реєстрації.

ОСОБА_3 вважає, що його брат ОСОБА_2 спадщину після смерті батька не приймав, заяви в нотаріальну контору не подавав, бо знав волю батьків, які вирішили залишити свій будинок саме йому- Бондарчуку Ю.С., оскільки він іншого житла не мав. . Та обставина, що брат надавав батькам допомогу у веденні домашнього господарства при житті батька і після його смерті, свідчать про те, що він виконував свій синовній обов»язок і не свідчать про те, що він прийняв спадщину.

Позивач-відповідач ОСОБА_2 зустрічний позов свого брата ОСОБА_3 не визнав з підстав, викладених у його позовній заяві.

Представник Баранівської міської ради ОСОБА_8 вважає, що позов ОСОБА_2 безпідставний, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, про що він дав пояснення у  судовому засіданні 5.10.2009 року і просив закінчити розгляд справи без нього.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, допитавши свідків, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, із  пояснень сторін, матеріалів справи видно, що  батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3- ОСОБА_6 та ОСОБА_7  перебували у шлюбі з 31 серпня 1958 року до самої смерті. 24 березня 1969 року вони отримали свідоцтво на забудову жилого будинку із 3-х кімнат житловою площею 57,3 кв.м на ім»я батька ОСОБА_6 та збудували спільний будинок за № 60 по вулиці Гагаріна в м. Баранівка Житомирської області. Цей будинок був їх спільною сумісною власністю згідно ст. 22 КПШС України, кожен із них мав право на 1\2 частину вказаного будинку, але виконком Баранівської міської ради 03.серпня 2009 року на підставі свого рішення від 24 липня 2009 року помилково видав  свідоцтво про право власності на будинок лише на ім»я батька сторін ОСОБА_6

Цього факту не заперечують сторони по справі.

Позивач-відповідач ОСОБА_2 у своїй позовній заяві  виклав суперечливі обгрунтування своїх позовних вимог, вказавши, що на час смерті матері ОСОБА_7 спірний будинок не перебував у її приватній власності, а тому він не може бути об»єктом спадкових прав і в той же час він стверджує, що після смерті матері він вступив у володіння її  спадковим майном- 1\2 частиною її будинку, але в судовому засіданні   сторони по справі не заперечували того факту, що  спірний будинок перебував у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 І кожен з них мав право на 1\2 частину будинку.

Суд вважає, що підстав позбавляти ОСОБА_7 права власності на її 1\2 частину будинку лише тому, що  вона не мала відповідних документів на час її смерті немає.

ОСОБА_6 також не мав відповідних документів, а тому ці документи отримав їх син ОСОБА_2

Та обставина, що свідоцтво про право власності на спірний будинок видано лише на ім»я ОСОБА_6 не свідчить про те, що будинок належить лише йому. В силу закону цей будинок є спільним сумісним майном подружжя, що дає суду підставити встановити цей факт та визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на будинок.

Власник 1\2 частини спірного будинку ОСОБА_6 помер  17.04.1998 року. Після його смерті відкрилась спадщина на вказану частину будинку.

Спадкоємцями першої черги по закону  були- дружина покійного- Бондарчук В.І. та сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Жоден із них заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у шестимісячний термін з дня смерті спадкодавця не подавав.

Дружина спадкодавця ОСОБА_7 безперечно фактично прийняла спадщину  після смерті чоловіка, оскільки була прописана і проживала в цьому будинку до його смерті, на час його смерті і після його смерті.

Суд приходить до висновку, що спадщину після смерті батька та після смерті матері  також прийняв їх син- відповідач-позивач ОСОБА_3, який постійно був прописаний в будинку батьків, до смерті батька, після його смерті, до смерті матері і після її смерті і до цього часу.

Він не тільки був прописаний у цьому будинку, але користувався ним і  вважав його своїм  постійним житлом, бо іншого житла він не мав. Його дружина не прописала його у своєму житловому приміщенні, приватизувала своє житло на себе та на свою доньку.

