Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 р. Справа№234/9319/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Шташаліс О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області

про: визнання дій протиправними щодо відмови у перерахунку пенсії згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язання вчинити певні дії.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - особисто,

від відповідача: Хлудєєва А.О. - за довірен.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними щодо відмови у перерахунку пенсії згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язання вчинити певні дії.

04.09.2018 року надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області перерахувати та сплатити пенсію відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням заробітку, вказаного в довідці № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень позовних вимог позивач посилається на те, що він є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000357313 від 05.10.2017 року. Позивач вказує, що він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. 22.04.2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію у мінімальному розмірі, оскільки останнім не прийнято при призначенні та розрахунку пенсії розрахунок нарахованої заробітної плати за певний період роботи. Позивач зазначає, що не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням про призначення пенсії у мінімальному розмірі він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсі, відповідно до положень статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно для обчислення якої враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, відповідно за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Позивач посилається на те, що він отримав лист відповідача, відповідно до якого управління зазначало, що при призначенні пенсії не була врахована довідка про заробітну плату ДП «Радіопобутсервіс» КП «Побутрадіотехніка» № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, оскільки відповідач не має можливості перевірити достовірність вказаної довідки та підстави її видачі. Крім того, позивач зазначає, що орган пенсійного фонду визнає документи, а саме довідки № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року про заробітну плату для обчислення пенсії, але як підставу невизнання визначає неможливість перевірки відомостей, що вказані у довідки. Тим самим орган власних повноважень перекладає на позивача відповідальність за події, відповідно до яких відповідач не може здійснювати свої повноваження. Позивач вважає відмову у перерахунку пенсії згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» не обґрунтованою, та такою, що позбавляє його на гарантоване законом пенсійне забезпечення лише через не можливість посадової особи пенсійного фонду здійснювати її повноваження.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що на підставі заяві від 06.04.2018 року позивачу 22.04.2018 року призначено пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 25.04.2018 року управлінням отримано звернення позивача, відповідно до якого останній просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 12.03.2014 року № 102/10/05-3, виданої ДП «Радіопобутсервіс» КП «Горлівського заводу «Побутрадіотехніка». Відповідачем відповідь з роз'ясненням була надана листом від 04.05.2018 року № 8237/02. Відповідач зазначив, що позивач повторно 08.06.2018 року звернувся до управління з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 12.03.2014 року № 102/10/05-3, виданої ДП «Радіопобутсервіс» КП «Горлівського заводу «Побутрадіотехніка», відповідь з роз'ясненням була надана листом від 19.06.2018 року № 11432/02. Крім того, відповідач посилається на те, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про перерахунок пенсії з відповідною заявою, однак позивач відповідної заяви до управління не подавав. Також, відповідач вказує на те, що жодного рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідачем не приймалось. Відповідач зазначає, про неможливість прийняття довідки про заробітну плату від 12.03.2014 року № 102/10/05-3, виданої ДП «Радіопобутсервіс» КП «Горлівського заводу «Побутрадіотехніка», у зв'язку з тим, що управління не має можливості перевірити достовірність інформації зазначеної у довідці та підстави її видачі позивачу, оскільки зазначене підприємство зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме у м. Макіївка. Отже, відповідач вважає, що позивач діяв в межах визначених чинним законодавством. Стосовно не виплати пенсії з моменту звернення позивача з заявою про призначення пенсії, відповідач посилається на те, що відповідно до п. 15 постанови КМУ № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Сума соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відповідач зазначає, що на даний час окремого порядку Кабінетом Міністрів України не визначено, отже виплата пенсійних коштів за минулий період буде здійснена після затвердження такого порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладені у відзиві обставини та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 28 серпня 2018 року.

28 серпня 2018 року суд відклав розгляд справи на 04.09.2018 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 13-16).

ОСОБА_1 було взято на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Горлівки до АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 05 жовтня 2017 року № 0000357313 (а.с. 4).

З матеріалів справи встановлено, що 06.04.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з заявою № 3844 про призначення пенсії за віком (а.с. 52).

До заяви про призначення пенсії позивачем були надані: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява № 3844 про призначення пенсії від 06.04.2018 року, паспорт, трудова книжка, військовий квиток, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка банку (а.с. 53).

Відповідно до розписки - повідомлення вбачається, що відповідачем визначено перелік документів, яких не достатньо для призначення пенсії, а саме: довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року, довідки при прийняття на роботу (навчання) (200, 1977, 1996-2000 ЧП). Позивачу встановлений строк для надання вищезазначених документів до 05.07.2018 року (а.с. 53).