Той факт, що  ОСОБА_3 не тільки був прописаний в будинку батьків, але й користувався ним, свідчать такі докази: довідки Баранівської міської ради ( а.с. 31,32) про те, що ОСОБА_3 був прописаний  і проживав у будинку батьків до їх смерті, на час їх смерті і після їх смерті;

медична картка огляду ОСОБА_3 як водія, у якій вказано місце його прописки- вул. Гагаріна,60 м. Баранівка; ордер № 05359 від 17.12.1999 року на виписку паливної норми, ордер № 02694 від 9.11.2001 року на виписку паливної норми: довідкою Центру електрозв»язку № 3 від 10 жовтня 2008 року про те, що він є абонентом телефонної мережі № 4-33-65 по вулиці Гагаріна,60 з 3.05.1993 року по 25.02.1999 року; квитанціями про сплату транспортного податку, довідками  Баранівської міської ради про те, що він був зареєстрований і проживав у будинку батьків, показання свідків  ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11

Так, свідок ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_3 після одруження проживав  з дружиною у її будинку, а ОСОБА_2 у своїй времянці через дорогу від батьків. Після смерті матері спочатку ніхто у будинку батьків не проживав, але ключі від будинку були  у обох синів.

Свідок ОСОБА_12  показав, що  ОСОБА_3 з 1990 року по 1997 рік проживав з дружиною у її квартирі , але права на цю квартиру він немає. Це йому відомо, бо він жив по сусідству, а в 1997 році переїхав до іншого будинку.

Свідок  ОСОБА_10 показала, що вона з 1990 року по 2003 рік проживала по сусідству з батьками сторін на вулиці Гагаріна,67, працювала листоношею, листи ОСОБА_3 приходили на адресу, вул. Гагаріна,60 і вона їх приносила.  ОСОБА_3 приходив до будинку батьків, але частіше вона бачила ОСОБА_2, бо він жив  через дорогу від батьків.

 Після смерті батька мати залишилась в будинку одна, а після її смерті спочатку в будинку ніхто не жив. Після смерті матері брати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поділили город між собою.

Свідок ОСОБА_11 показав, що після смерті батька  ОСОБА_6 у будинку залишилась мати ОСОБА_13 та ОСОБА_14, але вони навідувались до неї. ОСОБА_13 він бачив частіше, бо той жив навпроти батьків, а ОСОБА_3 він бачив раз на тиждень. Після смерті матері спочатку у спірному будинку ніхто постійно не жив, але наглядав за ним в більшості ОСОБА_2, він користувався городом, пропалював в будинку.

Показання цих свідків підтверджують той факт, що  ОСОБА_3 все таки мав за постійне та єдине своє житло- будинок батьків, а факт його прописки у цьому будинку остаточно підтверджує, що він фактично прийняв спадщину після смерті обох батьків.

Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на момент відкриття спадщини внаслідок смерті обох батьків, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з п.124 також чинної на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра  юстиції Української РСР від 31.10.1975 року № 45\5, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном серед іншого можуть бути довідка управління будинками, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, АБО запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку в період 6 місяців після дня смерті спадкодавця.

Безперечним доказом прийняття всього спадкового майна після смерті матері ОСОБА_7 є свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді  1\2 частини грошового внеску від 13.11.2008 року,  оскільки прийняття частини спадщини свідчать про прийняття всієї спадщини.

Таким чином, у суду є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 прийняв спадщину фактично після смерті обох батьків, а тому після смерті батька він став власником 1\4 частини будинку, а дружина померлого ОСОБА_7 стала власником 3\4 частин будинку.

Після смерті матері ОСОБА_3 став власником всього будинку.

Син спадкодавця  ОСОБА_15 ОСОБА_2 в будинку  батьків прописаний не був, проживав окремо у своєму господарстві навпроти будинку батьків.

Він не довів суду, що прийняв спадщину після смерті батька .

Зібрані у справі докази свідчать про те, що він і не претендував на спадщину після смерті батька.

Він знав про те, що його брат ОСОБА_3  має постійну прописку в будинку батьків, але заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті батька він не подав.

Про це свідчить і його  первісний позов до ОСОБА_3 ( справа № 2-5\2009 ), у якому він вказував, що фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_7 і не вказує, що претендував та прийняв спадщину після смерті батька.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що ОСОБА_2 постійно надавав всіляку допомогу своїм батькам при їх житті, оскільки проживав навпроти них, але ці обставини не свідчать про те, що він мав намір прийняти спадщину після смерті батька і прийняв її.

ОСОБА_2 пояснив  суду та надав докази ( накладні, квитанції, чеки, ордер на придбання будівельних матеріалів) про те, що він в 1986 році біля будинку батьків приймав участь в добудові веранди, перекритті частини даху, збудував гараж, надавав батькам іншу допомогу по догляду за будинком, але ці докази навпаки свідчать про те, що він надавав батькам допомогу при їх житті, ще до їх смерті і не вчиняв дій, які б свідчили про безперечне прийняття спадщини після смерті батька.

Спадщину після смерті матері ОСОБА_7, яка настала  28 травня 2003 року,  ОСОБА_2 дійсно прийняв шляхом подачі в нотаріальну контору у 6 місячний строк ( 25 листопада 2003 року) заяви про прийняття спадщини та вчинення інших дій, які свідчать про прийняття спадщини, але він не має права на спадщину після смерті матері, бо вона 21 грудня 1999 року склала заповіт на свій будинок на меншого сина ОСОБА_3, який прийняв цю спадщину.

Цей заповіт складений належним чином і на час розгляду справи судом не змінений та не скасований.

Спадкоємці за законом призиваються до спадщини, якщо немає спадкоємців за заповітом, або якщо вони відмовились від прийняття спадщини, чи не прийняли спадщину.

Права на обов»язкову частку у спадщині ОСОБА_2 немає.

А тому  факт прийняття спадщини після смерті матері для ОСОБА_2 юридичного значення не має.

Все це дає  суду підстави вважати позов ОСОБА_2 безпідставним, а зустрічний позов ОСОБА_3 доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі, понесені ОСОБА_3 в сумі 327,83 грн. , слід стягнути на його користь з ОСОБА_2, оскільки його позов задовольняється. .

Керуючись ст. 55, Конституції України,  ст.ст.  524,525,526,527,529,534,535, 541,548,549 ЦК  Української РСР 1963 року, ст. ст.22,28 КПШС Української РСР, ст.ст. 212, 213,215  ЦПК України, суд

РІШИВ:

В позові   ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно відмовити за безпідставністю.

 Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок задовольнити.

Визнати той факт, що ОСОБА_7 при житті  була співвласником  жилого будинку № 60 по вулиці Гагаріна в м. Баранівка Житомирської області, зареєстрованого на її чоловіка ОСОБА_6, і мала право на 1\2 частину вказаного будинку.

 Визнати частково недійсним Свідоцтво про право власності на  житловий будинок № 60 по вулиці Гагаріна в м. Баранівка Житомирської області, видане виконкомом Баранівської міської ради 3.08.2009 року на ім»я  ОСОБА_6 та встановити, що власниками вказаного жилого будинку є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 1\2 частині будинку кожний.

Встановити той факт, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6, яка настала  17 квітня 1998 року,  фактично прийняли його спадщину  -1\2 частину належного йому будинку і стали власниками 1\4 частини жилого будинку № 60 по вулиці Гагаріна в м. Баранівка Житомирської області кожний, як спадкоємці першої черги за законом. .

Встановити той факт, що ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_7, яка настала  28 травня 2003 року, фактично прийняв належні їй 3\4 частини жилого будинку № 60 по вулиці Гагаріна в м. Баранівка Житомирської області за заповітом і став  власником всього будинку.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на весь будинок з надвірними будівлями за № 60 по вулиці Гагаріна в м. Баранівка Житомирської області вартістю  20783 грн.

Внести відповідні зміни до державного реєстру нерухомого майна.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати по справі в сумі 327, 83 грн.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду, або апеляційна скарга подається до Баранівського суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду подається через Баранівський суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано протягом 10 днів.

Суддя

Копія вірна                                                                            суддя  Г.О.  Хохлюк