24.04.2018 року позивачем на адресу відповідача направлено заяву, відповідно до якої позивач зазначав, що ним 06.04.2018 року були надані документи для оформлення пенсії за віком, а також про те, що довідка про заробітну плату № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, виданої ДП «Радіопобутсервіс» КП «Горлівського заводу «Побутрадіотехніка» не була прийнята, у зв'язку з чим, позивач направив поштою довідку про заробітну плату № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року у встановлений управління строк (а.с. 34).

04.05.2018 року листом № 8237/02 «Щодо відповіді на звернення» Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повідомило позивача про те, що 22.04.2018 року йому призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Також зазначено, що період роботи з 01.08.1977 року по 18.10.1977 року враховано до загального стажу згідно записів у трудовій книжці. Згідно п. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. А саме керуючись ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, зазначено, що довідку про заробітну плату від 12.03.2014 року № 102/10/05-3, видану ДП «Радіопобутсервіс» КП Горлівського заводу «Побутрадіотехніка», неможливо врахувати для розрахунку пенсії, у зв'язку з тим, що провести перевірку достовірності вищезазначеної довідки та підставу її видачі не має можливості, оскільки, згідно Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням КМУ № 1085-р від 07.11.2014 року (із змінами) місто Макіївка належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Крім того, відповідач зазначав, що довідку про заробітну плату для перерахунку пенсії, яка видана згідно чинного законодавства, ОСОБА_1 може надати у тримісячний строк з дня подання заяви, відповідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25.11.2005 року № 22-1 (а.с. 42).

06.06.2018 року позивач повторно направив до УПФУ у м. Краматорську заяву, відповідно до якої просив долучити до матеріалів справи довідку № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, а також просив нарахувати пенсію з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії (а.с. 36).

Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області направлено на адресу позивача лист від 16.06.2018 року № 11432/02 «Щодо відповіді на звернення». У листі відповідач надав аналогічні пояснення викладені у листі від 04.05.2018 року № 8237/02 (а.с. 42).

Згідно витягу до протоколу № 83 від 30.05.2018 року встановлено, що комісією з питань признання (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призначити позивачу пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з урахуванням п. 12, 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365 (а.с. 58).

З 22.04.2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, що не заперечується сторонами.

Судом у судовому засіданні з додаткових пояснень відповідача від 03 вересня 2013 року встановлено, що в серпні 2018 року позивач отримав поточну пенсію, а заборгованість по виплати пенсії з моменту звернення позивача по серпень 2018 року позивачу виплачена не була.

Не погодившись з діями відповідача стосовно призначення пенсії у мінімальному розмірі без урахування довідки про заробітну плату № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видану ДП «Радіопобутсервіс» КП Горлівського заводу «Побутрадіотехніка», а також не виплати заборгованості за період з моменту звернення позивача з заявою про призначення пенсії по серпень 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону № 1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Приписами частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Абзацами 5, 6 частини 1 статті 40 Закону № 1058 передбачено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Судом встановлено, що 06.04.2018 року позивач звернувся до УПФУ у м. Краматорську з заявою про призначення пенсії, до якої були долучені: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудова книжка, військовий квиток, диплом, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка банку.

Відповідно до розписки - повідомлення вбачається, що відповідач надав позивачу строк до 05.07.2018 року для надання недостатніх документів для призначення пенсії, а саме: довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року та довідку про прийняття на роботу (навчання) (2000, 1977, 1996-2000 ЧП).

З матеріалів справи встановлено, що у визначений відповідачем строку (до 05.07.2018 року) позивачем разом з заявами від 24.04.2018 року та від 06.06.2018 року про нарахування пенсії направлялась довідка про заробітну плату № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видачу ДП «Радіопобутсервіс» КП Горлівського заводу «Побутрадіотехніка».

Згідно витягу з протоколу № 83 від 30.05.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.04.2018 року.

Відповідно до листів Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 04.05.2018 року № 8237/02 та від 19.06.2018 року № 11432/02 встановлено, що відповідач не приймає довідку про заробітну плату № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видану ДП «Радіопобутсервіс» КП Горлівського заводу «Побутрадіотехніка», оскільки відповідач не може провести перевірку достовірності вищевказаної довідки та підставу її видачі, оскільки згідно Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядження КМУ № 1085-р від 07.11.2014 року місто Горлівка належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Суд зазначає, що указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII статтею 1 Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. 30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (зазначене розпорядження є чинним відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 09 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 04.2015р.). Крім того, згідно додатку до вказаного розпорядження та постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2015р. № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст,селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» до визначених на законодавчому рівні пунктів належить і місто Первомайськ Луганської області, яке тимчасово перебуває під окупацією, а на території Луганської області до теперішнього часу триває антитерористична операція.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

На виконання вимог Закону № 1669 Кабінетом Міністрів України 07.11.2014 року прийнято Розпорядження № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Позивач змушений був на час проведення антитерористичної операції переселитися до м. Краматорська Донецької області, де і мешкає по теперішній час за адресою, зазначеною у позовній заяві та довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000357313 від 05.10.2017 року.

Приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 року передбачено, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з матеріалів вбачається, що позивач звертаючись до відповідача з заявою про призначення пенсії надавав довідку про заробіток для обчислення пенсії № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видана ДП «Радіопобутсервіс» КП Горлівського заводу «Побутрадіотехніка», однак відповідач її прийняв, у зв'язку з неможливістю перевірити достовірність довідки та підставу її видачі, оскільки ДП «Радіопобутсервіс» КП Горлівського заводу «Побутрадіотехніка» зареєстровано на території проведення антитерористичної операції у місці Гордівці.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р місто Горлівці входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Однак, суд вважає дії відповідача щодо не прийняття довідки про заробіток для обчислення пенсії № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видана ДП «Радіопобутсервіс» КП Горлівського заводу «Побутрадіотехніка» протиправними, оскільки зазначена довідка була видана підприємством 12 березня 2014 року, ще до початку проведення антитерористичної операції.

Суд звертає увагу, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеженняправ громадян.

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

З огляду на вищевикладене, відповідач зобов'язаний прийняти довідку про заробіток для обчислення пенсії № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видана ДП «Радіопобутсервіс» КП Горлівського заводу «Побутрадіотехніка».

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що частиною 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Однак, законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.

Фактично склалася ситуація, за якої позивач змушений нести відповідальність за бездіяльність органу законодавчої влади.

Суд вважає, що довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видана ДП «Радіопобутсервіс» КП Горлівського заводу «Побутрадіотехніка», містить в собі усі необхідні реквізити, підписана керівником та головним бухгалтером, а тому в даному випадку підстав для відмови

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що УПФУ у м. Краматоську Донецької області не приймаючи довідку про заробіток для обчислення пенсії № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видана ДП «Радіопобутсервіс» КП Горлівського заводу «Побутрадіотехніка» порушив гарантовані Конституцією України права і свободи.

Щодо посилання УПФУ у м. Краматорську Донецької області на Постанову КМУ № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, а отже виплата заборгованість по пенсії з моменту звернення позивача з заявою про призначення пенсії від 06.04.2018 року по серпень 2018 року буде проведена після прийняття КМУ окремого порядку, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, позивач 06 квітня 2018 року вперше звернувся до УПФУ у м. Краматорську з заявою про призначення пенсії та відповідно з 22 квітня 2018 року ОСОБА_1 призначено пенсії, зазначені обставини не заперечуються сторонами.

Су зазначає, що виплата пенсії не була зупинена вперше та виплачена не в повному обсязі з моменту призначення.

Отже, фактично розпочати виплату пенсії позивачу УПФУ у м. Краматорську повинно було ще у квітні 2018 року, а саме з моменту прийняття відповідного рішення про призначення пенсії.

Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365» борг із соціальних виплат за минулий період не виплачується, суд до уваги не приймає, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях №20-рп/2011 від 26.12.2011р. і № 2-рп-99 від 02.03.1999р. висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Крім того, суд звертає увагу, що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Отже, враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для прийняття рішення про невиплату позивачу з моменту призначення. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виплату йому пенсії з часу призначення.

Також суд зазначає, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не врахування при призначення пенсії ОСОБА_1 довідки про заробіток для обчислення пенсії № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видану ДП «Радіопобутсервіс» КП Гордівського заводу «Побутрадіотехніка», зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 Даниловтча № 3844 про призначення пенсії з урахуванням довідки заробіток для обчислення пенсії № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видану ДП «Радіопобутсервіс» КП Гордівського заводу «Побутрадіотехніка», зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсії за період з квітня 2018 року по липень 2018 року включно.

Крім того, суд зазначає, що приписами частини 1 стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача подання до суду звіту про виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними щодо відмови у перерахунку пенсії згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не врахування при призначення пенсії ОСОБА_1 довідки про заробіток для обчислення пенсії № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видану ДП «Радіопобутсервіс» КП Гордівського заводу «Побутрадіотехніка».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 Даниловтча № 3844 про призначення пенсії з урахуванням довідки заробіток для обчислення пенсії № 102/10/05-3 від 12.03.2014 року, видану ДП «Радіопобутсервіс» КП Гордівського заводу «Побутрадіотехніка».

Зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) пенсії за період з квітня 2018 року по липень 2018 року включно.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 04 вересня 2018 року, в присутності позивача та представника відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 14 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.